Соболєв: депутати – це менеджери громадян, які мають спокійно звільнятися

Єгор Соболєв — не просто колега-журналіст, а громадський активіст, волонтер і люстратор. На сьогодні він добре знаний у політиці, адже не перший рік є депутатом Верховної Ради від партії «Самопоміч». Ще більш популярним він став після кількох резонансних заяв та скандальних бійок у раді, адже показав, що може відстоювати свою позицію не лише словом, а й кулаками. Тим не менше, Єгор Соболєв продовжує займатись законотворенням, веде антикорупційну діяльність і намагається реформувати суспільно-правові інституції. Тож ми не могли оминути увагою його приїзд до Луцька і не поспілкуватись про найактуальніше.

Кілька місяців тому ви заявляли про початок збору підписів за недовіру генпрокурору. За дивним збігом обставин — у Луцьку нині теж збирають підписи за відкликання депутатів-тушок. Чи приносять подібні ініціативи бажаний результат і чи є в Україні подібні прецеденти.

Я вважаю, що сама ініціатива є дуже важливою. Я в Кривому Розі спостерігав за такою самою ситуацією, де виганяють депутатів, які одразу перебігли до Вілкула, хоча обиралися під прапорами політсили для боротьби з ним. І це є головний секрет демократії, який ми не всі і не повністю для себе відкрили. Влада насправді належить людям. Депутати, президенти, міністри… це – менеджери громадян, які мають найматися на роботу і мають спокійно звільнятися, якщо вони її провалюють. І те, що наше суспільство доросло до таких ініціатив – це дуже добре. Ми спеціально передбачили таку процедуру, коли ухвалювали Закон про місцеві вибори, за яким ці депутати були обрані і я радий, що люди нарешті почали користуватись цією можливістю.

Тобто громадяни в праві вимагати їхнього відкликання?

Це повинно бути – відкликання депутатів за ініціативою виборців. Не за волею партій, чи партійних вождів, а саме за згодою і волею людей. Процедура передбачає, що має бути зібрана потрібна кількість підписів від людей і люди мають санкціонувати, що цей депутат не годиться і ми його знімаємо. Власне кажучи це і є процес делегування і позбавлення влади, які є в основі будь-якої демократії.

Події в Луцьку навколо крісла секретаря міської ради наробили багато галасу, але поряд зі скандалами, лучани очікували, що Верховна Рада перед канікулами таки прийме рішення про призначення виборів мера у Луцьку…

Я в парламенті відчуваю великий спротив цьому рішенню. Андрій Парубій виніс пропозицію включити це до порядку денного фактично перед завершенням голосувань. В момент, коли в парламенті була величезна суперечка за припинення кругової поруки, аби не дозволяти далі за недоторканістю приховувати народних депутатів від слідства, НАБУ та прокуратури. Він виніс в момент суперечки, коли жодне інше рішення не могло бути проголосоване. Це на мові політиків називається «спалити». Коли ти знаєш що в залі зараз боротьба, і вимагають зовсім інших рішень, і ти ставиш на голосування начебто добру ідею, розуміючи… що вона не пройде. Я думаю, дуже важливо що народні депутати які обрані з Луцька, підтримували далі жителів Луцька і боролися за це рішення в парламенті. Це важливо для містян, адже місцеве самоврядування має оберігатися парламентом, а не бути кинутим напризволяще якомусь одному олігарху.

Як взагалі ви розцінюєте ситуацію, яка склалась в Луцьку?

Юля (Вусенко, – прим.авт) стала жертвою цієї боротьби. Спочатку була фактично гоголівська ситуація, коли людина померла, а міська рада не визнавала цього. Просто не приймала рішення. Ясно, що коли місто втратило голову, обораного на виборах, мають бути призначенні вибори і жителі міста мають вибрати нового керівника, аби питати в нього як місто доглядається за їхні податки. Чим швидше це станеться, тим швидше у людей виникне можливість дати владу і вимагати, щоб ця влада на них працювала. А зараз тут така ситуація «мутної водички»: коли ніхто, ні за що не відповідає, а потрібні рішення проводяться через потрібних депутатів, яких дуже часто об’єднує корупція.

