Дискримінація чи традиції: гендерна проблема у луцьких школах

shutterstock_61735354

Чи є у луцьких школах гендерна дискримінація.

Про це інформує Громадське радіо.

Директор Луцького навчально-виховного комплексу №24 Юлія Гринчук розповідає, що в освітніх програмах шкіл немає чіткого поділу на «хлопчиків і дівчаток», однак на деяких уроках це дуже відчувається.

директор Луцького навчально-виховного комплексу № 24 Юлія Гринчук

директор Луцького навчально-виховного комплексу № 24 Юлія Гринчук

«Це програма. Так, якщо взяти по фізичному вихованню, то дивлячись на які аспекти, ми будемо аналізувати. Якщо брати конкретно по уроках, то ну не може бути навантаження на дівчаток таке, як на хлопчиків, в школі. Але це якщо розглядати фізіологічно. Але ми все-таки їм розказуємо «ну ти ж дівчинка» , «ну що це означає, що ти вилізла на дерево? » І ця фраза, з одного боку, має позитивне навантаження, з другого боку — негативне. Я не можу сказати, що виховуючи вже таких дуже «моцних всередині» дівчат, які можуть все, ми тут робимо стовідсоткові плюси. Життя саме коригує. Ми маємо допомагати, щоб діти відчували, що вони можуть і очільниками бути, і вирішувати будь-які питання — і хлопчики, і дівчатка», – запевнила керівник.

За словами Юлії Гринчук, традиційне виховання дітей розпочинається в сім’ї, а школа лише продовжує це.

«Я не можу сказати, що в програмах в принципі, в навчанні щось таке є, і що отак як ми говоримо, що в школі треба починати це виховання . Це йде все-таки від ментальності сімей. Я не вірю, що є вчителі (ну, можливо, є якісь одиниці), що дуже зациклені на стереотипах, але в більшості кожен предметник приходить викладати свій предмет», – переконує вона.

Освітянка зазначає, що потрібно шукати більше взаєморозуміння між статями.

Викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Олена Галапчук-Тарнавська, яка досліджує питання гендеру, не зовсім погоджується з такою позицією. Мовляв, важливість «гендеру» розуміють не всі освітяни.

olena_galapchuk-tarnavska_1

викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Олена Галапчук-Тарнавська

«Ми зайшли в школу (ред, — з донькою) і побачили куточок першокласника. Але першокласник — це не тільки хлопчик, а й дівчинка. Але весь шкільний простір маскулінний, тобто маленька дівчинка не може зробити логічну прив’язку, що першокласники — це дівчатка також. І це, значить, я також. Але коли вона туди зайшла, вона відразу відокремила себе якось підсвідомо. Далі що ми читаємо? «Правило учня». А чого не учениці? Адже ті, хто відвідують школу, це хлопчики і дівчатка, тобто цей вакабуляр лінгвістичний (ред, — словник термінів) з самого початку показує маленькій дівчинці, тому що «Правило учня», вчать напам’ять першокласники, що ти — друга, а перший хлопчик», – розповіла Тарнавська.

На її переконання, наразі в сучасних букварях не пишуть, що «мама мила раму» і на уроках дівчаток не змушують поливати квіти, а хлопчиків носити воду. Однак на гендер все одно впливають деякі українські традиції.

«Національні традиції — це одна з віх становлення ідентичності. І козацтво, як українська традиція, грає таку подвійну роль, оскільки хлопці, справжні козаки — це така мілітаризована мрія кожного маскулінного представника. Дівчата там абсолютно в другорядних ролях. Прикрашальниці або окраси того справжнього козака, який боронить Батьківщину», – каже жінка.

Ще однієї проблемою вона назвала деякі книжки, зокрема «Енциклопедія для дівчаток».

«Дівчинка на всі сто — це та, яка гарно вмивається, робить зарядку, вміє готувати їсти, знає про корисне харчування . На жаль, там немає абсолютно ніяких навичок самооборони, спілкування з іншими людьми, тобто культивується справжня дівчинка. Посил відразу такий, що якщо ти хочеш бути дівчинкою на всі сто — будь гарною лялькою. Тобто те, що й очікує традиційне суспільство», – говорить Олена Галапчук-Тарнавська.

Також вона згадала і про ілюстрації в шкільних підручниках. Так, в підручнику «Основи здоров’я» дівчинка — зазвичай жертва, яка тікає від дорослого небезпечного дядька, а хлопчики — борці з пожежами та захисники. Мовляв, перекладати всю відповідальність за гендерне виховання дітей на сім’ї — неправильно.

Тарнавська переконана, що над змінами мають працюватимуть разом і батьки, і вчителі.

«Коли люди будуть готові робити щось разом для того, щоб побачити, уникнути і ми тоді зможемо конструювати гендер, тому що зараз ми просто проектуємо і бачимо ці відмінності і не всі їх бачать. Ми маємо показати, що вони існують», – резюмувала вона.