Учасники Революції Гідності поділились своїми спогадами про лютий 2014-го

Вже минуло 4 роки з розстрілу активістів в центрі Києва під час Революції Гідності.

Саме в лютому 2014-го президентом-втікачем Януковичем був відданий наказ про застосування сили, спецтехніки, снайперів, вогнепальної зброї та великої кількості силовиків для розстрілу учасників Революції та очищення Майдану Незалежності.

Багато волинян стали учасниками тих кривавих подій. Дехто з них, ділиться своїми спогадами про ті дні, на сторінках в соціальній мережі Фейсбук .

Сергій Шараєвський, волонтер, кінорежисер.

«Розстріл Небесної сотні і поранення Олександра Гуча та Артема Запотоцького стали тим поворотним пунктом в житті, коли з пастора та революціонера народився ще й волонтер. Саме в тому вигляді, який є зараз. Дякую всім, хто допомагав, жертвував, розумів та підтримував. Їх багато. Дуже хочеться, щоб цю доброту, яка народилася в кривавих потугах, ми зберегли і примножили. Війна не закінчилася, а значить роботи ще багато», – написав Шараєвський на своїй сторінці в Фейсбук.

Учасник Революції Гідності, боєць батальйону “АЙДАР” ,народний депутат України Ігор Лапін на своїй сторінці Фейсбук поділився спогадом: «Про події 2014 нагадують фото тих, хто загинув і квіти. Я часто там буваю. Але в цих революційних подіях пам’ять не така коротка, і кожен, хто прийшов до влади після Революції Гідності, розуміє міру відповідальності за свої вчинки.

Також, народний депутат зазначив, що очікування народу не змінились, тому й політикам не варто скочуватись до цинізму попередників.

«Пам’ятаємо, віримо, переможемо…» –  завершив депутат.

Павло Данильчук – учасник Революції Гідності, боєць полку Азов, депутат Луцькради, теж поділився спогадами: «4 роки, а ніби вчора.. Не забуто! Не пробачено! Не подолано!»

Не залишились осторонь від події і журналісти. Оксана Петрук, пише на своїй сторінці в Фейсбуці: «Це був дуже страшний день… Але він дав розуміння того, що ідея сильніша, ніж бабло. Тримаймося ідеї!!!»

Самооборонівець Богдан Климчук теж поділився спогадами.

“4 роки тому у мене був особливий день.
Склалось так, що після розстрілів 18-го числа, знайомі, які мали їхати зі мною потягом в Київ на Майдан, раптово передумали і я їхав сам. Напередодні надійшла інформація, що тітушки почали відловлювати майданівців з вокзалу, тому ранок почався з бадьорої пробіжки Вокзальна-Хрещатик. Прибігши до першої барикади біля ЦУМу побачив палаючі Профспілки і пару сотень втомлених нічною баталією протестувальників. Перша думка: Чому нас так мало? Чи приїде ще хто? Через мить прибуває автобус з львівськими номерами, з якого, немов супергерої з якогось марвелівського фільму почали виходити хлопці. В касках, в чорних броніках, захистом на ногах і палками вони виглядали крутіше Бетменів, Торів і Суперменів разом узятих. Зустрів тоді кожного з них потиском руки, а їх міміка та готовність до найгіршого в очах залишиться найяскравішим моїм спогадом тих днів. Мабуть, в той момент найбільше в житті був гордим бути українцем.
Далі я пішов шукати усе що горить, аби беркутня не змогла затушити вогонь останньої барикади. Дров в центрі Києва ніде не було, але я побачив старенькі доски, за якоюсь огороженою сіткою державною будівлею. Не довго думаючи почав витягати найдовшу дерев’яку. І тут раптом до мене виходить переляканий міліціонер з вигуком “Шо дєлаєш?”. Відповідаю: “доску беру” і мовчки перелажу через паркан. Як виявилось пізніше, я тоді заліз на територію Шевченківського райвідділка міліції.
Ввечері наносившись і накидавшись бруківки я задрімав під “Йолкою”. Прокинувся від того, що хтось мене накриває ковдрою. Доброю феєю виявилась однонога бабуся з Франківщини, яка гордо сказала, що хоч і на протезі, але буде боротись скільки зможе.
Згодом вийшли на зв’язок побратими з 35-ї сотні Самооборони і ми вчергове зайняли “м’які” коридори Міністерства Аграрної політики.
А що вам найбільше запам’яталось з Майдану?”, – написав Климчук.

 

 

 

2 коментарів

  1. Українець сказав:

    Хлопці вибачте але ми усе просрали і загинули ви дарма.

  2. путин сказав:

    При владі знову одніі Бариги з різних бандитських бригад (партій), в країні не має ніяких Партій. Україна найбідніша країна Європи – чому бідний бо дурний.
    Правильной дорогой хохлы идете!!!

Залишити відповідь