Зниклого волинянина в Афганістані знайшли через 30 років (відео)

Столичний телеканал 1+1 розповів історію зниклого в Афганістані волинянина, якого знайшли аж через 30 років. Він прийняв іслам і забув українську.

Про це йдеться у сюжеті ТСН, повідомляє Волинь24

Нагадаємо, чоловік зник 9 квітня 1988 року в провінції Кандагар. Його вважали безвісти зниклим. Виявляється, він потрапив у полон, прийняв іншу віру й залишився там жити. За багато років рідну мову чоловік забув.

Після 20 років марних пошуків його матір Антоніна Білокур змирилася і зробила синові символічну могилу. І через десятиліття, як вона повірила у смерть сина, виявилось – він може бути живий.

Виявляється, українська експедиція шукала в Афганістані водоносні пласти і натрапила на чоловіка, який часто повторював слово “Волинь”.

Один з учасників Андрій Кадун зазняв чоловіка на відео та розповсюдив його по мережі.

“Ім’я у нього тепер Амрідін. Українською чи російською він з нами не говорив. Ми спілкувались через перекладача. Але нам потім пояснили, що це могло бути у цілях його ж безпеки”, – розповідає він.

Чоловік зв’язався із спілкою ветеранів Афганістану на Волині. Тут одразу зрозуміли, про кого йдеться. Адже зниклих волинян в Афганістані лише троє. Смерть одного підтвердили, а інший зник зовсім у іншому місці.

“Він зник у 88-му році. Скоріш за все був контужений. Втратив свідомість і так, мабуть, попав у руки бойовиків”, – каже голова Волинської спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович.

Мати солдата згадує, що він ще з дитинства мріяв бути вояком. Жінка досі тримає у шухляді його медаль “За відвагу”.

Нині пані Антоніна переглядає відео з сином по кілька разів на день. Тим часом родичі і однокласники впевнені, на відео – Ігор. Схожі прикмети вони вбачають у очах і бровах.

У спілці ветеранів обіцяють: чоловіка повернуть додому уже за місяць.

“Я був у Душанбе. Говорив із консулом України. Він казав, що потрібно зробити йому внутрішні документи, дати візу і повернути в україну. Тоді через родичів відновити українські документи”, – каже Андрій Кадун.

У селі обцяють влаштувати справжнє свято зниклому воїну. А мати мріє лише про одне – обійняти сина.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.