У Луцьку працюють лікарняні каси

Найбільший страх українців – потрапити в середньостатистичну українську лікарню. Справа тут не тільки в старих, брудних простирадлах, на яких їм доведеться лежати в оточенні обдертих стін. Острах викликає те, скільки “потягне” з кишені “безплатне” лікування, гарантоване державою. Хоча держава виділяє на один ліжко-день аж 15,60 гривень, а на харчування – 8,24 гривень. В ситуації розбирався Конкурент.

Що можна полікувати чи з’їсти за ці кошти? А де ж тоді брати гроші на повноцінне лікування пацієнтів чи ремонт облуплених стін, коли державна казна лише покриває витрати на зарплати медперсоналу та комунальні послуги? Адже, відповідно до статті 77 Бюджетного кодексу України, ради депутатів при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на зарплати працівників бюджетних установ та на оплату електрики та тепла.

Свого часу політичні популісти, розповідаючи про “безкоштовну медицину”, апелювали до статті 49 Конституції України. В цій статті йдеться про те, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.

Проте “забували” сказати електорату, що є ще стаття 95 КУ, яка визначає фінансування з держбюджету відповідно до фінансового стану держави.

Тому, аби забезпечити потреби лікарень, про які не подбала держава, в кінці 90-х почали створювати різні благодійні організації, які стали посередником між пацієнтом та лікарнею. Саме через такі організації пацієнти могли пожертвувати на потреби лікарні кошти, адже напряму від людей лікарням грошей брати не можна – так прописано у законодавстві.

Нині кошти від пацієнтів залучають двома основними шляхами: через внески благодійними організаціями, які допомагають лікарням чи збирають кошти на лікування, або ж люди організовуються в лікарняні каси, куди сплачують членські внески, з яких при потребі можуть пролікуватись чи купити необхідні медикаменти.

ПРООБРАЗ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ, АБО Ж ЯК У ЛУЦЬКУ ФУНКЦІОНУЮТЬ ЛІКАРНЯНІ КАСИ

Зі слів начальника міського управління охорони здоров’я Миколи Якимчука,аби забезпечити лікувальний процес, утримання дороговартісної медичної апаратури та іншого, медики вимушені залучати позабюджетні кошти, в тому числі і благодійні внески від людей.

Начальник управління охорони здоров’я Луцької міської ради Микола Якимчук

Відтак за 9 місяців 2017 року з позабюджетних джерел фінансування було залучено 26 мільйонів 543 тисячі гривень. Чиновник пригадує, як колись медики самі стали ініціаторами створення лікарняних кас і погодились у далекому 2000-му році, щоб 5 гривень з їхньої зарплати щомісячно відраховували у касу під назвою “Допоможемо собі”.

Лікарняна каса “Допоможемо собі” створена в 2001 році при міському управлінні охорони здоров’я і працює відповідно до закону про громадські організації.

Співпрацює “Допоможемо собі” як з великими установами та організаціями, так і з індивідуальними клієнтами. Якщо людина не є працівником підприємства, де є колективне членство, то може стати членом каси індивідуально. Їй варто для цього написати заяву, сплатити 50 гривень вступного внеску і 50 гривень щомісячного.

Після цього вона отримує членський квиток каси з особовим номером, за яким її ідентифікуватимуть і бачитимуть, скільки вона зробила внесків.

В разі потреби організація на відповідну суму (максимум до 3 тисяч в рік за один раз) оплачує медичні послуги. Хоч є випадки. коли організація може дати й більше трьох тисяч гривень.

“Ми можемо людині за індивідуальною програмою потроїти ту суму, яку вона накопичувала. Наприклад, накопичила 500 гривень, то додаємо тисячу гривень при потребі зі спільного “кошика”. Коли вже людина вилікується, то своїми членськими внесками наповнює його”, – пояснив виконавчий директор лікарняної каси “Допоможемо собі” Сергій Кудрявцев.

