Не стріляйте в білих лебедів!

2 січня 2016 року, від місцевих жителів смт Мар’янівка Горохівського району, зокрема Віктора Ткачука, Оксани Андрійчук, стало відомо, що місцевий житель Бабій Андрій Русланович, 1990 р.н., на березі ставку смт. Мар’янівка, на очах малолітніх дітей, їх батьків та працівників освіти – жорстоко вбив лебедя.

Лебідь тривалий час перебував на ставку селища, оскільки був з перебитим крилом. За ним доглядали та годували його місцеві жителі, зокрема і діти. Здавалося б ніщо не передбачало трагедії.

Та зловісного дня до ставку, з ковзанами та рушницею прийшов Андрій Бабій, 25річний чоловік, який є одруженим та має маленьку дитину, очевидно керуючи батьківським прикладом, вчинив злочин.Вдягнувши ковзани, поїхавши по озеру він став наздоганяти пораненого птаха. Галас односельчан його не зупинив, бо він мав цілеспрямовану мету – вбити та з’їсти птаха.

Він зробив декілька пострілів по лебедеві. Вбивство вражало своїм цинізмом, весь лід був в крові. Діти почали плакати, дехто з яких побіг додому за допомогою батьків. Не звертаючи уваги на громаду, нелюд взяв птаха, який стікав кров’ю під пахву, та поніс додому в гуртожиток. Зі слів жителів гуртожитка, він його обскуб, засмалив, засмажив та з’їв. Нелюдський вчинок неабияк вразив жителів селища своєю жорстокістю, брутальністю, цинізмом. Мешканці гуртожитка просили не розголошувати їх дані, оскільки бояться помсти сусіда, від якого після подібного можна очікувати на все, що завгодно.

За допомогою жителі звернулися до голови селищної радиКлимчука Миколи Богдановича, одним з обов’язків якого є захист прав, свобод та законних інтересів громадян. Та селищний голова вразив їх своєю байдужістю та по суті став на бік вбивці та садиста.

– Добре що так сталося, сказав він, мовляв лебедя все одно б загризли собаки. Він був поранений, а Андрій Бабій просто його добив, нічого страшного тут немає.

Меніособистоцікаво – а якщо селищний голова зламає руку – його теж треба добити? Той хто його пристрелить – виходить, облегшить його страждання? Жителям варто це запам’ятати, та в випадку чого звільнити сільського голову від страждань!

Громада насилу вмовиланедолугогоселищного голову викликати участкового. Зі слів участковогоКифорука Андрія Вікторовича – в даному випадку відсутній склад злочину, тому що вбивця лебедя Бабій Андрій Русланович сказав що він до цього непричетний (залізний доказ, еге ж, попри такій кількості свідків.). Свідки не опитувалися, хоча грубо кажучи, півсела бачило це жорстоке видовище, серед них і малолітні діти.

Навіть не маючи юридичної освіти, а просто тримаючи під рукою Конституцію та Кримінальний Кодекс України, можна дізнатися, що порушені:

стаття 66 Конституції України: Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки;

Стаття 248 Кримінального кодексу України: І. Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України,- караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

Cтаття 299 Кримінального кодексу України: 1. Знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, –
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього, –
караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.
А щодо «стража» варти порядку – ст. 396 ККУ 1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину –
карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

29 січня громадська активістка Оксана Марищук зателефонувала до участкового Кифорука і запитала чому не має кримінального провадженння?На що «страж» закону та правопорядку виклав той самий довід, який вже говорився громаді, який не витримує ніякої критики. При цьому наголосив активістці, що слідів крові на льодовому покритті ставка не було, що суперечить твердженням значної кількісті свідків екзикуції.

Активістку вразив цинізм працівника ПРАВОохоронних (?) органів, на що вона заявила що планує скаржитись начальнику УМВС у Волинській області Петру Петровичу Шпизі. Кифорука така відповідь очевидно здивувала, і продемонструвавши в черговий раз свою інфантильність – За лебедя????? Очевидно, що тут можливий лише один з двох варіантів – або він некомпетентний працівник, або клеючи дурня намагається «прокришувати» справу.

