Гідна відповідь чи спекуляція: волинські депутати повторюють помилку польських популістів?

Верховна Рада України 8 вересня прийняла заяву у відповідь на резолюції польського Сейму про визнання Волинської трагедії геноцидом. Хоча у тексті є заклик “до польських колег з пропозицією припинити політизацію трагічних сторінок українсько-польської історії та зосередити зусилля на конструктивній побудові взаємин між Україною та Республікою Польща”, такі формулювання виявилися недостатньо жорсткими для частини суспільства і політичних сил, тому нині місцеві ради, переважно з ініціативи ВО “Свобода”, пропоную ухвалювати жорсткіші звернення.

Офіційний мотив: відстояти національну гідність і перешкодити майбутнім спробам забрати 125 тисяч гектарів української землі, на які нібито можуть претендувати поляки. Натомість противники подальших звернень на цю тему заявляють, що “потрібно бути розумнішим” і не відповідати в стилі “сам дурак” на провокації польської партії “Право і Справедливість”, що вдало лягли на почуття її “ядерного” електорату із “східних кресів”.

Як поляки до цього “докотилися”

У частини українців за роки незалежності сформувалася думка, що постійна підтримка із боку Польщі щодо євроінтеграції, спільні проекти, міста та гміни-побратими, а також масові виїзди наших співвітчизників у Польщу (возити цигарки-горілку, на сезонну роботу, вчитися, на постійну роботу, туристичні подорожі, “на закупи”, за культурними програмами тощо) свідчать про надзвичайно позитивне ставлення до нас польського суспільства. Польський уряд справі послідовно допомагав Україні, проте це аж ніяк не означає, що вся громада справді стала прихильною до нас.

Окрім очевидного – “геноцидної” резолюції, можна згадати напад на українську ходу в Перемишлі, “страшилки” про “бандерівців” та інші провокації, в тому числі за підтримки проросійських сил у країні. Всі ці акції та міфи можливі через вдале спекулювання на ідеї Польщі “od morza do morza” та польського клерикального націоналізму, який, на жаль, поширений саме у повітах, прилеглих до кордону із Україною.

І саме на цей консервативний католицький та націоналістичний електорат значною мірою орієнтується лідируюча нині в Польщі партія “Право і Справедливість” із президентом Анжеєм Дудою та прем’єром Беатою Шидло. Хоча половина поляків вважають, що насправді в країні “головний” – лідер партії Ярослав Качинський, який офіційно є лише звичайним депутатом.

2015_parliamentary_election

На карті – синій колір – голосування за “Право і справедливість” на парламетських виборах 2015 року. Жовтий – за “Громадянську платформу” (Platforma Obywatelska). Хоча резолюцію щодо “геноциду, вчиненого українськими націоналістами” підтримали більшість депутатів (432 із 460), ініціаторами були саме лідери ПіС, яка має найбільшу фракцію у Сеймі (234 депутати). Ще одна не надто дружня до України політстла Kukiz’15 має у Сеймі лише 36 депутатів.

pol_sejm_rp_seats_2015-svg

Синій колір – Право і справедливість, жовтий – Громадянська платформа, чорний – Kukiz’15, голубий – Новочесна, зелений – Польська селянська партія

Проте і відносно ліберальна “Громадянська платформа” здебільшого підтримала резолюції. Офіційний мотив – голосування проти тільки посилить аргументи польських націоналістів (тобто ПІС, Kukiz’15) чи проросійської «Зміни» (Zmiana). Фактично навіть депутати із ГП побоялися отримати прізвисько “необандерівців” та підтримали резолюцію. У підсумку утрималися лише 3 депутати із “Громадянської платформи” та 7 із ліберальної партії “Новочесна”.