Виконавчий директор лікарняної каси “Допоможемо собі” Сергій Кудрявцев

Коли член каси потрапляє в лікарню, то медсестра бере листок призначення, виписує необхідні медикаменти, які бере в аптеці, а хворий розписується, що цей перелік ліків отримав. Тоді аптека робить підсумок в кінці місяця відповідно до листків-вимог, формує реєстр, виставляє рахунок лікарняній касі, а та його оплачує.

Каса має договори зі всіма медзакладами міста, а також в районах. Коли ж член каси потрапляє в лікарню, де немає договору, то лікарняна каса відшкодовує витрати на лікування за чеками.

Якщо член каси “Допоможемо собі” за останніх два роки не лікувався, то він має можливість скористатись додатковими програмами на ту суму коштів, яку накопичив. Наприклад, стоматологія або ж доплата до санаторно-курортного лікування для дітей до 18 років, які можуть обслуговуватись за квитком одного з батьків.

Серед джерел наповнення каси, окрім членських внесків, є ще одне джерело – відсотки з депозитів.

“Ми маємо обігові кошти, постійно внески надходять, а частину коштів розміщаємо на депозитах у держбанках або банках з іноземним капіталом, де є гарантія, що вони збережуться. На 1 січня цього року на рахунках в нас було 3 мільйони 300 тисяч гривень. З відсотків ми оплачуємо зарплату працівникам каси”, – пояснив Сергій Кудрявцев.

Оскільки каса працює відповідно до закону про громадські об’єднання, то внески членів – це спільне надбання, і, вийшовши з каси, людина не може забрати накопичену суму. Вона може привести в касу “на свою суму” іншого члена або ж взяти кошти на ту ж таки стоматологію.

Варто зазначити, що в цієї каси є свій власний сайт, на якому постійно виставляються звіти про надходження та використання коштів. Також звітується каса й на своїх зборах. В “Допоможемо собі” існує ще й ревізійна комісія, до якої входять бухгалтери великих підприємств – членів каси. Комісія може зробити запит чи прийти перевірити в цілому кожну цифру .

Щодо кількості членів, то їх в касі близько 10 тисяч, в тиждень може бути декілька заяв на вступ і одночасно й декілька заяв на вихід з каси. Цей процес динамічний.

Поки що піднімати членські внески каса не планує, адже, як каже Сергій Кудрявцев, в тому немає зараз потреби.

Друга каса на Волині, яка працює з членськими внесками, –“Волинська обласна лікарняна каса” (ВОЛК), якастворена у 2004 році. Засновником і головою правління є Дмитро Глазунов.

Голова правління, розповідаючи про історію каси, зауважив, що її створення не було легким. З його слів, в історії були дві серйозні кризи – 2009 і 2014 рр., коли конкуренти із “Допоможемо собі” авралом піднімали внески, скорочували медичні програми, призупиняли обслуговування членів, потім шукали винних.

“Ми ж завдяки виваженій фінансовій політиці і чистоті пройшли ці періоди достойно”, – каже Дмитро Глазунов.

Система роботи каси – солідарна, що і є суттю лікарняних кас.

Засновник і голова правління Волинської обласної лікарняної каси Дмитро Глазунов

“На відміну від “Допоможемо собі”, кошти, використані понад власні заощадження, нам повертати не потрібно, навіть якщо пацієнт значно перевищив власні заощадження – значить, йому треба, бо він хворіє. Кошти членів ніколи не пропадають і працюють на людину, допоки вона сплачує внески. Для тих, хто не хворіє, передбачено ряд додаткових програм. Зокрема, якщо людина протягом 3 років не користувалася послугами, ми повертаємо їй до половини сплачених внесків у вигляді доплати до санаторно-курортного лікування, або зубопротезування (за чеками)”, – розповідає про особливості роботи каси голова правління.

