Система навчання в Україні спрямована на підготовку висококваліфіковаих спеціалістів чи… на прихований геноцид нації?

Бути успішним студентом в чужому місті без матеріальної підтримки батьків досить таки складно.

Станом на 2016-й рік прожитковий мінімум для громадян України становить 1450 гривень, з грудня – 1600 гривень. Студенти ВНЗ ІІ-ІV рівня акредитації отримують стипендію у розмірі близько 800-900 гривень.

Для того, щоб отримувати стипендію, потрібно бути відмінником. Згідно нового законопроекту №5130 з 2017-го року стипендію підвищать до розміру прожиткового мінімуму, але їх надаватимуть лише студентам-відмінникам.

Тобто, якщо раніше сесію могли закрити, перекривши “четвірку” відмінною оцінкою, то після ухвалення законопроекту це стане неможливим.

Відповідно, для досягнення такої мети потрібно виділяти на навчання дуже багато часу, адже у лекціях, які викладають студентам доценти, професори і кандидати наук, багато нового матеріалу і самостійного опрацювання.

Ніколи не цікавились, скільки часу ваші друзі чи знайомі виділяють на день на підготовку домашнього завдання лише на одну дисципліну? А на всі предмети?

Думаю, що кожен, хто отримує максимальні бали в університетах кожного дня приходить додому і без вільного часу вчить усі непотрібні дати і дані, як проклятий, мінімум до опівночі.

Але постає питання: як вижити на 800-900 гривень цілий місяць?

Виникає необхідність у підробітку, адже розмір стипендії – не та сума, за яку можна дозволити собі лишній раз посмакувати кавою із автомату. При тому всьому, віднімаємо суму сплати оренди за житло у чужому місті і щоденний проїзд у громадському транспорті.

Дуже пощастить, якщо роботодавець увійде в положення студента і дозволить працювати після пар.

Зазвичай, кінець робочого дня у державних установах припадає на 18.00. Але не варто забувати, що є професії, де робочий графік залежить від ситуації. У журналіста, наприклад, ненормований робочий день. А влаштуватись за спеціальністю, яку опановує студент у ВНЗ, не так то і легко корінним жителям міста, не кажучи уже про приїзджих…

Врахуємо, що людям ще й потрібно поїсти і банально прийняти душ. Таким чином, на опрацювання навчального матеріалу залишається час приблизно із 20.00-22.00 до… тих пір, поки не заснете за навчальними посібниками. Часто студенти не встигають опрацювати за ніч кількість заданого на самостійне опрацювання матеріалу. І зранку знову на пари.

Питання: якою буде підготовка спеціаліста-фахівця при умовах недосконалої, застарілої, совкової системи освіти та фізично важкого робочого графіку дня для середньостатистичної людини віком від 18 до 25 років? І як довго витримає виснажений організм людини без захворювань і здорового сну і відпочинку? Як правило, внаслідок такого людина перебуває на межі морального та фізичного зриву, у неї послаблюється імунітет, погіршується увага, пам’ять, з’являються ознаки хронічного недосипу та втоми.

Як виснажена “під нуль” людина має будувати нову, некорумповану (в таких-то умовах) країну? Як така людина має прагнути до саморозвитку, а в результаті, до розвитку і покращення умов і якості надавання послуг в тій чи іншій галузі, якщо її основна мета – відпочити? Таким людям стає байдуже на себе, байдуже на здоров’я, на оточуючих, і головне – отримати ту нещасну стипендію, аби просто мати за що купити хліба, а потім – на роботу, аби ще й одяг якийсь мати і заплатити за комунальні послуги.

Таким людям недоцільно розбудовувати країну, в умовах системи освіти якої, повільно, але впевнено студент іде до втрати загальнонаціональної свідомості.

Таких людей не цікавить політика, не цікавить розвиток культури, вона не має часу на нормальний сон, не кажучи уже про якусь художню літературу, до прикладу.

Такі люди постійно знаходяться у стані стресу. Такі люди потерпають від хвороб, які породжує стрес.

Такі люди виховані прихованим геноцидом нації.

На них навалюється безліч непотрібної їм інформації, аби навчальний план ВНЗ і затверджена навчальна програма були виконані.

Геноцид нації і полягає у винищенні людини як морально, так і фізично. Націю таким способом перетворюють у рабів. А єдина форма супротиву, доступна рабові – спеціально погано виконувати свою роботу. Ось чому у нас немає якісного обслуговування у медицині чи навчанні.

Нас винищують виснаженістю свідомості, хронічною втомою від “виживання” в Україні.

І так буде доти, поки остання крапля найменшого прояву байдужості до всієї ситуації в Україні не згорить у вогні ненависті до влади. Коли у думках мільйонів не з’явиться здорова ненависть і спротив до своєї поведінки: поведінки раба.

І цей вогонь має бути дійсно вічним.

2 коментарі

  1. 127 сказав:

    Дано такой убогой херни не читал. Чистый совок.

  2. Цікаво сказав:

    І сумно бо є сенс у статті… Це крик якого не чують.

Залишити відповідь