Солодкий бізнес на отруті: чи ризикнуть волинські цукроварні переробляти буряк з ГМО

На Волині ще 30 серпня розпочався сезон цукроваріння. З усіх колишніх заводів до наших днів дожили лише 2 крупних підприємства: Гнідавський та Іваничівський. Саме вони зацікавлені в отриманні на переробку найбільшої кількості солодких коренів і – найкращої якості сировини. Але чи не намагатимуться їм підсунути цукрові буряки, які уже містять у собі сліди ГМО?
Про наслідки цього експерименту над цивілізацією краще не думат, – пише Волинська газета.
Погоня за тінню
Та для початку – спробуймо розібратися, образно кажучи, що таке ГМО і з чим його їдять?
Генетична інженерія, яка виникла ще в 70-их роках минулого століття, досягнула феноменальних результатів: вчені змогли створити не лише рослини з потрібними властивостями, але навіть живі організми!
Правда, самі творці ГМО достеменно не знають, як у подальшому впливатиме споживання в їжу генномодифікованої продукції, тому ще в 1975 р. понад 100 провідних учених світу закликали владу та бізнес обмежити дослідження в цій специфічній сфері. Та результат виявився протилежним: щороку відкриття в сфері ГМО тільки збільшуються…
Тепер повсюди генну інженерію використовують для створення нових сортів рослин, стійких до несприятливих умов середовища, гербіцидів та шкідників або рослин, що мають покращені ростові та смакові якості. Офіційно понад 170 млн гектарів орної землі в світі використовується для вирощування рослин із ГМО. Це – понад 10% усіх сільгоспугідь. Лідерами в цьому напрямку є США, Китай, Бразилія та Індія. В країнах ЄС до генномодифікованих продуктів ставляться набагато стриманіше, що, звичайно, не заважає охочим заробляти на здоров’ї  інших людей надприбутки, порушувати обмеження та заборони.
Тому науковці переконані, що зараз, як мінімум, третина всіх орних земель стали фабриками з вирощування ГМО, а «штучні» продукти їдять понад 54% населення планети Земля!
«Реально в Україні системи забезпечення контролю за ГМО в нашій державі немає, – засвідчила компанія «Кімонікс Інт.», яка проводила дослідження Проекту «Агроінвест» на замовлення Агентства США з міжнародного розвитку USAID.  – Державні реєстри ГМО та продукції з вмістом ГМО не створені, а ті, які діють, не містять ніякої інформації через відсутність реєстрації».
«На сьогодні жодна організація України не володіє достовірною інформацією про кількість засіяних площ рослинами ГМО, кількість продукції, виробленої та ввезеної з ГМО. Однак в Україні вже давно така продукція вирощується на полях, використовується під час виробництва харчових продуктів та потрапляє до українського споживання без будь-якого повідомлення. Тому де-юре всі генетично модифіковані об’єкти у нас в Україні заборонені, незалежно від того, який відсоток їх міститься в харчовому продукті», – змальовує ситуацію Юрій Біляк, доцент кафедри менеджменту ім. Й. Завадського з Національного університету біоресурсів і природокористування додає:
«Сьогодні в Україні єдиним документом щодо завезення та випробувань ГМО є лише «Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. за №1304, який фактично не виконується, бо за останні роки в Україні офіційно не зареєстровано жодного ГМО»…
Сліди ведуть у «Галстедан»…
Як стало відомо з достовірних джерел, на початку серпня ц. р. з чітко визначених посівів цукрових буряків було відібрано 8 кг коренеплодів, які були доставлені для досліджень у вище згаданий університет для проведення досліджень. Науковці визначали, чи присутні в наданих зразках генномодифіковані продукти та продукти з вмістом ГМО. Результат, на превеликий жаль, позитивний: радехівські буряки містять у собі гени СР4  EPSP  та FMV в обсязі 0,5%. Це автоматично означає, що вони підпадають під заборону нашої держави навіть на ввезення в Україну генномодифікованої продукції, не кажучи вже про її виробництво та переробку тут, у нас!
Але чи не намагаються нечисті на руку сусіди домовитися з нашими переробниками про постачання на цукрові заводи сировини сумнівної якості? Ось що з цього приводу розповів директор з питань сировини Радехівського цукрового заводу «Діамант» Роман Борисюк:
«З фірмою «Галстедан» ми уклали договір і частково проавансували вирощування цукрових буряків. Але весною власники вищеназваного фермерського господарства невідомо де закупили насіння. Жодна компанія, яка працює в Україні офіційно і займається вирощуванням та реалізацією насіння, не дала підтвердження, що «Галстедан» купував посівний матеріал у них. Тоді виникає питання, звідки взявся посівний матеріал? Можна, звичайно, придбати якесь контрабандне для площі 50-100 га, але на 600-800 га ніхто стільки не завезе. Пізніше до нас потрапили аналізи дослідження в Українській лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України, які замовили ТОВ «Штрубе Україна», і виявили, що цукросировина гемомодифікована (у редакції є копія випробувань, які проведені 08-10. 08. 17 і яку надали на вказаному вище підприємстві). Фірма повернула нам гроші і ми фактично розірвали з нею контракт.
