Луцькі патрульні: Олег Ігнатьєв

Ще декілька місяців тому вони були цивільними людьми, а тепер у формі охороняють спокій та безпеку лучан. Вони першими приїжджають на ДТП, заспокоюють тих, хто вирішив звести квити з життям та вирішують конфліктні ситуації. Вони молоді та завзяті, вірять, що зможуть змінити країну на краще.

Сьогодні героєм нашої рубрики став інспектор із четвертої роти батальйону патрульної поліції Луцька Олег Ігнатьєв.

***

Моя попередня робота – директор рекламного агентства. Я маю юридичну освіту, закінчив Академію внутрішніх справ у Києві. У 2000-2004 роках служив у системі МВС, але потім пішов. На роботі найважливішими були показники, а ще мізерна зарплата і система роботи «з-під палки», яка розчаровувала найбільше.

***

Багато моїх знайомих також позвільнялися, бо зімнювалися умови – система реформувалася, але не на краще. Це призвело до повної недовіри до системи. А тут розпочалися зміни, стартувала нова ноліція і нам обіцяли, що тепер буде інакше – просто робота, яку ти виконуєш, і результат якої відчувають люди. Я теж хотів долучитися до цих змін.

***

У міліції я здобув певний досвід. Починав у патрульно-постовій службі, потім був дільничим, потім працював у відділі дізнання. Тобто робота, з якою стикнувся у патрульній, не є новою для мене.

***

Частково змінилося лише законодавство, але сподіваюся, що надалі підвищать відповідальність не лише за водіння нетверезим, а й за інші адміністративні та кримінальні порушення. Відверто кажучи, неоподатковуваний мінімум 17 гривень – це дуже мало. Якщо людина щось порушує, а там штраф 3 неоподатковані мінімуми, то вона заплатить, але буде порушувати й надалі.

***

Можливо, до порушників варто застосовувати й громадські роботи. У деяких країнах порушникам видають спеціальні жилети і тоді люди бачать, що ти не просто прибираєш, а відбуваєш покарання за порушення закону. Можливо, під дією поглядів людині стане соромно за свою поведінку і вона замислиться, що не варто так робити. Та це, знову ж таки, лише заклик до свідомості громадян, в цьому руслі має працювати законодавство.

***

Зараз, коли їдеш патрульною машиною, то правопорушень ПДР менше. Коли ж їду власною машиною, їх більше. Від знайомих чую, як хтось там подвійну суцільну перетнув «поки ніхто не бачив». Я вважаю, що це теж питання свідомості громадян.

***

Реформа ще сира, все зроблено не до кінця. Поки змінили назву з міліції на поліцію, але робота слідчих і дільничих лишилася такою самою, її виконують ті самі люди. Ще коли я працював у міліції, ішла мова по створення окремого підрозділу слідства, який би розслідував усі кримінальні справи. Проте і досі у цьому напрямку нічого не змінилося.

***

Люди нас не бояться, а довіряють. Хоча вони підтримують нас тільки доти, доки це не стосується їх особисто. Одні відпочивають ввімкнувши музику, інші приходять з роботи і хочуть відпочивати у тиші. Тому коли ми робимо зауваження молоді, то починаються розмови штибу «чому ви такі погані».

***

Громадяни ні в якому разі не мають боятися поліції, вони мають довіряти. Боятися вони мають відповідальності. Навчати цього мають з дитинства. От моя дитина ходить в садочок, їх там навчають, тому вона переповідає мені, що не можна переходити на червоне, що дитина має бути у дитячому кріслі, що всі мають бути пристебнуті.

***

В цій роботі мені перш за все подобається, коли я приходжу додому і моя дитина каже – мій тато поліцейський. Родина дуже мною пишаються і мене це сильно надихає. До того ж , ми ловимо багато правопорушників, а п’яний за кермом- це страшне. та все ж стикаємося з тим, що коли оформляємо нетверезого водія, деякі люди захищають таких осіб – «та він же хороший хлопець, та випив трошки». Людина може спричинити різні ситуації, навіть загибель інших людей. Але однаково знаходяться особи, які виправдовують такі дії, принаймні поки це не стосується їх особисто. Я вважаю, що саме щоб це змінювати, ми й маємо працювати.

***

Найскладніші для мене випадки – це сімейні сварки та скандали. Часто вони виникають у молодих  сім’ях, які увесь свій досвід беруть із того, як жили їх батьки. Якщо батько дозволяв собі звертатися до матері з неповагою, син так само ставиться до своєї дружини…Через відсутність компромісів вони сваряться, та найстрашніше, коли це бачать діти…

***

Недавно ми їздили на сімейну сварку, майже о 4 ранку. Дружина з чоловіком разом були на Дні народження, відсвяткували і на тлі алкогольного сп’яніння у них розпочалися розбірки через те, хто більше заробляє…Ситуація важка, ти не знаєш, як вони жили до цього. Жінка каже, що чоловік її побив, розбив їй голову. Він стверджує що вони сварилися, він замахнувся, після чого дружина впала. Свідків ситуації, окрім півторарічного сина, не було. Дитина все чула і все бачила, я вже не кажу про те, що вона не спала о такій годині і бачила кров матері та те, як медик надають допомогу.

***

Найголовніше – цінуйте те що маєте, бо коли втрачаєш, то буває пізно…Тому завжди думайте перед тим, як щось робити, і цінуйте та бережіть коханих і близьких вам людей.

Василина БОРУЦЬКА