З чим доведеться стикнутися Зеленському в перші 100 днів президентства

Вже майже 10 днів як на посаду вступив шостий президент України Володимир Зеленський.

Ще під час інавгурації Президент заявив про розпуск парламенту та дострокові вибори до Верховної Ради України.

Перші дні на посаді Зеленського розпочались з призначень одіозних та неочікуваних кандидатур на ключові посади в країні. Не пройшло і тижня президентства, як укази та рішення Володимира Зеленського почали оскаржувати у вищих інстанціях.

Проте, це лише початок роботи і правління державою Володимира Зеленського. Ми проаналізували, з чим може стикнутися гарант на протязі своїх перших 100 днів на цій посаді.

Економіка

На початок квітня в Україні бюджет не виконано на 35 мільярдів грн – 10,8% від прописаного в держбюджеті-2019. При тому МВФ для підтримання співробітництва вимагає дотримання бюджетного дефіциту в межах 2,5% від ВВП. ЄСВ критично не вистачає для наповнення Пенсійного фонду – тому його регулярно доводиться донаповнювати дотаціями з держбюджету.

Курс національної валюти тримається вищим від закладеного в бюджет – відповідно, валютні надходження при конвертації в гривню дають менші суми, ніж заплановано.

Заборгованість населення за послугами ЖКГ на кінець лютого становила 69,4 млрд грн. Субсидій населенню на сплату комунальних послуг при тому передбачено на 2019-й рік 58 млрд грн. З субсидійних виплат за лютий-березень лише 40% отримувачів субсидій дійсно витратили їх на сплату комунальних послуг. 60% витратили субсидії на інші цілі. Відповідно, «монетизаційний субсидійний експеримент» Уряду провалено: населення не готове використовувати монетизовані субсидії за призначенням.

Енергетика

Вже на перші 100 днів президентства Зеленського припадає момент заборони РФ на поставки в Україну з 1 червня нафти та нафтопродуктів, встановлення режиму спецдозволів на експорт вугілля, дизпалива, бензину та зрідженого газу.

Експерт паливного ринку, директор консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн: “В останні кілька років Україна імпортує 85% дизельного палива, 50% бензину та 60% скрапленого газу. При цьому 40% дизельного пального ми купуємо у Росії, у Білорусі — 33%, 10-15% виробили самостійно, а залишок отримали із постачання морем (наприклад, з Румунії) та з Литви. На ринку бензину ситуація трохи інша: Україна виробила 50% бензину, 30% купили у Білорусі і 20% — у Литви”. Тобто у групі ризику — дизельне паливо та зріджений газ.

Торік, за даними ДФС, Україна імпортувала нафтопродуктів на 5,54 мільярда доларів. Найбільше — понад 38% — із Білорусі, трохи більше 37% — із Росії, 10% — із Литви. Решта відсотків розподілились між іншими країнами (наприклад, Румунією).

У І кварталі 2019 року палива імпортували на 12% більше у порівнянні із січнем-березнем 2018-го: із Росії в грошовому еквіваленті привезли нафтопродуктів на 460 мільйонів доларів, або 41,5%, з Білорусі — 413,5 мільйона доларів, або 37,2%, а з Литви — 117,6 мільйона доларів, або 10,6%.

Таким чином, за умови припинення постачання з РФ, Україна може залишитись без 40% бензину та «дизелю» на заправках.

В середньому, дизель та бензин можуть здорожчати на 1-1,5 гривні за літр, а зріджений газ — на 2 гривні.

Не виключено, що російська сторона використає ситуацію для просування на паливному ринку дружніх бізнес-груп — через надання їм або афілійованим імпортерам окремих дозволів на ввезення палива до України. Відповідно, якщо ці бізнес-групи будуть прямо чи непрямо пов’язані з Зеленським, це послужить для дискредитації нового президента.

Щодо вугілля. За даними Держстату, Україна в 2018 році імпортувала з Російської Федерації понад 15 мільйонів тонн вугілля на суму в 1,8 мільярда доларів. Це більше 70% від усього вугільного імпорту. У той же час, загроза залишитись без вугілля нависла радше над металургійною промисловістю, аніж над електростанціями — антрациту закупили торік 3,6 мільйони тонн (це 94% імпорту), а от інших видів вугілля, в тому числі коксівного, який потрібен металургам — 11,4 мільйони тонн (близько ⅔ імпорту).

«Українські металургійні комбінати залежать від поставок вугілля з Росії. Для них це обмеження буде болючим. Доведеться переорієнтуватися на поставки морем вугілля з Австралії, Бразилії, США. А це додаткові витрати», — відзначає аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Денис Саква. За його оцінкою, найбільше від таких обмежень постраждає ринок сталі.

