Прес-секретар луцьких копів про скандалістку з Любомля: Не асоціюйте район із нею

Прес-секретар патрульної поліції Луцька Ольга Бузулук (на фото) відреагувала емоційним дописом на інцидент з жінкою, яка хамила поліцейським у Любомльському районі.

Нагадаємо, днями справжній блокбастер у Любомлі зафільмували під час зупинки поліцейськими порушниці правил дорожнього руху. Жінка, яка, за її словами, купила водійські права й тому не збирається їх возити із собою, погрожує поліції “кришею”.До того ж обіцяє “виписати прочуханки” матерям правоохоронців.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО ІНЦИДЕНТУ

Ольга Бузулук, яка родом з Любомльського району, відреагувала на побачене на відео великим постом у Facebook, який ми публікуємо без змін і правок:

 

Передивилась відео з Любомля за участю жінки-хамки та поліцейських.

Мені як жительці Любомльського району прикро, що саме завдяки такому випадку рідний район здобув чергову «славу». Ну, ще він «славиться» контрабандистами (близькість до кордону з Польщею), безробіттям і продажництвом. Алкоголізмом. Насильством. Корупцією. Бездіяльністю. Безвихіддю. Неосвіченістю. Застоєм в усіх сферах. І так далі.

І, погодьтесь, що цим «славиться» чи не кожен район чи не кожної області нашої країни. Інакше бути й не може в країні, яку 25 років принижували і грабували. І лише зараз, в результаті численних жертв і моря крові, в результаті гірких сліз і невимовних страждань, ці люди оживають, прокидаються, встають з колін, розпрямляють плечі, олюднюються, врешті-решт.

Ми в Луцьку вже понад 9 місяців щодня стикаємось з такими от хамами і хамками, як на відео. І про все це говоримо, пишемо, висвітлюємо. Таким чином, щось та й змінюється.

Дивно, що людей обурює нецензурна лайка і хамське поводження, але разом з тим варто звернути увагу і на те, кого ще згадує «героїня». Вона каже, чи могли б поліцейські доколупатись до Верещука чи Латковського. Це люди, які роками, якщо не десятиліттями, «тримають» район в кулаці (нелегальний бізнес, контрабанда за кордон, «кришування»). Вона каже про її дядька Соколюка, який довго «проробив в міліції». Вона телефонує до «Юрчика»…

І я хочу вірити, що, якщо буде потрібно, Любомльська ГШР зупинятиме і штрафуватиме й цих одіозних осіб. Бо за Патрульну поліцію Луцька я не сумніваюсь 🙂 Але ми там наразі не працюємо.

Бо, як видається, винесення постанов чи складання протоколів за порушення ПДР – це сьогодні одна-єдина форма хоча б мінімального покарання для «сильних світу цього». Ви ще десь бачите зрушення й реформи, ще в якихось сферах? Я – не бачу. Ось чому для судді, податківця, екс-міліціонера, яких зупиняють за порушення ПДР, таким принизливим є сам факт того, що їх штрафує нібито за дрібничку «якийсь хлопчик». Вони ж ціле життя «рішають» абсолютно все в абсолютно кожній сфері! А тут – їм виписують 255 чи 425 гривень штрафу – і нічого не діє! Як так? Ми ж всі «свої»!

Разом з тим, маю чимало друзів, які здійснювали порушення, їх зупиняли, на них виносили постанову, а вони … потім мені навіть дякували за це 🙂 Справжнє щастя – коли людина усвідомлює: якщо порушила – мусиш нести покарання, мінімально, – це у вигляді штрафу. І нічого крамольного тут немає. І мої друзі не йдуть в суд оскаржувати ті 255 гривень, як це роблять одіозні й відомі особи. Бо вони вже стали Громадянами. Тому, знаєте, мені зовсім не вразив факт хамського ставлення до поліцейських. Бо стикаємось з таким щодня.

Мажорний настрій, який був перші кілька місяців після запуску нової поліції, вже давно став мінорним. Люди побачили і зрозуміли, що вже ніколи, ніколи не буде так, як було раніше. Але … багатьом це не до вподоби. Більше того, іде контрреволюція в усіх сферах – і це теж потрібно враховувати. Але навіщо напружуватись, і подумати, і зрозуміти, і потерпіти ще хоча б трохи, коли всі процеси прийдуть до логічного завершення?

Знаєте, без підтримки тих, кого я називаю Громадянами, всі ці хлопці й дівчата теж дуже швидко розчаруються. Бо вони перші роблять реальну реформу. Бо першопрохідцям завжди найважче. Бо кожен другий в нашій країні порушує правила дорожнього руху: достатньо вийти на першу-ліпшу вулицю – і ви самі все побачите. Колись давно я написала, що нам потрібне вже не хірургічне втручання, а справжня операція. Так от, це справжня операція. Часто ріжуть по живому. Часто виривають. Часто боляче. Але без операції не буде одужання. Напевно, кожен в такій ситуації обрав би життя. Постраждав би, потерпів, але хотів би жити.

Що ж до ситуації в Любомлі і цієї матюкливої особи, то хочу попросити не асоціювати цей район із нею. Насправді, там живуть абсолютно унікальні роботящі і прекрасні люди. Там є чудові й незабутні місцини. Можливо, тому, що це мій рідний район, мені так болить усе, що там відбувається. Точніше – не відбувається.

І навряд та бідна жінка була б такою дурепою, якби всі роки у нас не панувало «рішалово», корупція, «зв’язки і знайомства». Навряд вона була б такою глупою, якби її чоловік-контрабандист (не менший хам, але, на хвильку, саме він її заспокоїв і сказав, щоб їхала додому) був хоч раз покараний за порушення законів. Навряд вона була б такою істерично схибленою, якби знала, що «соколюки» і «юрчики» не допоможуть, а ще й заявлять, куди треба.

А журналістам – респект. Тільки от чого обличчя замалювали? Які це такі «етичні міркування»?