Сумний нормандський формат, – політолог

“Нещодавно в Стамбулі закінчився саміт щодо Сирії, в якому взяли участь Путін, Меркель, Ердоган і Макрон. Закінчилася це зустріч на вищому рівні нічим», – про це на своїй сторінці в Фейсбуці пише політолог Віктор Небоженко.

Жодних підсумків або сенсацій не відбулося. Ні про що не домовилися. Як це схоже на наш знаменитий «нормандський формат» переговорів щодо розв’язання військово-політичного конфлікту на Донбасі, який тихо помер два роки тому. Все та ж «нормандська пара» – Меркель і Макрон, не впоравшись з мирним вирішенням збройного конфлікту між Росією та Україною, сміливо взялися вирішувати сирійський конфлікт. І знову – жодного результату. Значить справа не в Україні або Сирії, а в принциповій неефективності «нормандського формату» вирішення конфліктів.

Так в чому ж причина принципової дипломатичної слабкості глав Франції та Німеччини-Меркель і Макрона? Їх декілька.

Перша причина дуже проста. Канцлер Німеччини Меркель втомилася, постаріла і не хоче ризикувати, а президент Франції Макрон молодий, як європейський лідер і недосвідчений. Він не знає, що робити в якості арбітра в міжнародних суперечках і розраховує на мудрість і досвід Меркель. І вони обидва побоюються Путіна.

По-друге, сама Європа перебуває до кризовому стані. ЄС і НАТО вже не виконують своїх євроатлантичних інтеграційних функцій. Із зовнішнього боку на Європу накочуються хвилі нелегальних іммігрантів, а всередині ЄС росте хвиля правого популізму і націоналізму. Більш того, вперше на Європу одночасно тисне США і Росія. Ні Трамп, ні Путін не церемоняться з ЄС, вимагаючи від нього виконання своїх умов.

По-третє, Європі не пощастило. У той час як вона все більше занурюється в глибоку криз нею керують професійні, але посередні політики. Нинішні європейські політики просто не розуміють геополітичної цінності України як форпосту європейської безпеки і лякаються її численних проблем. Це не Європа часів політичних гігантів типу Черчилля, Аденауера або Де Ґолля. Політиків такого масштабу в Європі зараз просто немає і не передбачається.

У цьому сенсі Україні не пощастило. Відчайдушно прагнучи до Європи, ми зустрічаємо байдужість і бюрократизм. У нас практично немає «друзів України» в Європі. І ми ще не готові зіткнутися зі слабкістю і проблемами Європи. А ЄС, в свою чергу, лякається важко хворої України і боїться невдоволення путінської Росії. Європа вже розуміє що «умиротворити» агресора, змусивши Україну віддати Росії Донбас чи Крим, вже не вдасться, але і як стримати натиск путінської Росії вони теж не знають або не хочуть.

Але зворотного шляху в України немає. Ми зробили свій європейський вибір і вже дорого заплатили за це, і продовжуємо платити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.