Починала каса свою діяльність з 5 гривень внеску, допомога тоді складала 200 гривень. Зараз загальний щомісячний внесок становить 50 гривень (за дітей – 7 гривень). Також існує дві форми сплати внесків: або люди можуть їх сплачувати самостійно, або їх сплачує за своїх працівників підприємство. ВОЛК співпрацює суто з трудовими колективами й індивідуально до них вступити не можна.

Щодо принципів роботи, то керівник ВОЛК каже, що найголовніше – це бути в контакті з людьми, представниками профкомів, адміністрацій. Відтак на кожному підприємстві є відповідальна особа, яка комунікує з лікарняною касою щодо певних питань. Працюють пересувні консультативні пункти. Через налагоджену систему комунікації регулярно доводяться усі звіти та умови до людей, проводяться зустрічі з колективами, конференції. Кожен може взнати про свій рух коштів, прийшовши на офіс ВОЛК, або за телефоном. Усі контакти та порядок дій зазначені на членському квитку.

Суми на лікування прямопропорційні величині колективу і є різними. Однак в окремо взятому колективі забезпечується принцип рівноправності. Для більших колективів надається до 3,3 тисяч грн в рік членства при тяжких випадках, 1,8 тис – звичайний стаціонар, 900 – денний. Для менших – дещо менші. До прикладу, сплачуючи 50 гривень за себе і 7 гривень за дітей, член каси отримує допомогу в стаціонарі 1800 гривень для себе і 1800 на дітей в рік членства.

Обслуговує ВОЛК людей як в державних лікувальних закладах, в тому числі по всій області, так і в приватних клініках. Щоправда, є райони, з якими не укладені договори, то там член каси, пролікувавшись та отримавши чек, пише заяву, і каса відшкодовує кошти за чеками. Так само, якщо людина лікувалась за межами області.

Укрпошта, “СКФ Україна”, завод “Мотор”, “Волиньфарм” – це лише частина клієнтів ВОЛК. Дмитро Глазунов додає, що до ВОЛК долучена й освітянська спільнота. Протягом 2017 року ВОЛК поповнилася значною кількістю нових членів із Волинської санепідемслужби. Усього ВОЛК налічує по області до 10 тисяч членів.

Протягом останніх років помітна стабільність. Із 2,7 млн гривень щомісячних надходжень 2,2 йдуть на основну статутну діяльність. Щорічно до 3 тисяч людей користуються послугами ВОЛК.

“За всю історію діяльності каси не було прямих переходів організацій з ВОЛК до “Допоможемо собі”, хоча навпаки – були. Свого часу це були КХП 2 та Волиньдержстандартметрологія”, – стверджує Дмитро Глазунов.

Також, на відміну від “Допоможемо собі”, у ВОЛК немає власного сайту.

БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФОНДИ

Помилково, через назву, ототожнюють і благодійну організацію “Муніципальна лікарняна каса” із класичними лікарняними касами. Однак це не зовсім правильно. Адже ця каса працює відповідно до закону про благодійництво з благодійними внесками від людей, які першочергово спрямовані на потреби самої лікарні. Створена вона у 2000 році.

“Муніципальна лікарняна каса” співпрацює із міськими поліклініками, Луцькою клінічною лікарнею, пологовим будинком, стоматполіклінікою, лікарнями в районах.

У кожному закладі є працівник каси, який збирає благодійні внески від пацієнтів. Зібрані кошти йдуть на розрахунковий рахунок каси, а вже тоді головний лікар пише, що треба їм для закладу, і каса, за мінусом 7 %, їм ті кошти віддає. Облік коштів здійснюється в розрізі кожної медустанови.

“7 % йде на утримання організації, на зарплати, на банківські розрахунки, оренду приміщення в лікувальних закладах, в яких сидять наші працівники. Хоча держава, згідно з законом про благодійництво, дозволяє брати і до 20 % і багато хто тим користується”, – розповідає керівник “Муніципальної лікарняної каси” Федір Кошель.

