Історія від волонтера: це ж наші діти, а не відпрацьований матеріал

Волонтер та адвокат, який захищає бійців 51-ої окремої механізованої бригади Василь Нагорний розповів про моторошні дзвінки, які отримує від рідних демобілізованих військових.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

Подаємо його допис без змін та правок:

 «18:30 – Ігор перетрощив всі меблі в кухні, не дається говорити, кричить, що піде знову в АТО, допоможіть (тверезий)…

21:00 – Чоловік в АТО, контракт закінчився в 2014 році, взнав, що закон про звільнення контрактників не прийняли, каже що застрелиться, допоможіть (тверезий)…

22:40 – Копали бульбу, Олег ні з ким не розмовляв цілий день, приїхали додому, вечеряти не захотів, закрився в сараї і вже дві години не виходить, мовчить… Може виламати двері? (тверезий)

00:15 – Саша прийшов напідпитку, посварився з сусідом, дружину послав, сказав, що розлучається, бо йому здалось, що вона під час сварки була на стороні сусіда…взяв військовий білет, пішов кудись з дому, що робити?…

Це приблизний зміст вчорашніх дзвінків (осіннє загострення чи що?), і я певен, що такі дзвінки періодично отримують інші волонтери.

Вчора телефон був поруч, вчора – сьогодні частково «розгріб» ці питання, а що далі? Я не знаю, чи виконується норма ст.11 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ № 221 від 31.03.2015 р. щодо обов’язкового проходження безоплатної медико-психологічної реабілітацію у відповідних центрах, але хлопці і далі потребують психологічної допомоги.

Часто чую від ГО: – направляйте, у нас хороші спеціалісти… Я направляю, але що робити, коли треба «швидка психологічна допомога», а сам боєць не визнає своєї проблеми і не хоче їхати. Його проблеми? Але ж він не казав, коли мобілізовували, що то ваші проблеми. При чому, треба допомога професіоналів, людей, яким хлопці довіряють, яких почують, послухають, перестануть трощити меблі і думати про суїцид. Зрештою, треба до них їхати…

Голово ОДА Володимир Гунчик , Голово облради Игорь Палица зверніть увагу на цю проблему. Це ж наші діти,а не відпрацьований матеріал, які за нас воювали, які вистояли під «Градами», «Ураганами», пройшли котли , «коридори», полон, які збирали по частинам побратимів, хоронили їх. Голово Центру допомоги учасникам АТО у Волинській області Юрій Дмитрук, керівник Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО у Волинській області Андрій Омельчук, ви ближче до влади, можливо чули про досвід боротьби з «посттравматом» в інших областях, крім того є багато грантових ГО, волонтерів-психологів, досвідчених атошників (можливо є атошники, які пішли вчитись на психологів), капеланів, яких, напевно, можна залучити для оперативного вирішення таких випадків. Розумію, що це все не просто організувати (хоча основа – спеціалісти + бензин + небайдужість), можна скласти «списки осіб з групи ризику», встановити єдину, анонімну «гарячу лінію», можливо, той дзвінок колись врятує бійця. Я не кажу, що треба ганяти по «генделикам» і відвозити до дому п’яних атошників, не плутайте алкоголізм з посттравматом (хоча, як мені пояснювала лікар-психіатр за алкоголізмом може приховуватись сильний посттравмат), просто шкода хлопців втрачати у мирному житті, ми ж послали їх на війну здоровими…» – йдеться у дописі Нагорного.