Луцькі патрульні: Андрій Мельничук

13457766_1747313332214151_720436506_n

Ще декілька місяців тому вони були цивільними людьми, а тепер у формі охороняють спокій та безпеку лучан. Вони першими приїжджають на ДТП, заспокоюють тих, хто вирішив звести квити з життям та вирішують конфліктні ситуації. Вони молоді та завзяті, вірять, що зможуть змінити країну на краще.

Сьогодні героєм нашої рубрики став інспектор із четвертої роти батальйону патрульної поліції Луцька Андрій Мельничук.

***

До роботи у патрульній поліції я працював у будівельному гіпермаркеті «Нова лінія» заступником начальника відділу художнього декору. Ще до початку набору патрульної поліції в Києві вирішив, що спробую, коли така можливість з’явиться у Луцьку. Іти в інше місто не хотів, бо люблю своє.

***

Я побачив реформу і теж хотів допомогти. Я знав, що щось можу зробити для цього. На мене вплинули зміни в державі, захотілося не бути осторонь.

***

Починаючи з перших патрулювань усі виклики і ситуації прокручував у голові по декілька разів. Зараз ставлюся до цього спокійніше. Ставлення вже стриманіше та менш емоційне, намагаюся керуватися холодним розумом.

***

Раніше я думав, що Луцьк хороше і тихе місто, якщо порівнювати його із іншими великими містами. Проте з початком патрулювань ця думка змінилася. Специфіка роботи така, що нам найчастіше трапляються негативні випадки.

***

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ РОЗПОВІДЕЙ ЛУЦЬКИХ ПАТРУЛЬНИХ

Іноді ми стикаємося з труднощами, але в основному вони технічні. Ми розуміємо, що це лише початок реформи і з часом все зміниться. Проблема й у тому, що через прогалини в законодавстві порушники навчилися тікати від відповідальності.

***

Одного разу ми приїхали на ДТП , а у машині залишився лише пасажир а водій зник у невідомому напрямку. Пасажир виявився екс начальником ДАІ, який займав цей пост у 90-ті роки. Чоловік був не зовсім тверезий. Ми почали оформляти порушення, бо за допомогою «Самооборон» знайшли водія. Проте якби це сталося через тривалий час, то ніхто б не довів, що він винен.

***

Ми помітили, що ставлення до поліції інше, ніж колись було до міліції. Раніше люди боялися підійти і запитати міліціонера про щось, зараз ми такого не спостерігаємо. Люди спокійно підходять до нас, іноді навіть дякують. З іншого боку вони знають, що нам не дуже багато дозволено і не буде так, як раніше з міліцією.

***

Бували випадки, коли нам натякали на неправомірну вигоду не у матеріальному плані. Підходили роми, які прямо питали, чи можна «порішати». Мовляв, вони нам телефонуватимуть, а ми натомість приїжджатимемо і будемо залагоджувати конфлікти з порушенням ПДР. Вони пояснювали, що багато із них не мають посвідчення водія. Зі старою міліцією вони швидко «рішали» ці питання просто на дорозі, а з нами хотіли «укласти домовленість». Ми, звичайно, не погодилися та попередили про відповідальність за такі дії.

***

Я черпаю мотивацію, дивлячись на колег. Кожного ранку, коли ми на шикуванні кажемо «Слава Україні!», ми всі знаємо, до чого прийшли та що хочемо. Ми прийшли робити зміни і розвивати Україну. Я хочу кращого майбутнього, хочу досконалішу правоохоронну систему. В майбутньому я бачу професійних правоохоронців, які відстоюють права громадян і дійсно захищають їх.

Василина БОРУЦЬКА