На Волині атошнику не продали пільговий квиток. Сказали, що нема

автостанція

Волинському військовому Віктору Вільчинському не захотіли продавати пільговий квиток, як учаснику АТО, на автостанції у Володимирі.

Інцидент він описав у Facebook.

Нагадаємо, у серпні Вільчинському не продали квиток на автостанції в Києві. Йому довелося піти на конфлікт з керівництвом автостанції та водієм автобуса в Києві, аби отримати законне право – їхати додому за пільговим квитком.

Публікуємо допис про випадок у Володимирі без змін і правок:

 

Мені мабуть не таланить на автостанціях…

Сьогодні зі мною знову трапився курйоз, тільки вже не в Києві, а на автостанції нашого рідного Володимира. Мені потрібно бути в понеділок в Києві, а тому я вирішив придбати квиток на автобус заздалегідь, так як вже були випадки, що в неділю придбати квиток було неможливо через, як мені сказали, відсутність місць. Тому я сьогодні, в суботу, вирушив на автостанцію за квитком.

І мабуть завдяки моїй параної, я все таки зумів їх підловити. До цього, я купував квитки, завжди спочатку показуючи своє посвідчення УБД (Учасник Бойових Дій), а цього разу, я вирішив його показати вже в кінці… Підійшов до віконечка і запитав про квиточок на завтра 28.08.16 на 22.50, касир чемно відповіла, що з мене 200 з чимось там гривень, і тоді я кажу що я по посвідченню. Вираз обличчя миттєво змінився і мені було повідомлено, що пільгові квитки закінчились.

Я перепитав, як таке можливо, адже немає такого положення як “кількість пільгових квитків”! Вона мені сказала, що якщо в мене є якісь запитання, то щоб я йшов до диспетчера. Я чемно подякував і вирушив у вказаному напрямку. В диспетчера я також запитав, як таке можливо, що при наявності вільних місць, мені каса відмовилась продавати пільговий квиток? Диспетчер щось мені пробувала “втерти” про резервний автобус, що на рейсовий вже квитки продані, про те що резерв квитків для пільговиків вичерпаний, мені навіть запропонували їхати іншими рейсами і так далі…

Я чемно все вислухав і попросив зустрічі з начальником автостанції, але мені диспетчер повідомила, що в нього вихідний, тоді я повідомив, що згідно закону, вони не мають права відмовити мені в продажі пільгового квитка при наявності вільних місць і в них є два варіанти вирішення даної ситуації, або ми домовляємось і я їду на Київ в неділю ввечері, або я викликаю наряд поліції і ними буде складений протокол про відмову у продажі мені пільгового квитка.

Диспетчер трошки розгубилася, але попросила мене зачекати, доки вона зв’яжеться з начальником. Я вийшов на вулицю на перекур і коли повернувся, диспетчер сказала, що я можу підійти у касу та придбати свій квиточок. Я підійшов до каси і сказав про це касиру, ті очі розміром по п’ять копійок, мені не повірили і вибігли перепитати особисто. Коли касир повернулася, мені нарешті продали квиток з таким видом, буцімто я останню канхфету в її дитини забрав.

А тепер головне… шановний петро данилович (пишу з маленької букви, так як такого розміру і моя повага до вас), ви ніколи не задавались питанням: “А неофигела ли я?” Ви дивіться, бо доскачетесь колись і в нас терпець урветься…