У Луцьку вшанували загиблого айдарівця

img_8344

У луцькій бібліотеці організували вечір-спогад за загиблим героєм-айдарівцем Сергієм Климчуком.

Про це повідомляє Волинський інформаційний портал.

Захід відбувся учора, 17 серпня, у Волинській державній обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. У цей день 2 роки тому чоловік загинув від осколкового поранення, рятуючи свого побратима на полі бою.

Рідні, побратими та друзі загиблого військового ділилися спогадами про нього.

Народився Сергій Климчук 19 березня 1969 року у селі Троянівка Маневицького району.

«Ми з Сергієм практично одного віку. Щоправда я ходив у 9-річну школу в сусідньому селі, а він закінчував 10-річну в Троянівці. Хоча ми як раз жити у часи Радянського Союзу, і про незалежну Україну не велося і мови, та в нього вже відчувалися ідеї про вільну країну, про Незалежність», – зауважив сільський голова Микола Ясюк.

За його словами, нещодавно вулицю, на якій народився та виріс Климчук, назвали на його честь.

Сестра айдарівця Тетяна Климчук розповіла, що коли була студенткою, навчаючись на юридичному факультеті, часто привозила прочитані книжки додому, бо в гуртожитку не вистачало місця. Брат перечитував всі її книги з юриспруденції і зрозумів, що Конституція – це той документ, найдосконаліший документ, за яким мають жити українці. Мовляв, якщо громадяни погано живуть при такій Конституції, то варто напрацьовувати інші механізми, у який би спосіб Конституцію зробити дієвою.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ: ЗНЯЛИ ФІЛЬМ ПРО АЙДАРІВЦЯ З ЛУЦЬКА, ЯКИЙ ВОЮВАВ НА СХОДІ

«Після школи першим пріоритетом у виборі професії для Сергія була військова справа, однак за станом здоров’я йому не вдалося пройти медогляд. Але це його не дуже розчарувало, оскільки так само важливою для нього була україністика. Тому від без вагань вступив на факультет української мови», – додала сестра.

Окрім філології Сергій Климчук навчався на менеджменті в освіті, а потім вчився на юриста.

«Стати офіцером – це та мрія чи ідея, як правильно сказати, яка жила в ньому всі роки. А тут через багато років Помаранчева революція, тепер – Революція Гідності. Для нього це був, можливо, єдиний шанс реалізувати те, чого досі ще не досяг», – розповіла дружина бійця Світлана.

Жінка каже, що щиро вірила, що чоловік повернеться з війни.

За словами побратимів воїна, не можна казати, що смерть Сергія була даремною, хоча багато так і вважає. Мовляв, кожен Герой і хто йшов на Схід, і ті мільйони Героїв, що виборювали Незалежність, всі добре розуміли, що вони роблять та для чого.

«Сьогодні важливими є не сльози за ними, а те, як ми реалізовуватимемо в життя ідеї, за які полягли ці всі хлопці, і Сергій зокрема», – завершили чоловіки.