Резолюція щодо Волинської трагедії – далеко не єдиний крок ПіС щодо заміни ніші політики економічних реформ на підтримку “духовних скрепів”. Оскільки Польща – переважно католицька країна із сильним впливом церкви, питання абортів тут надзвичайно актуальне. Хоча вже зараз аборти дозволені, лише коли є загроза життю матері, наявність важкої незворотної патології в ембріона та коли вагітність є наслідком зґвалтування, громадський рух “Стоп абортам” зібрав на підтримку заборони 450 тисяч підписів при необхідних 100 тисячах. А тому законопроект буде розглядатися у парламенті та має певні шанси, адже його підтримала прем’єр Беата Шидло.

Отож, немає нічого дивного у тому, що на догоду власному електорату польські консервативні націоналісти з ПіС підтримують антиукраїнські резолюції. Схожу історію ми мали у власній країні, коли правляча Партія регіонів просувала ідею “государственного статуса русского язика”, щоб прикрити відсутність економічних реформ і мобілізувати свій електорат на Півдні та Сході. Технологія стара як світ…

 

“Жаль, розчарування і глибока стурбованість” від Верхвоної Ради

8 вересня 247 депутатів Верховної Ради підтримали заяву-відповідь на резолюцію Польського сейму. У ній народні обранці:

закликають істориків “продовжити фаховий діалог з метою розкриття усіх досі нез’ясованих фактів та обставин історії на основі достовірних архівних матеріалів, залишаючи простір для кожної сторони інтерпретувати історичні факти, а політиків України і Польщі – припинити інструменталізувати історичну науку заради досягнення тимчасових політичних вигод”.
закликають “нинішні та майбутні покоління українців і поляків продовжувати стратегічне партнерство та не піддаватися спробам окремих політичних сил маніпулювати чутливими сторінками історичного минулого всупереч інтересам українського та польського народів;
звертаються до польських колег “з пропозицією припинити політизацію трагічних сторінок українсько-польської історії та зосередити зусилля на конструктивній побудові взаємин між Україною та Республікою Польща для зміцнення партнерства в демократичній Європі на підставі європейських цінностей”.

 

Серед волинський нардепів свою позицію активно задекларував тільки Ігор Гузь. Ця тем йому близька через родину, яка жила із села Свірже на Холмщині по той бік Бугу. У інтервю ВАР Гузь розповів:

“Питання не просте. Воно має декілька складових. Перше: я вважаю, що поляки є нашими стратегічними союзниками в боротьбі з Росію та вцілому. Я хотів би дуже, щоб вони були нашими “промоутерами” на Заході щодо вступу в ЄС, а не маленька Литва, при всій повазі до Литви та президента цієї країни. І тому рішення Сейму (а перед тим Сенату) має чітку антиукраїнську основу. І це глибока помилка партії Ярослава Качинського “Право і справедливість”.
Ми знаємо про події на Волині 40-х років, цю ситуацію, вона була не проста, були жертви із обох сторін. Але в будь-якому випадку зараз таким чином піднімати це питання – це роз’ятрювати старі рани і вести до протистояння між українцями та поляками. Очевидно, буде реакція Верховної Ради. Я є співтворцем нашої постанови, у вересні ми будемо за неї голосувати. Думаю, вона набере відповідну кількість голосів.
Ми повинні захистити українську національну гідність. Ми – не “різуни”, ми не вчиняли геноцид. Справді, була складна ситуація, але ми були на своїй землі, на Волині. Тому, як на мене, очевидно, український парламент має дати оцінку. Я б не хотів, щоб це далі переростало в лавину взаємних звинувачень, але ми повинні це зробити.
До речі, саме зараз мій помічник Сергій Годлевський з групою української молоді разом із поляками відновлює українські цвинтарі на території Холмщини. І це якраз є правильні підходи для порозуміння. Поляки зараз теж відновлюють могили воїнів Пілсудського у нас в Маневицькому районі і не тільки. А все інше – це непотрібна напруга і протистояння”.

Нардеп згадує про візит Сергія Годлевського, Миколи Собуцького та інших активістів у гміну Мірче, де вони відновлювали могили українців, що залишилися без догляду після радянського виселення у 1944-1947 роках та акції “Вісла”. Тоді частину наших співвітчизників переселили на Наддніпрянську Україну, а частину – у північно-західні райони Польщі. А тому відновлення кладовищ та облагородження пам’ятних для українців місць у Польщі може стати хорошою альтернативою змаганням, “хто прийме жорсткішу заяву”.

