Демобілізований волинянин знову йде до армії добровольцем

t_1_bb30320b13a81493dbfa2dbf594a3f85

Учасник бойових дій із села Світязь Віктор Лутков знову йде до війська. Він хоче підписати контракт для служби у 14 окремій механізованій бригаді.

Про це повідомляє Район. Шацьк.

Захищати Україну від ворога Віктор Лутков вирішив ще два роки тому. Не зміг змиритися з тим, що на буремному сході гинуть 18-річні, не готові до війни юнаки, а він з військовою спеціальністю оператора-наводчика БМП-1 (бойової машини піхоти) відсиджується в тилу.

У 2014-му 55-річний доброволець пройшов навчання у Львові, де, так би мовити, перекваліфікувався з оператора-наводчика БМП-1 на БМП-2. Під час підготовки чоловік показав такі хороші результати, що його хотіли лишити у Львові інструктором. Не хотів, тому дійшло до того, що мусив домовлятися зі знайомим майором, аби його таки відправили на передову.

Незабаром Віктор Лутков у складі Одеського батальйону територіальної оборони прибув на місце служби, що поблизу Маріуполя. Історія оборони українськими військами цього прифронтового міста багата на події, і свідком багатьох з них став волинянин.

За весь період служби держава так і не вдягнула і не взула солдата. З обмундирування Віктору видали одного лише ременя, не змогли знайти ні форми, ні берців потрібного розміру Три місяці годували обіцянками: «Немає – ждіть – немає – ждіть». Усім необхідним, зрештою, забезпечили волонтери.

Нелегким був рік служби. Лутков не може забути тих чорних днів, коли в один з їхніх бліндажів потрапила міна – 7 чоловік загинуло. Іншому осколок у шию влучив – солдат помер на місці.

Декілька разів бійця відпускали у відпустку. Та й тут, на мирній території, було непросто. На війні загострилися хвороби, тому довгі місяці чоловік проводив у госпіталях. Довелося “воювати” і в Світязі – йому, передпенсійного віку учаснику бойових дій, який мешкає у вагончику (!), декілька разів відмовили в виділенні земельної ділянки.

Віктора Луткова побратими звуть Праведником. «Кожен має те псевдо, на яке заслуговує! А де праведник, там Бог. Значить, і перемога”, – свого часу запевнив солдат земляків.

І от він знову обрав війну. Втомився воювати в мирному селі з черствістю і байдужістю, вирішив наближати велику перемогу в колі побратимів, які його поважають, розуміють і цінують.