Історія від волонтера: Рік як не стало Тайфуна

14212754_10201884603794872_4152951874752948233_n

3 вересня 2015 року поблизу Щастя загинув волинянин Володимир Киян.

Спогади про бійця опублікував у себе на сторінці волонтер Роман Сініцин.

«Вова показував телефон.

‒ От телефон, я по ньому тільки з сепарами базарю, якщо в мене є їхні 200, то я їх на кості своїх пацанів міняю. Я знаю де ті кості і маю всі звідти забрати і заберу. У сепарів є афганці, з ними можна говорити, з козачками говорити не можна, на*буть.
Сам ходжу за міст (у Щасті) з ними там зустрічаюсь, сам забираю, потім ДНК роблять…

Вова показував таблицю в екселі. Кольором там були відмічені прізвища, чиї останки ще під Металістом. Прізвищ було багато. Виходячи з засади ‒ Вовина рота прийняла бій і втратила багато людей.

У Вови на ТЕЦ (Щастинській) усе працювало як годинниковий механізм. Зв’язок, міномети, снайпера, визначення цілей, беpпілотники, пункт радіорозвідки…

З моменту залпу сепарів до моменту «отвєтки» Вовиної батареї ‒ проходили якісь пару десятків секунд. В усіх артилеристів були планшети з софтом, усі навчені і мотивовані.

У Вови не було аватарів. Взагалі. Не існувало як класу.

У Вови був танк. Він його десь у когось забрав чи поміняв і сховав. Вова казав, що якщо усі драпнуть з Щастя (як драпнули з-під Луганська в серпні 2014) то він на ТЕЦ легко протримається пару днів. Ще й танк є. Було б БК.

БК у Вови було багато. Особливо мін для мінометів.

Вову обожнював особовий склад і дуже боялись сепари. Останнім часом по ТЕЦ особливо не стріляли навіть, бо прилітало звідти багато і точно.

Вова сам ходив в розвідку на ту сторону. Постійно ходив.

Коли Вові було скучно ‒ брав бетер і пару мінометів і їхав в сторону Станиці. Там «сепари непугані». Так Вова казав.

У Вови в фейсбуці обкладинка була: «Маю честь битись за Україну»

Вова не спав. Майже ніколи не спав вночі. Пив ці енергетичні шмурдяки літрами. Ми коли приїжджали на ТЕЦ теж пили ці енергетичні шмурдяки з Вовою.

Вові можна було написати чи набрати в 3-4 ночі, відразу відповість. Вова щось креслив, придумував, перевіряв пости, постійно дивився фото з безпілотників, шукав позиції і секрети…

«Треба реформувати ЗСУ. А ми ніфіга не робимо. Ось в чому вся моя біль» написав мені Вова якось в липні 15го. І це дійсно була його біль. Він постійно воював з «штабними» і постійно про це говорив. Про те, що треба все міняти. Треба натівські стандарти і реформу.

Тебе дуже не вистачає. Вова. Дуже».

Довідково:

Ковельчанин – командир мінометної роти 80-ї бригади капітан Володимир Киян загинув 3 вересня 2015 року поблизу міста Щастя Луганської області. Йому було 33 роки. Маючи досвід бойових дій в Іраку, Володимир пішов добровольцем під час першої хвилі мобілізації. До 2004 року Володимир Киян служив у Ковелі у 802-у реактивному артилерійському полку, який був розформований. Саме тоді кадровий військовий перевівся до Львова. На фронті – з квітня 2014 року. Він пройшов найжорстокіші битви в районі Луганська. Його підрозділ обороняв Луганську ТЕС. Боєць з позивним «Тайфун» був одним з кращих офіцерів, його поважали товариші, ним пишалась родина.

Указом Президента України Петра Порошенка від 5 жовтня 2015 року № 568/2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітан Володимир Киян (посмертно) нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.