Лютнева соціологія: Висновки робити рано (інфографіка)

З наближенням виборів рейтинги кандидатів у Президенти стають приводом для маніпуляцій, нереалістичних очікувань, поспішних висновків. Кілька важливих порад для журналістів і громадськості.

Про це йдется на сайті censor.net.ua.

По-перше, зберігайте спокій і не піддавайтеся паніці, якщо вас не влаштовує рейтинг кандидатів. По-друге, до виборів ще близько п’ятдесяти днів. Поки ЗАРАНО робити остаточні прогнози та ламати голову над тим, за кого таки нам голосувати. Як буде показано нижче, рейтинги кандидатів – це найменш інформативна частина електоральної соціології.

Станом на середину лютого, інтрига виборів Президента збереглася лише стосовно двох питань. Перше – це феномен Зеленського. Друге – це динаміка електоральних рейтингів в парі Тимошенко-Порошенко.

Ще півроку тому було ще кілька важливих чинників. Зокрема, фактор Анатолія Гриценка, можливе балотування Святослава Вакарчука, або ймовірність виходу у другий тур єдиного кандидата від екс-“регіоналів”. Вакарчук не пішов, дистанція між Гриценком і фаворитами електоральних рейтингів зростає в рази. Колишні “регіонали” висунули одночасно трьох більш-менш рейтингових кандидатів.

Хто б іще рік тому, міг дебатувати ймовірність перемоги Володимира Зеленського на виборах. Сьогодні серед експертів і досвідчених політиків вистачає тих, хто вважає це ймовірним. Ті, хто заперечує таку реальність, зосереджуються на аналізі електоральної динаміки Юлії Тимошенко і Петра Порошенка. Рейтинг Тимошенко – вже кілька місяців у низхідному тренді. Показники чинного Президента повільно поповзли вгору. Лідерка “Батьківщини” втратила перевагу над Порошенком. Їхні шанси на вихід в другий тур фактично вирівнялися. Водночас, сьогодні суха шкала рейтингу кандидатів показує, що Зеленський дещо випереджає цю пару.

Як роблять ПРОФЕСІЙНІ прогнози

Сьогоднішні рейтинги не дають підстав стверджувати, що Зеленський гарантовано виходить в другий тур. Будь-хто зі спеціалістів наведе вам одразу кілька аргументів для скепсису в даному випадку. Зокрема, порадить подивитися на структуру потенційного електорату цього кандидата. Або ж зверне увагу на електоральну мотивацію та дисципліну виборців Зеленського. Порівняльний аналіз цих показників дає підстави припускати, що Володимир Зеленський у день голосування не добере якусь кількість відсотків свого сьогоднішнього рейтингу.

Що ж до пари Тимошенко-Порошенко, то наразі невідомо, що спрацює краще: не завжди відображений у соціології потенціал Тимошенко в селі, а чи навпаки, – Порошенкова здатність мобілізувати свого виборця для вирішального бою проти сил реваншу. Ситуація не статична, однозначно буде динаміка. За місяць можемо мати серед фаворитів зовсім інше співвідношення.

Для точнішого прогнозу результатів, варто щонайменше порівнювати дані за кілька місяців. Картина в динаміці завжди буде інформативнішою, аніж “свіжі” статичні рейтинги. Ще краще заглибитися в аналіз інших, важливіших показників. Це комплекс соціально-демографічних характеристик виборців того чи іншого кандидата; їхня політична освіченість і пасіонарність; мотивація голосувати за “свого” кандидата, попередня електоральна активність, “перетоки” виборців між кандидатами тощо. Такий комплексний аналіз дасть набагато повнішу картину для прогнозів. Втім, цю інформацію можуть проаналізувати і узагальнити лише професіонали. Які беруть до уваги не лише соціологію, а й враховують цілу низку інших обставин. Саме тому ніколи не варто картати соціологів, що оприлюднені ними рейтинги згодом не збігаються з результатами голосування.

Що показувалили рейтинги на попередніх виборах

Пригадаймо досвід кількох попередніх кампаній. Щоразу (!) траплялися якісь сюрпризи, а чи навіть сенсації, які було не розгледіти в нудній і поверховій шкалі рейтингів за місяць чи два до виборів.