На мою особисту думку, вірним є другий варіант, не дивлячись на те, що компетентним працівником Кифорука дійсно не можна назвати, якщо навіть версії для кришування він шиє настільки білими нитками.

Через «професіоналізм» правоохоронця, я перебрав його функції на себе, та вияснив, що значна кількість дітей бачила цей кривавий злочин, зокрема Бабій Богдан (однофамілець зловмисника), Бурий Віталій, Кутас Віталій, Вадим Степащук, Олексій Гусак, які звісно не опитувалися.

Виникає питання, чому пересічний громадянин як я, має виконувати роботу людей в погонах, яка їм оплачується з податків, які платять громадяни? Здавалося б, нераціонально спонсорувати такого працівника, тим паче не вперше демонструє бездіяльність, зокрема за розповідями жителів, подружжя Хомичів, аналогічна бездіяльність горе-дуету участкового та селищного голови була проявлена, коли була зрубана ялинка в селищі перед Новим роком, місцевим жителем Індичуком, чи в боротьбі з нелегальними спиртовими точками, про які знає все селище, і знає що продають спирт конкретні особистості, зокрема вчителька фізкультури Мосійчук Олена, Рихтун Володимир тощо. (на зборах селян, сільський голова сказав що боротися з цим неможливо, хоча тут знову ж одне з двох – або небажання боротися, або «відкати»), нелегальна діяльність хлібного кіоска, який не сплачує податки в місцевий бюджет, (хоча на нестачі бюджету сільським головою постійно наголошується) тощо.

Але горе-участковий Кифорук навряд чи буде звільнений через атестацію, оскільки є 2 обставини. По-перше він учасник бойових дій – за словами тих хто проходив службу в АТО з Горохівщини, він отримав цей статус по стандартній «мєнтовскій схемі» – відсижуючись в підконтрольних Україні Слов’янську та Краматорську.

Тоді як безліч учасників бойових дій, які безспосередьно ризикували своїм життям в гарячих точках – не можуть отримати цього статусу через бюрократію наших органів влади, з чим я як громадський активіст стикався безпосередньо. По-друге участковий Кифорук є сином районного судмедекспер та Кифорука Віктора Івановича, який кришує кримінальні справи, пов’язані з можновладцями, підробляючи медичну документацію, про що я напишу згодом, оскільки маю свідчення людей та документацію.

Наступного дня, активістка зателефонувала новопризначеному начальнику УМВС в Горохівському районі, полковнику Поторасю Сергію Васильовичу, де описала суть злочину і навіть зробила його роботу – визначала статті ККУ. Почувши інформацію від Марищук О.В., він пообіцяв розібратися з проблемою, та внести в повідомлення про злочину в ЄДРДР.

Насправді ж, повідомлення він розглянув, як скаргу, внісши це в журнал єдиного обліку.

Не стріляйте в білих лебедів!

Чи горохівське УМВС кишить некомпетентними людьми, до яких можна віднести і начальника, чи зробив він це через небажання псувати відносини з батьком участкового, який своєю діяльністю «має в кишені» 2 райони – Горохівський та Локачинський – знову ж таки, судити вам.

Після чого 18 лютого активістка Марищук О.В. звернулася до обласного прокурора Чепіжака Дмитра Миколайовича, який пообіцяв внести справу в ЄРДР. Будемо сподіватися, хоча б він сприятиме торжеству правосуддя, і злочин не буде «прокришований».

Не стріляйте в білих лебедів!

Не стріляйте в білих лебедів!

Нечужий мені горохівський район насправді в дуже скрутному становищі, і завдяки державним органам, правоохоронним органам, органам місцевого самоврядування, судам – є банановою республікою без бананів, де царює беззаконня, про що я й в майбутньому планую писати, оскільки ситуація в районах набагато гірша, ніж в обласному центрі, а проблеми не висвітлюються, оскільки в Горохові діє монополія ЗМІ – існує лише 1 видання «Горохівський вісник», яке завдяки позиції головного редактора Дідика є лояльним до свавілля органів влади, а не до населення, і пише якщо не в угоду владі, то про котиків-собачок.

Далі буде…

Залишити відповідь