А щодо зняття депутатської недоторканності, у якій частині її варто знімати повністю, в чому — обмежувати, та й взагалі — чи потрібні такі привілеї всім депутатам?

Ви знаєте, «Самопоміч» віддала найбільший відсоток голосів за всі пропозиції і про притягнення до кримінальної відповідальності, і про затримання, і про арешт народних депутатів. Так само ми розробили закон, який дозволяє народному депутату самому відмовлятися від недоторканості і позбавляє його можливості втекти за кордон в момент, коли слідство просить дозволу в парламенту притягнути його до кримінальної відповідальності. Так само ми підтримуємо ініціативу змінити Конституцію для того щоб нинішня ситуація коли для когось закон не діє, хтось стоїть поза законом, була ліквідована. Свого часу ми просили Володимира Гройсмана ставити на голосування внесений Петром Порошенком проект, який скасовував депутатську недоторканність. Вже зараз зовсім інший спікер, а проект надійно застряг. Тому, ми зараз йдемо за принципом – починай з себе. В нас є домовленість в середині фракції, що якщо буде ініціатива від генерального прокурора, будь кого з нас позбавити недоторканості, ми будемо просити парламент це зробити. Плюс ми віддаємо голоси за таке рішення щодо всіх інших депутатів, починаючи з Сергія Клюєва і завершуючи Михайлом Добкіним.

То зрештою, розмежуйте саме поняття зняття недоторканності в рамках кримінального чи адміністративного порушення і політичну продажність, за яку не можна покарати законом…

Якщо депутат порушує правила дорожнього руху, перевищує швидкість, чи їздить нетверезий за кермом – немає жодних проблем за існуючим законодавством позбавити його прав, чи накласти на нього штраф. Нещодавно це сталося з одним з депутатів Блоку Петра Порошенка – він втратив права. Якщо ми говоримо про кримінальний злочин – нинішня процедура передбачає, що парламент має дати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності. І тут є великий спротив. І я дуже радий, що люди почали допомагати нам цей спротив долати. Люди вийшли під стіни парламенту і почали підходити до народних депутатів та казати – ми за вами слідкуємо, ви маєте голосувати. В результаті – той самий Добкін (Михайло, – прим.авт)зараз опинився за ґратами. Що стосується випадків, коли депутат зраджує партії, зраджує виборцям і зраджує принципам, то тут в’язницею справу не виправиш – це набагато важливіша і страшніша хвороба суть якої полягає в проблемі, з якою ми почали – люди не вміють управляти державою. Адже дуже багато людей далі голосують за гроші. «А нам байдуже кого ми обираємо». Пан Розенблат — людина, чиї корупційні злочини вся країна бачила завдяки засіданням антикорупційного бюро. Але він був обраний в Житомирі, начебто нормальними людьми, які начебто за Україну але в результаті дали їй «під дих» таким своїм вибором. А на Волині хіба такого нема? Масово ми маємо факти коли люди за гроші віддають голос, а потім кажуть, що ці депутати продалися і кудись гади перебігли. Це все правда. Тому не меншу політичну відповідальність за кожного депутата мають нести ті люди, які віддали йому голоси. Це не виправиш ніякими покараннями, якщо люди будуть голосувати за шахраїв, за корумпованих людей.

Непочатий край роботи для НАБУ, чи це не в їхній компетенції? До речі, яка на сьогодні ситуація з аудитом?