Керівник “Муніципальної лікарняної каси” Федір Кошель

Придбані матеріали, обладнання, відповідно до накладних, каса передає на баланс лікувальних закладів. Також кошти можуть напряму спрямувати на спецрахунок закладу, аби він оплатив те, на що бюджетні кошти не передбачені.

Загалом чимало інформації, в тому числі й звіти про кошти, можна знайти на сайті організації.

“Організація сприяє нормальному функціонуванню лікувальних закладів, адже 30 % на це держава недофінансовує”, – каже Федір Кошель.

Керівник “Муніципальної лікарняної каси” переконаний, що, якби БО раптово припинила свою діяльність, то при теперішньому недофінансуванню медицини це б паралізувало повноцінну діяльність лікарень.

ВИЖИТИ БЕЗ БЛАГОДІЙНИХ ВНЕСКІВ ЛІКАРНЯМ НЕМОЖЛИВО

Головний лікар Луцької міської клінічної лікарні Лариса Духневич зізнається, що вижити лікарням без благодійних внесків зараз практично неможливо.

Лариса Духневич зазначила, що від різноманітних благодійних об’єднань та фондів медзаклад залучає до свого фінансування ще 10 % коштів, які спрямовують на речі, які бюджетом не передбачені. Наприклад, це дезінфекція, засоби на прання білизни, метрологія, стандартизація медичного обладнання та інше.

Головний лікар Луцької міської клінічної лікарні Лариса Духневич

“Це добровільна справа людей. Захочуть – будуть вносити внески, не захочуть – не будуть”, – переконана Лариса Духневич.

Заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні з організаційно-методичної роботи Андрій Смольянінов каже, що лікарня має близько 18 договорів зі страховими компаніями, а також отримує допомогу від різноманітних благодійних організацій.

Переваги членства у страхових компаніях або аналогічних громадських об’єднаннях очевидні. Так, для пацієнтів, які мають добровільне медичне страхування, страхова компенсує витрати на лікування. Пацієнти, які не мають медичного страхування, не є членами благодійних об’єднань, ліки в аптеках купують самостійно. Є варіанти, коли різні благодійні фонди збирають кошти від громадян на забезпечення якихось маніпуляцій, процедур, а в подальшому закладам за їхньою потребою фонди закуповують обладнання, дають кошти на ремонт та інше.

Андрій Смольянінов розповів, що у структурі бюджетного фінансування закладу 83,1 % – це заробітна плата із нарахуваннями, на оплату енергоносіїв – 5,6 %. Оплата праці та енергоносії разом становлять 88,7 %. На медикаменти (а саме на дезінфікуючі засоби, кисень медичний, наркотичні засоби та ін.) –7,5 %, на продукти харчування – 2,8 %, на утримання закладу – 1 %.

Щорічно у закладі стаціонарно лікується більше 22 тисяч пацієнтів. На рік планується проведення ними у лікарні майже 240 тисяч ліжко-днів.

Відповідно, передбачені кошторисом суми на медикаменти дають 15,60 гривень на один ліжко-день, а на харчування – 8,24 грн. Фактично, за підсумками 9 місяців, з бюджету було профінансовано більше ніж планувалося – 21,80 гривень на медикаменти на ліжко-день. З врахуванням медикаментів, отриманих від різноманітних благодійних організацій, витрати на медикаменти на один ліжко-день склали 47,76 гривень. Якщо ж додати вартість медикаментів, придбаних самими пацієнтами, то можна визначити реальну потребу у коштах на медикаменти – 158,98 гривень на день лікування.

У вересні лікарня отримала з позабюджетних джерел товарів і послуг на суму, еквівалентну 10,2 % фактичного бюджетного фінансування на місяць. Кошти в основному пішли на забезпечення лікувально-діагностичного процесу, метрологію, стандартизацію тощо.

