Волинський каменяр безкоштовно виготовляє пам’ятні дошки на честь атовців

На Волині майстер-каменяр Дмитро Оксентюк, який проживає в селі Згорани Любомльського району, безкоштовно виготовляє пам’ятні дошки на честь загиблих бійців.

Віднайти дім Дмитра Васильовича у Згоранах нескладно – його найперше вирізняє з-поміж інших розкішний паркан. Відразу розумієш, що втрапив до талановитого каменяра, – інформує Вісник+К.

Працює чоловік у майстерні. Надписи на надмогильній плиті робить вручну. Також має спеціальні машинки, що «друкують» різним шрифтом.

«Не про мене пишіть – про тих хлопців, що там, на сході, віддають за нас свої життя. Вони герої. А мені не треба слави…» – каже чоловік.

Та душа майстра мовчати не може. Видно, що її дуже проймає біль. Дмитро Васи­льович дістає з полиці портрет усміхненого Сергія Мокренка з Шацька. Хлопець загинув під час мінометного обстрілу в районі Світлодар­ської дуги на Донеччині в лютому цього року. В той день йому мали вручати орден «За мужність»… Хлопцеві було всього 23. Він живим вийшов з Іловайська, неодноразово був поранений, але викарабкувався. А тут доля розпорядилася інакше.

Біля портрета лежить листочок. Каменяр мені його простягає:

– Читайте.

– «Я так люблю Україну, що готовий воювати за неї вічно…» – читаю – і на очі відразу накочується сльоза.

– Це були останні слова Сергія. Скажіть, як може повернутися язик просити за таких хлопців гроші? – говорить майстер.

Це восьма дошка для загиблих героїв. А першою була в пам’ять про Олександра Сацюка, який у 2014-му брав участь у боях за Іловайськ й загинув 29 серпня у «зеленому коридорі». Йому було всього двадцять. Тоді з проханням увічнити в камені героя звернулася до майстра директорка Куснищанської школи, де навчався Олександр.

Дмитро Оксентюк погодився. Коли ж прийшов час вішати дошку й директорка поцікавилася, скільки має заплатити за роботу, каменяр відповів: «Нічого не потрібно, це пожертва». Так було і всі наступні рази.

Війна триває, на жаль, забираючи найкращих синів України. А на навчальних закладах з’являються все нові па­м’ятні дошки на честь загиблих бійців. Щоб наступні покоління пам’ятали тих, хто боровся й віддав своє життя за їхнє майбутнє. У них увіковічено найбільший подвиг в ім’я України.

Залишити відповідь