Технічно, завдання перетворили у велику політичну битву. За законодавством, яке ми створили, Антикорупційне бюро є повністю незалежним. І це правда. Але щоб ця незалежність не призвела до зловживань, ми передбачили, що щороку має проводитись зовнішній аудит, і якщо висновок — поганий, то це є підстава для звільнення директора. Була ідея забезпечити незалежність і одночасно незалежний контроль за роботою бюро. Тому аудит мав бути зовнішній і люди, які мали його проводити, повинні мати досвід роботи закордоном в судах, в слідчих органах. В цьому була ідея, щоб іноземці, які не мають тут інтересів, не мають тут бізнесу, не мають тут зв’язків… радили, що в нас так, а що не так. Тож корупціонери, які минулої осені почали вже переживати, почали шукати як можна убезпечитися від бюро.

Перша лінія захисту — це суди, які просто не розглядають справи, навіть коли справа вже розслідувана і принесена до суду. Зокрема, як і справа Костянтина Кулика, який незаконно збагатився перебуваючи на посаді прокурора АТО. Його справа передана до суду в жовтні минулого року. З тих часів, жодного засідання по сутті — не було. Більше того, за цей час він отримав орден від президента України а Генеральний прокурор призначив його на іншу посаду – займатися міжнародним співробітництвом Генпрокуратури. Ось такий фарс.

Друга лінія захисту – вони пробують знайти слабкі місця в самому бюро. За директором бюро, наскільки я проінформований, незаконно стежать, є багато інших способів, за допомогою яких їм намагаються ставити «палки в колеса». А тепер – схопилися за ідею призначення аудитора. Я спочатку не розумів чого так переживають? А потім зрозумів… Тому що справа Охендовського, справа Насірова, справа Онищенка, вони всі ведуть до Президента.

Наш комітет провів чесний конкурс, багатьох іноземців опитали, розрекламували через посольство, що Україна шукає аудитора Антикорупційного бюро. Знайшли дуже потужного експерта Роберта Сторча. Парламент зібрався і сказав – ні, непотрібно. Далі пропонували Найджела Брауна. Але це рішення теж не пройшло. Ми були змушені знову шукати людину. Знайшли вже двох. Одна – це американський прокурор Марта Борщ, яка за грати відправила Павла Лазаренка, інший — Карлос Кастресана, іспанський прокурор, якому ООН довірила очолювати антикорупційний міжнародний трибунал і який посадив в Гватемалі президента, половину парламенту і керівники великих підприємств. Всі — за корупцію. Для мене була честь навіть просто познайомитись з цією людиною. Він дав згоду, як і Марта, і ми їх рекомендували. Минулого року парламент зібрався, але вони отримали 111 та 112 голосів… вдвічі менше ніж треба. Зате ледь не проголосували за таку собі Олександру Яновську, київського адвоката, яка нічим себе не проявила. Я думаю, просто вона є людиною, через яку спробують ініціювати звільнення директора НАБУ.

Але все ж таки, вона так і не приступила до аудиту НАБУ…

В раді поки що не знайшлося голосів за її призначення, тому я думаю атака на Антикорупційне бюро і наша необхідність захищати її незалежність зберігаються. Більше того, в нас на осінь є дуже важливе завдання – утворити Антикорупційний суд.

Про це вже мова йде не перший рік, але наскільки реально створити окрему ланку, можна сказати — окрему палату в судовій гілці?

Справа не в нових інституціях і нових назвах… Ми з вами знаємо всі, що нинішні органи правосуддя тотально корумповані – Генпрокуратура корумпована, поліція корумпована і суди корумповані найбільше. І єдиний вихід — це створювати з нових людей нові інституції з добрими зарплатами, з добрим контролем, щоб ці люди давали результат. Так виникло Антикорупційне бюро, як альтернатива корумпованому слідству, так виникла Антикорупційна прокуратура, як альтернатива корумпованим обвинуваченням, і законом заборонили брати туди людей, які вже відповідали за боротьбу проти корупції. Бо по факту, як правило, вони її очолили. І в цьому ж полягає ідея Антикорупційного суду – всі судді корумповані. Новий конкурс до Верховного суду показує, що старі корупціонери будуть обранні новими суддями начебто нового Верховного суду.