Про всі власні надходження заклад звітує перед Держказначейством. До того ж в лікарні є сайт, на якому щомісячно розміщується інформація про обсяги отриманої допомоги і її розподіл.

В лікарні діє система контролю якості, завдяки якій медики визначають рівень задоволеності пацієнтів отриманими послугами в закладі.

В анкетах є питання, чи робили люди, які перебували на лікуванні в стаціонарі, благодійні внески, і варіанти відповіді “добровільно”, “добровільно-примусово”, “примусово”, “не здавав”. Зі слів Андрія Смольянінова, більшість опитаних зазначають, що здавали кошти добровільно.

ЧИ ІСНУЄ ЖИТТЯ ПІСЛЯ МЕДРЕФОРМИ, АБО ЩО БУДЕ З ЛІКАРНЯНИМИ КАСАМИ

У героїв цього матеріалу думки щодо того, чи потрібні будуть лікарняні каси після медичної реформи і взагалі, що з ними буде, різко розділилися.

Начальник міського управління охорони здоров’я переконаний, що, якщо держава буде збільшувати витрати на медицину і людина зможе отримати послуги за державні кошти, то буде поступово відпадати потреба в лікарняних касах.

Своєю чергою Андрій Смольянінов має велике сподівання, що потреба в благодійних внесках після реформи відпаде. Адже зараз проблему недофінансування галузі поклали на плечі медиків, які змушені просити пацієнтів здати в касу внесок.

“Я маю думати про якісне надання допомоги хворому, а не про те, чи заплатить в касу, чи ні, і скільки коштує обладнання. Я не на це вчився”, – каже Андрій Смольянінов.

Сергій Кудрявцев каже, що лікарняні каси, які працюють із членськими внесками, покривають ті напрямки, які особливо й не зачепить медреформа. На його думку, швидше за все, каси увійдуть в структуру якихось страхових компаній і будуть існувати після реформи, можливо, таким чином.

Своєю чергою керівник ВОЛК Дмитро Глазунов вважає, що навіть із впровадженням страхової медицини актуальність лікарняних кас меншою не стане, і додає, що ВОЛК сміливо дивиться у майбутнє.

В області є лише дві лікарняні каси – ВОЛК та “Допоможемо собі”. До них помилково приписують і “Муніципальну лікарняну касу”. Проте остання – це благодійна організація, яких в місті є ще мінімум три (“Надія”, “Стопрак”, “Серце в долонях”).

Поспілкувавшись з представниками лікарняних кас, можна зробити очевидний висновок: стосунки між ними склались не зовсім дружні чи партнерські.

Втім, якщо, наприклад, керівник лікарняної каси “Допоможемо собі” каже, що сприймає інші каси більше як колег, аніж конкурентів, то керівник ВОЛК вважає навпаки.

Останній навіть критикував своїх конкурентів за звіти, які подані в них на сайтах. Хоча у ВОЛК власного сайту немає, а про їхню діяльність можна лише прочитати із статей в Інтернеті чи друкованих ЗМІ.

І якщо герої цього матеріалу розповідали за свою роботу, не критикуючи і не згадуючи про роботу інших, то Дмитро Глазунов фактично з порогу почав розповідати про “гріхи” своїх конкурентів, час від часу зауважуючи, що, на відміну від них, ВОЛК працює “чесно та прозоро”.

Проте каси продовжують функціонувати кожна по-своєму і мають своїх членів, які сплачують однакові внески (по 50 гривень). Втім, як і куди йдуть ці внески, теж кожен звітує по-своєму.

Однак як би там не було, але реалії життя показують, що без підтримки лікарняних кас середньостатистичним українцям з їхніми зарплатами нормально пролікуватись неможливо.

Щодо лікарень, то медики кажуть, що без благодійних внесків медична галузь просто розвалилася б уже давно і сподіваються, що після реформи потреба в благодійних внесках зникне.

Автор: Юлія Остапович

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.