– Яку кількість сировини згідно з контрактом мав поставити цей здавач безпосередньо радехівським цукроварам?
«35 тис. тонн. Звичайно, що така кількість продукції вигідна як для підприємства, так і для господарства, яке знаходиться на віддалі 25-30 км від Радехова. Ми б виробили більше цукру, отримали більше жому, меляси. Є сировина – колектив має роботу та отримує певні прибутки. Але зважаючи на те, що вирощування таких буряків заборонено законодавстом України, то ми відмовилися від такої сировини. Адже шкідливі організмі потраплять не тільки в цукор, а й жом та мелясу… То для чого травитимемо самі себе? Тут вже попахкує криміналом…  Куди далі повезуть цей «солодкий корінь», сказати важко. Безперечно, господарі постараються його десь «пропхнути».
Якщо не візьмуть в Іваничах, то вони повезуть вирощений продукт і на Вінничинну, і на Київщину. В іншому випадку втратять великі гроші. Хоча нас це не дуже цікавить. Ми працюємо над своєю програмою. І працюємо в правовому полі. Якщо це дозволено робити, то це дозволено. Для чого ж порушувати закон і наражати себе на неприємності?».
Що ж, окремі фермери (в тому числі і на Горохівщині!) у гонитві за наживою плантації цукрових обприскували шкідливими хімічними препаратами. Через те вирощена продукція стала генетично модифікованою. Якщо такі буряки взяти на переробку, то, зрозуміло, що уникнути шкідливих речовин у цукрові, мелясі та жомові аж ніяк не вдасться.
Гнідава відмовила. А Іваничі?
Голова наглядової ради ПАТ «Гнідавський цукровий завод» Ростислав Новосад не став приховувати від кореспондентів того факту, що в нього вже побували «гінці» з Горохівщини, які пропонували генномодифіковану продукцію для переробки. І хотіли привезти немало – до 40-50 тис. тонн!
«Конкретно сказати, хто вони, не можу, бо не став цікавитися, звідки прибули. Дізнавшись, у чім річ, відразу вказав рукою на двері. Не хочу брати гріх на душу та травити людей, яких я люблю і поважаю. А якщо такий цукор попаде моїй дитині? Зрештою, для мене дорогий позитивний імідж мого підприємства»,
– відверто висловився Ростислав Павлович, котрий не впевнений, що так поступлять і решта цукроварів.
Знаючи нашу ментальність, подібного взагалі ніхто гарантувати не стане. Для багатьох гонитва за багатством стала сенсом усього життя. Через гроші люди втрачають і честь, і гідність, і навіть власну совість.
Тому ми продовжили пошуки. «Волинська газета» нанесла візит й іваничівським цукроварам. Щоправда, поки дісталися, на підприємстві була вже обідня перерва, тож «пильна» охорона не пустила навіть на поріг контори. Було враження, що ми потрапили на надсекретний завод оборонно-промислового комплексу.
Тут ми мали і ще один повчальний урок. Коли вже в самому райцентрі зателефонували директору цукроварні Миколі Калініченку і поцікавилися, чи не приїздили до них гінці з приводу здавання на переробку буряків із ГМО, то отримали відповідь, що з цього приводу варто спілкуватися лише з власником підприємства. Ним, як відомо, є відомий волинський бізнесмен Сергій Ковальчук, котрий має ще у своєму підпорядкуванні і бензозаправки «Укр-Петроль», а свого часу навіть у народні депутати України від Володимир-Волинського округу балотувався.
Що ж, дисципліна є дисципліна! Тут нічого не попишеш, не додаси і не віднімеш. Тільки сконтактувати з Сергієм Ковальчуком навіть важче, ніж полетіти на Місяць: людина він неговірка і дуже зайнята…
Зрештою, на наше настирливе, чи приймуть шкідливу продукцію в Іваничах, ми почули від Миколи Федоровича: а як визначити, шкідлива вона чи ні? Генноомодифіковані буряки можуть потрапити на будь-який цукровий завод, мовляв.
Хто скаже правду?
А яка ж позиція в цьому дуже важливому питанні Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації? Тим паче, що фірма «Галстедан» поширила свої володіння з сусідньої Радехівщини (де навіть на полях Академії сільгоспнаук хазяйнує!) аж на нашу Горохівщину.
Керівник департаменту Юрій Горбенко був небагатослівним:
«Краєм вуха чув про це. Інформацію треба дослідити, і вже тоді вирішувати, як далі діяти».
Тож будемо сподіватися, що контролюючі та правоохоронні органи Волині зроблять усе від них залежне, щоб буряки з ГМО не потрапили людям у їжу і в корм для худоби. В іншому випадку наслідки можуть бути жахливими.

1 коментар

  1. швейк сказав:

    Хохли жеріть і не виступайте

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.