У цій ситуації Гузь був відносно поміркованим, хоча позиціонує себе як український націоналіст. Попереду у нього програми співпраці із польськими партнерами, тому створювати собі образ різкого противника правлячої у Польщі ПіС нардепу непотрібно.

Натомість знайшлися інші політичні сили, які взяли на себе роль “яструбів” у суперечці та наполягають на більш жорсткій резолюції. В першу чергу ідеться про ВО “Свобода”. Зокрема у Волинській облраді з їх ініціативи 8 вересня підтримали жорсткіші вимоги.

“1. Від Президента України Петра Порошенка, голови Верховної Ради України Андрія Парубія – перестати замовчувати порушені питання і на державному рівні дати адекватну відповідь звинуваченням українців у геноциді.
2. Від Верховної Ради України – ухвалити рішення, в якому:
– визнати факти, що носять ознаки масових етнічних чисток, організованих поляками проти українського населення на території Західної України, Холмщини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння з метою зміни етнічної карти регіону;
– засудити операцію «Вісла» як приклад репресивної політики Польщі;
– засудити багатовікову колоніальну, загарбницьку політику польської держави Річ Посполита, яка прагнула не допустити права української нації на самовизначення та здійснювала політику національного і соціального гноблення;
– закликати польську сторону будувати відносини на принципах рівноправності, примирення та порозуміння, а не на перекручуванні і замовчуванні історичних фактів.
3. Від Уряду України – розглянути питання щодо:
– фінансування з державного бюджету України програм щодо історичних та експертних досліджень питань українсько-польських відносин та збереження української національної пам’яті;
– фінансування з державного та місцевих бюджетів досліджень, пов’язаних із польсько-українською історією;
– створення Експертної групи з істориків та громадських діячів щодо пошуку польсько-українського порозуміння;
– належного реагування на прояви ксенофобії щодо українців на території інших країн, зокрема у Польщі;
– проведення належної інформаційної політики у питаннях висвітлення в інших країнах правдивої історії української національно-визвольної боротьби у ХХ столітті.

 

Таку ж позицію підтримали більшість депутатів Луцької, Ківерцівської, Старовижівської, Іваничівської, Любомльської і Камінь- Каширської райрад.

Порушила цю логіку лише Луцька міська рада. Під час сесії 31 серпня депутати так і не підтримали звернення у редакції, яку пропонували “свободівці” через деякі “проблемні” формулювання. Також рішення “не пройшло” через позицію “УКРОПу”. За словами лідера фракції Ігоря Поліщука, вирішення таких питань – не справа місцевих рад.

Проте питання знову на порядку денному міськради після внесення правок у деякі формулювання. Наступний розгляд 28 вересня.

 

“Треба бути розумнішим…”

Зазвичай опоненти прийняття подібних резолюцій прямо не голосують проти. Під час розгляду у Волинській обласній раді “проти” натиснув лише один депутат – Сергій Леонтьєв. А голова Волинської ОДА і паралельно депутат від “Солідарності” Володимир Гунчик разом із частиною колег “утримався”.

А тому позиція “потрібно бути розумнішим і не реагувати на провокації” не озвучується так гучно, як заявив про національну гідність та перекручення та неправильні оцінки поляків.

Проте на користь цього виступають великі черги у візових центрах, популярність заробітків у Польщі, програм партнерства, туристичних поїздок до цієї країни. А ще акції протесту жителів 30-кілометрововї зони, які через скасування поляками малого прикордонного руху на місяць залишилися без заробітку за рахунок перевезення сигарет, автомобільних запчастин чи інших товарів.

Тому, попри гучні заяви і декларації будь-яких рад з обох сторін, для пересічних українців, надто волинян, Польща залишається місцем для туризму, “закупів”, заробітку чи навчання. І політичні заявив жодної партії, яка тимчасово перебуває при владі, ці зв’язки не здатні порушити.

 

Антон Бугайчук