Оприлюднили унікальний документ про Волинську трагедію

6828f9dd-6d2f-43a8-933a-b947c89d6e28

Об’єктами атак УПА під час Волинської трагедії ставали ті, хто вороже ставився до української боротьби за незалежність, а не люди якоїсь національності.

Про це ідеться у внутрішньому звіті ОУН з липня 1943 року, щойно оприлюдненому онлайн, – повідомили у Центрі дослідження визвольного руху.

Онлайн в Електронному архіві визвольного руху викладено повнотекстову копію архівного документа – суспільно-політичного звіту ОУН з Володимирсько-Горохівської округи Волині за липень 1943 року.  Документ повністю оприлюднений вперше.

Як пише в статті для «Історичної правди» історик Володимир В’ятрович: «Документ призначався для внутрішнього вжитку підпільниками, а не для пропаганди. І він містить відомості про виступи повстанців проти поляків, більш того, автор намагається підсумувати результати за попередній місяць, тому подає їх максимально повно».

В основі геноцидної концепції лежить переконання, що метою було знищення усіх поляків, які перебували у зоні досяжності українських повстанців. Про зовсім інше йдеться у звіті.

Звіт подає інформацію, де проходили атаки і оцінює їх як загалом невдалі, адже «падали непотрібні, а активний протиукраїнський елемент, звичайно організований і озброєний, або утік, або становив оружний [збройний] спротив, спричиняючи нам втрати».

Поряд з відомостями про напади на поляків в документі йдеться про роз’яснювальну роботу, яку проводили українські підпільники для польського населення. «Українці мають до поляків претензії не за їхню приналежність до польської нації чи католицької релігії, а за вороже ставлення до українського національного питання і українських визвольних змагань на українських етнографічних територіях», – розповідає про таку акцію документ.

А солідарні з українським визвольним рухом поляки Волині «дістали усні і у відповідних відозвах запевнення усіх прав на рівні з українським населенням в заміну за лояльність і співпрацю».

Раніше цей же документ наводили польські історики з метою аргументувати організований характер протипольських дій УПА та довести, що вона мала намір убити всіх поляків. Втім, документ цитувався вибірково. Польські дослідники «не прочитали» ту частину, де ідеться, про мету антипольських акцій УПА – атаки на ворожих, а не всіх поляків.

Українські історики не заперечують організованості нападів на поляків, втім доводять, що це було елементом війни, а не геноциду.

Нагадаємо, що у 1942-1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте, питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.

Нещодавно польський парламент кваліфікував ці події як геноцид, вчинений українськими націоналістами проти поляків. Таке рішення спричинило хвилю обурення в Україні та заяви протесту в Польщі як таке, що перекреслює 20 років напрацювань у сфері історичного порозуміння.