Торкнутися дефіцит вугілля може й енергетики. Проблема з дефіцитним в Україні вугіллям марки антрацит, на якому працює майже половина теплоелектростанцій, в тому, що його добувають в обмеженій кількості країн — США, Австралія, В’єтнам, Південно-Африканська Республіка та Росія. Тому купувати і замовляти його треба заздалегідь — з цією проблемою Україна зіштовхнулась у 2014-2015 році, коли частина шахт опинилась на неконтрольованій території. Тоді довелось терміново шукати вугілля у ПАР, аби забезпечити станції паливом на зиму.

Вугілля перевозиться морем великими кораблями-сухогрузами, що здешевлює доставку (але вона все одно дорожча, ніж залізницею по суші). На Чорному морі такі кораблі можуть прийняти лише Миколаївський (із труднощами), Чорноморський порти і порт «Південний». В Адміністрації морських портів України кажуть — загальна потужність перевалки сухих вантажів у портах складає близько 3 мільйонів тонн. Але це не лише вугілля, а й руда. Для вугілля є потужності усього в 450 тисяч тонн на місяць (тобто трохи менше 11 мільйонів на рік), але у разі поглиблення дна у портах та розширення залізничної інфраструктури цей показник може зрости: тільки в терміналу ТІС-Вугілля, який належить приватній компанії «ТІС», проектна потужність становить 12 мільйонів тонн вугілля та руди на рік. Враховуючи, що фактична вартість доставки морем закладена у тарифі на електроенергію (зокрема, завдяки «Роттердам+»), експерти запевняють — на тарифах це не повинно позначитись.

Ще один шлях імпорту — залізницею з Європи: вугілля привозитимуть у порти Румунії, Болгарії чи Польщі, а потім залізницею воно їхатиме в Україну. Але тут Україна може завозити імпортне вугілля в чорноморські порти Болгарії та Румунії, а потім залізницею доставляти його в Україну. Така доставка обійдеться дорожче, крім того, доведеться проводити перевалку вугілля з вагону у вагон на кордоні, адже в Україні та Європі різна ширина колії, і вагони просто не зможуть без проблем перетнути кордон. Наприклад, на кордоні з Польщею є три залізничних пропускні пункти: Ізов, Ягодин і Містка. Всі три можуть перевалити на добу близько 400 піввагонів, або 23,6 тисячі тонн вугілля. А це впливає на швидкість доставки.

І якщо для інших станцій проблем із логістикою не повинно виникнути, то найбільше може постраждати Луганська ТЕС, якій технічно нізвідки взяти вугілля, крім як із Росії. «Якщо уряд РФ введе заборону на поставки, ця ТЕС може бути зупинена. Але це можливо лише за умови, що міністерство економічного розвитку Російської Федерації відмовиться дати російським компаніям-постачальникам дозвіл на поставки в Україну. Однак Росії вигідно продавати вугілля Україні», — каже Саква. Тож проблем із поставками енергоносія не повинно виникнути.

З іншого боку, з травня заплановане підняття на 15% ціни на газ, влітку – підняття більше ніж вдвічі ціни на електроенергію, восени – заплановане зростання тарифів на опалення. Ці плани було складено за стабільної економічної ситуації і до умовного енергетичного ембарго з боку РФ.

Фінанси

Крім того, якраз на завершення перших 100 днів, 3 та потім 13 вересня, Україна зобов’язана виплатити МВФ більше 550 млн.дол. За будь-яких умов, ці виплати Україна спроможна робити тільки з нових зовнішніх запозичень. Тобто, за 100 днів В.Зеленському необхідно буде домовитись з МВФ та іншими зовнішніми кредиторами, в який спосіб він зможе отримати гроші для закриття цих боргових зобов’язань. Він цілком усвідомлює складність задачі, навіть якщо не усвідомлює її зміст – саме тому вже було зроблено заяву, що Голову НБУ Смолія звільнятись не буде.

Зважаючи на рівень бюджетного дефіциту, ВМФ вимагатиме збільшення бюджетних надходжень. Оскільки запровадження податків (зокрема, ті ж запропоновані Зеленським «податкова амністія» та 5% оподаткування заробітчан) – компетенція парламенту, Зеленський зможе хіба за домовленістю з Урядом і енергогенеруючими компаніями підняти комунальні тарифи. Плюс МВФ неодмінно вкаже на невиконання плану з приватизації: у 2019 році виконано лише 1% від запланованого – відповідно, бюджет недоотримав десятки мільйонів грошей.

Отже, ситуація виглядає так, що президент Зеленський змушений буде обговорювати підняття тарифів і розпродаж державного майна – щоби виплатити пенсії і сплатити борг МВФ.

 

Залишити відповідь