Другий тур. Варіанти перетікання голосів (інфографіка)

За тиждень до голосування у першому турі президентських виборів ситуація з фіналістами не лише не стає яснішою, але й все більш інтригуючою. У першої трійки кандидатів позиції більш певні (Зеленський, Тимошенко і Порошенко), у двох наступних – гірші, але не безнадійні (Гриценко, Бойко).

Про це йдеться на сайті liga.net.

Проте ми вже зараз бачимо, як майже всі згадані особи ведуть боротьбу не лише за виборців, які вагаються, а й за тих, хто підтримує конкурентів, але до кінця не впевнений у своєму виборі.

Зеленський заявляє, що поступився б Вакарчуку (лідер музичного гурту “О.Е.” не Лесь Подерв’янський і у відповідь не пошле?).  Порошенко активно звільняє тих, хто заплямував себе корупцією (чи справді “краще пізно ніж ніколи”?). Тимошенко не радить варити “суп із Чебурашки” (голосувати за недосвідчених опозиціонерів), а Гриценкоставить Порошенка в один ряд з Януковичем і Путіним (чому не Лукашенком?).

Для них усіх перемога залежить від здатності вже зараз переконати значне число виборців своїх суперників змінити свою думку.

Ми спробували, спираючись на аналіз соціологічних опитувань грудня–березня, з’ясувати, як кожен з фаворитів може зіграти на чужому електоральному полі, та які меседжі чи чутливі теми можуть вплинути на вибір українців.

Лінії перетину електоратів Анатолія Гриценка, Петра Порошенка та Юлії Тимошенко

Виборці Анатолія Гриценка, у своїй єдності щодо сприйняття РФ як агресора, схожі на виборців Петра Порошенка. Цей фактор створює підгрунтя для можливості “перетікання” виборців між кандидатами.

На перший погляд, можна було б припустити, що частина виборців Гриценка, для яких протидія Росії є ключовим фактором при голосуванні, віддадуть свої голоси Порошенку, зневірившись у виході свого кандидата до другого туру.

Насправді таке припущення не підтверджується. Аналіз результатів грудневого опитування ДІФ (коли Гриценко не мав шансів на вихід у другий тур) показує, що виборці Гриценка, які проголосували за нього у гіпотетичному другому турі, у першому турі також голосували за Гриценка, а не шукали йому альтернативу серед кандидатів з більшими шансами потрапити до другого туру.

Виборці ж Тимошенко, Зеленського, Бойка та Ляшка налаштовані радше опозиційно до чинного Президента: частина віддала б свої голоси Гриценку, але більшість з них взагалі не виявили бажання обирати з-поміж Гриценком та Порошенком.

Модель другого туру Гриценко-Тимошенко показує, що прихильники Гриценка у першому турі не шукатимуть альтернативи своєму кандидату також і в Юлії Тимошенко. Прихильники Порошенка за такої конфігурації другого туру скоріше б віддали голос за Гриценка.

Однією з причин цього й може бути згадана схожість електоратів цих кандидатів у питаннях зовнішньополітичних орієнтацій, але вагомим фактором є і неприйнятність кандидатури Тимошенко та голосування скоріше “проти” неї.

Певна частина виборців Зеленського та Бойка скоріше б підтримали Гриценка, імовірно, через його менший антирейтинг. 

Вплив сприйняття ситуації в країні на електоральні вподобання

Голосування прихильників інших кандидатів за Гриценка у парі з Порошенком є скоріше виявом не симпатій цих виборців до Гриценка, а їх опозиційності до діючого президента. На це вказує аналіз настроїв, притаманних виборцям різних кандидатів.

Якщо говорити в цілому, як Ви вважаєте, події в Україні розвиваються управильному чи неправильному напрямі? (Україна, грудень 2018)

Зокрема, незадоволеність громадян ситуацією в країні загалом та звинувачення в цьому чинного президента може стати причиною того, що значна частка виборців підтримає будь-кого проти Порошенка у другому турі.

Серед тих, хто ще не визначився, також поширені негативні оцінки ситуації в країні, що зменшує імовірність успішної мобілізації цих громадян Порошенком.

Якщо Ви вважаєте, що «Україна рухається в неправильному напрямі»,то чому? (Україна, грудень 2018)

Головними негараздами громадяни вважають війну на Сході України, соціально-економічні причини та високий рівень корупції. Тим не менш, відсутні різкі відмінності між проблемами, які турбують прихильників різних кандидатів.

Соціально-економічні проблеми дещо менше турбують виборців Порошенка, найімовірніше через їх в середньому кращий матеріальний стан та через більшу важливість для них безпекових та зовнішньополітичних питань.

Зростання цін турбує найбільшу частку виборців Тимошенко та Зеленського, що корелює з дещо гіршим матеріальним станом прихильників Тимошенко та молодим віком виборців Зеленського, які переживають період власного становлення і здобуття матеріального достатку.

У структурі електорату Бойка частка стурбованих соціально-економічними проблемами не відрізняється від настроїв інших кандидатів.

Відсутність у структурі електоратів суттєвих відмінностей між частками виборців, яких турбують ті чи інші питання, дозволяє стверджувати, що важливість певних питань для людини не завжди є визначальним фактором для обрання кандидата.

Відповідно, у своїх електоральних вподобаннях громадяни часто керуються не раціональними мотивами, а особистими вподобаннями та уявленнями про кандидатів.

У дослідженні Групи Рейтинг (березень 2019) запропонований інший підхід до дослідження виборчих мотивацій. Дослідження показує, що для прихильників Порошенка важливим є наявність досвіду державного управління. Важливим мотивом для обрання кандидата є його (її) вищі шанси потрапити до другого туру. Певна частина прихильників Зеленського, Порошенко та Тимошенко вже обрали когось з них, виходячи подібних міркувань, тому, ймовірно, “невизначені” переважно обиратимуть з цієї трійки.

Для прихильників Зеленського важлива його “антисистемність”, що обумовлює опозиційність його прихильників до Порошенка та слабку готовність підтримати Тимошенко у разі потреби.

Інші мотиви не мають суттєвих відмінностей серед прихильників різних кандидатів та не дають прогностичної користі.

 

 

 

Залишити відповідь