Вибори Президента в 2010 році

Голосування у першому турі президентських виборів тоді припадало на 17 січня 2010 року. Згідно з опублікованими на кінець грудня 2009 року результатами опитувань групи “Рейтинг”, фонду “Демократичні ініціативи” і КМІС, Тимошенко відставала від Януковича майже удвічі. Напередодні Різдва КМІС оприлюднив результати контрольного заміру, який підтвердив відставання Тимошенко: 42% на 22%. У день голосування 17 січня ми отримали значно менший розрив між двома фаворитами: 35% у Януковича і 25% у Юлії Тимошенко.

Вибори до Верховної Ради в 2012 році

Парламентські вибори 28 жовтня 2012 року запам’яталися одразу кількома метаморфозами. Останні наявні у відкритому доступі результати опитувань за той період показують: за два тижні до виборів рейтинг партії УДАР почав стрімко зростати. Водночас обвалився рейтинг “Об’єднаної опозиції “Батьківщина”. Упродовж вересня партії фактично встигли помінятися другим і третім місцями у рейтингу після Партії регіонів. УДАР впевнено виходив на другу позицію.

Ще в серпні 2012 року ОО “Батьківщина” конкурувала з Партією регіонів за лідерство з показником близько 25% підтримки; УДАР мав десь 12% рейтингу. (дані Центру Разумкова й “Рейтингу”). Такою ж була ситуація і на середину вересня.

В першій половині жовтня кілька соціологічних компаній зафіксували майже подвоєння рейтингу УДАРу і обвал показників ОО “Батьківщина” на 10%. Кілька жовтневих опитувань компанії КМІС і опитування фонду “Демократичні ініціативи” давали УДАРУ близько 20%.

28 жовтня, у день виборів, УДАР отримав 14%, Об’єднана опозиція “Батьківщина” повернулася до своїх 25,5%, які мала відповідно до серпневих соціологічних досліджень. Дуже ілюстративно цю драматичну ситуацію відображає гістограма електоральних рейтингів групи “Рейтинг” (див. мал).

Виборча кампанія 2012 року увійшла в історію електоральних прогнозів ще одним показовим казусом. Упродовж всього року, аж до середини вересня, опитування всіх компаній виявляли дві політичні сили, що балансували на межі подолання виборчого бар’єру в 5%. Йдеться про “Свободу” і партію Наталії Королевської “Україна – Вперед!”. Звіт групи “Рейтинг” від 13 вересня 2012 року показував “Свободі” 4%, а партії Королевської 3,7%. 28 жовтня 2012 року “Свобода” отримає понад 10% голосів виборців і створить велику фракцію у парламенті. Партія “Україна – Вперед!” отримає всемеро (!) менший результат в 1,6% голосів.

Вибори Президента в 2014 році

Головною інтригою тих виборів 25 травня було питання, чи переможе Петро Порошенко у першому турі. Соціологія не давала однозначності навіть за кілька тижнів до виборів. Консорціум трьох компаній (СОЦИС, “Рейтинг” і КМІС) провів опитування 8-13 травня 2014 року, за яким Порошенко набирав 53%. Водночас за даними дослідження “Демократичних ініціатив” та Центру імені Разумкова (з 14 по 18 травня), рейтинг Петра Порошенка становив 44,6%. За підсумками голосування 25 травня, Порошенко був обраний Президентом України з результатом у майже 55%.

Вибори до Верховної Ради в 2014 році

Якщо зараз поглянемо на електоральні рейтинги за липень чи серпень 2014 року, – будемо сильно здивовані. За три неповних місяці до виборів, на початку липня, результати загальнонаціонального опитування КМІСу показали, що виразним лідером на виборах буде “Радикальна партія Ляшка” з показником підтримки 23%. Блок УДАРу і партії “Солідарність” (майбутній БПП) відставав від партії Ляшка, відповідно до тих даних, аж на 4%. “Народного фронту” на той момент не було ще й в думках його майбутніх фундаторів, а “Самопоміч” задовольнялася скромним рейтингом у 2,3%. Наприкінці липня дослідження групи “Рейтинг” давало “Солідарності” 28%, “Радикальній партії” 15,5%, “Батьківщині” 13%, партії УДАР 8%, “Фронту змін” на чолі з Арсенієм Яценюком 3,4%, “Самопомочі” 1%.

Далі: опитування КМІСу, проведене наприкінці серпня – на початку вересня. БПП закріпилося на першому місці з рейтингом у 37%, партія Ляшка далі йшла другою з 13%. Партії Гриценка і Тігіпка, згідно з даними КМІСу, мали впевнено потрапити до парламенту. До виборів лишалося менше двох місяців. “Народний фронт” в анкеті ще навіть не фігурував.