Але ми говоримо – давайте зробимо одне місце, де суддів нам допоможуть підібрати наші партнери зі США, з Великої Британії, з ЄС, які не мають тут інтересів. Просто по-чесному проведуть конкурс. Далі ці судді будуть затвердженні вже за нашими конституційними вимогами Вищої Ради правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією суддів, і ми цим суддям віддамо всі справи Антикорупційного бюро, щоб вони приймали рішення кого можна прослуховувати, кого не можна. Щоб вони приймали рішення про звільнення з роботи, коли людина підозрюється в корупції. Щоб не було так, як з Охендовським, який звинувачується в тому, що брав гроші від політичної партії і далі працює головою Центрвиборчкому. Або як вже зі згаданим Куликом, який звинувачується в незаконному збагаченні і далі обіймає високу посаду в Генпрокуратурі. Таких людей під час слідства відстороняють від роботи, щоб вони не мали змоги вплинути на це слідство. Ну і звісно, щоб вироки виносили з арештами, з конфіскацією. Ми до речі, в законодавстві прописали норму, яка дозволяє забрати все майно, яке посадовець не може пояснити. Незаконне збагачення має завершуватись не тільки ув’язненням, але і відбором на користь держави всього майна, яке він не може пояснити .

То коли чекати Антикорупційного суду?

Нам знову потрібна допомога людей, бо це страшний суд для ТОП-корупціонерів і вони всіляко боряться, щоб його не було. Петро Порошенко разом з Арсенієм Яценюком і Володимиром Гройсманом переконали нещодавно Президента Єврокомісії, що суд нам не потрібен, краще створити Палату при Верховному суді. Це такий трюк, бо ми говоримо про суд першої інстанції, який буде виносити вироки. А вони говорять про суд останньої інстанції, куди можна скаржитись, коли вже всі суди пройдені. Це просто виграш часу. Наразі в парламенті придумали відправити наш законопроект про створення Антикорупційного суду до Венеціанської комісії, аби отримати їхню думку, чи це добра ідея. Я написав Президенту Венеціанської комісії, що це може бути способом затягнути час, і що ми будемо вдячні якщо ви зможете зробити експертизу в найкоротший термін. Я впевнений, що нам знову треба буде збирати людей під парламентом, які будуть казати депутатам – голосуй, «зараза», за Антикорупційний суд! Інакше ти – не наш представник, а представник корупції.

То навіщо тоді взагалі парламент, якщо кожного разу громада має тиснути на обранців, аби прийнялось якесь рішення?

Ми повертаємося до того самого завдання з якого ви й почали – люди мають управляти своїми депутатами. І тоді це рішення пройде. А рішення є дуже важливим. Коли було голосування за аудитора Антикорупційного бюро, я підійшов перед голосуванням до Олексія Порошенка (син Петра Порошенка, – прим.авт.) зі словами: «Ти маєш розуміти, що якщо не буде незалежного антикорупційного бюро – буде знову кров». В людей не буде іншого способу утвердити справедливість, аніж як знову виходити на вулицю. Те саме можна сказати і про Антикорупційний суд: якщо ми створимо спосіб цивілізовано відправляти ТОП-корупціонерів за грати – все суспільство скаже супер! Бачимо, контролюємо, рухаємося далі. Якщо справи, в яких викрита корупція, яку доведено – далі будуть блокуватися в судах…. що нам знову залишиться, як не право на повстання? Ми до цього завжди готові. Тому цей закон має бути прийнятий. Саме зараз ми ведемо війну за незалежність і хотілося б всередині мати максимально більше спокою, стабільності та розвитку. Тому хочеться, аби громадськість завжди тримала руку на пульсі і не боялась брати у свої руки контроль над тими, кого самі ж і обирали.

Розмовляла за кавою — Еля КОРОТИНСЬКА.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.