За місяць до виборів: дослідження КМІСу і фонду “Демократичні ініціативи”, оприлюднене 29 вересня, “цементує” за БПП безумовне лідерство з 39,5%. Партії Ляшка і Тимошенко посідають другу і третю сходинку відповідно. В анкеті вперше з’являється “Народний фронт” з показником у 6%. “Самопоміч” має лише 2,6%.

У першій половині жовтня три провідні компанії, КМІС, “Демініціативи” і “Рейтинг” проводять свої великі дослідження. Їхні дані збігаються майже один в один. БПП понад 30%, Радикали Ляшка 13%, “Народний фронт” близько 10%, “Самопоміч” 6-8%, “Батьківщина” 7%, “Опоблок” близько 5%. “Сильна Україна” Тігіпка мала без проблем долати виборчий бар’єр.

За кілька тижнів, у день голосування 26 жовтня, табло ЦВК покаже: “Народному фронту” 22,1%; БПП 21,8%; “Самопомочі” 11%; Опоблоку 9,4%; “Радикальній партії Ляшка” 7,4%. Партія “Батьківщина” ледь подолає бар’єр у 5%, а Тігіпко з Гриценком пролетять з 3% голосів. Упродовж двох-трьох фінальних тижнів кампанії три партії подвоїли свій результат. Рейтинг БПП і партія Ляшка за останній місяць виборчої кампанії обвалився майже удвічі (див. мал.)

Отже, парламентські вибори 2014 року дали гарний урок про рейтинги та їх трактування. Попри те, що чотири-п’ять провідних соціологічних компаній старанно виконують свою роботу, рейтинги, які отримуємо після кожного окремого дослідження, – це лише верхівка значно складніших суспільних та електоральних процесів.

Висновки

За два з половиною місяці кожен з кандидатів у Президенти може мобілізувати свого виборця. Хтось мобілізує, але не зможе фізично “привести” своїх прихильників на виборчі дільниці. Комусь вдасться залучити на свою підтримку загальнонаціональних лідерів громадської думки. А хтось із кандидатів особисто “підійматиме” виборців у глибинці, збираючи мітинги у селищах і невеликих містечках. Хтось у цей час гламурно і дистанційно агітуватиме свою аудиторію винятково через телебачення та зовнішню рекламу. Можна назвати ще десятки засобів і прийомів, які допоможуть додати на фініші кілька відсотків. Також, існує безліч чинників, що можуть істотно знизити підтримку виборців.

Однак, ми не можемо сказати напевно, що саме підвищить, а що змарнує шанси. Лінійних залежностей у виборчій кампанії не буває, все працює у комплексі. Виборці і суспільство – це не верстат і не комп’ютер. Зараз ми не можемо зі стовідсотковою ймовірністю передбачити алгоритм прийняття рішення соціуму в десятки мільйонів осіб, які керуються і раціо, і емоціями одночасно.

Зазначимо: модель поведінки виборців на виборах Президента і парламенту дещо відрізняються. Відчуття відповідальності виборця за власний голос на президентських виборах вище, – бо переможцем стане хтось один. Водночас на парламентських виборах переможцями є усі партії, які долають бар‘єр. Тому виборці легше змінюють свої електоральні вподобання. Тому мінлива динаміка парламентських виборів 2014 не обов‘язково відтвориться на виборах Президента у 2019 році.

Так само, сьогоднішні парламентські рейтинги партій для виборів-2019 у жовтні є величезною умовністю. Від виборів до Ради нас відділяють вісім (!) місяців і вибори Президента, – які істотно змінять політичну кон‘юнктуру України, незалежно від результатів.

Важлива післямова

Дивлячись на вибори, дуже важливо не звужувати фокус своєї уваги лише до рейтингів. Це примітивно й цинічно. Відірвімося трохи від цифр і згадаємо: буде дуже добре, якщо вибори в принципі відбудуться. Якщо вони як і у 2014 році пройдуть без насильства й масштабного втручання зовні. Також дуже важливо, щоб новообраний Президент, окрім певної кількості голосів, мав ще й достатній рівень суспільної легітимності після інавгурації. Ось, друзі, що насправді важливо під час реальної війни з Росією та інших глобальних потрясінь довкола нас.

Михайло Басараб, політолог, для Цензор.НЕТ

Залишити відповідь