Військовий із Луцька розповів про темну сторону АТО

1_374079761

За статистикою Волинь – на другому місці за захворюваністю на сифіліс. Наша область наступає на п’яти Одеській. Показники цієї венеричної інфекції зашкалюють і становлять 14,6%. Тоді як по Україні цей показник становить 7,6%

Про це йдеться на сторінках тижневика «Сім’я і Дім» пише Наталка Поліщук, – інформує Район. Луцьк.

Лікар-дерматовенеролог вищої категорії Волинського обласного шкірно-венерологічного диспансеру Ірина Бонюк розповіла, що ще кілька років тому ці цифри були удвічі менші. Проте медики стверджують, що нічого страшного у цьому немає, а причина – у зміні методу діагностики.

За 2015 рік в області спостерігається ріст захворюваності на сифіліс на 4,3%. Ми почали перевищувати українські показники у два рази, коли запровадили нові методи діагностики, – каже лікарка.

Така невтішна статистика щодо венеричних захворювань співпала з періодом воєнних дій на сході. Багато чоловіків відслужили і повернулися додому. Проблем, пов’язаних із демобілізованими, зараз величезна кількість. Проте про деякі розповідають обережно або ж узагалі мовчать.

Нещодавно український журналіст Микита Підгора опублікував статтю під назвою «Секс в обмін на продукцію». Журналіст у своєму розслідуванні наводить факти, як на прифронтовій території розвивається тіньова секс-індустрія. Замовити дівчину, за його інформацією, коштує від 300 до 600 гривень.

Також автор у публікації звертає увагу на венеричні захворювання. Представник міжнародного альянсу по ВІЛ/СНІДу Павло Скала вважає, що ризики заразитися подібними захворюваннями в зоні АТО вище на 50%, а 61% бійців не користувалися презервативами під час комерційного сексу», – йдеться у статті.

Припущення журналіста підтвердив військовий з Луцька, який анонімно розповів редакції, що проституція та інфекційні захворювання на сході справді процвітають.

«На проституток шалений попит. Коштують по 300 гривень. Тут є професіоналки, вони працюють по саунах, ті беруть більшу плату. Тут ще й процвітає алкоголізм. І є ситуативні проститутки, які не завжди беруть гроші. Ці жінки тут живуть, знайомляться з солдатами, сплять з ними за консерви. На відміну від місцевого населення, солдати мають нормальні гроші, а в маленьких містечках їм немає куди їх подіти», – розказує боєць.

«Професіоналки користуються презервативами, а ці, що ситуативні, в основному ні. На окупованих територіях процвітають венеричні захворювання, адже там зараз немає як такого медичного забезпечення. Нам навіть радять у ближньому бою не сильно бити в обличчя противника, щоб чимось не заразитися. Зараз повертається додому хвиля демобілізованих. Десь 80% дембелів з батареї, у якій я перебуваю, перед від’їздом додому, днів п’ять зависали у цих саунах. Вони там практично жили. Офіцери вже їм нічого не могли сказати. Бо що скажеш п’яному солдату, який через кілька днів їде додому? Серед військових не проводять ніякої профілактичної роботи», – розповів військовий.

В обласному шкірвендиспансері лікарі обережно підходять до теми поширення венерологічних захворювань серед бійців АТО. Головний лікар Волинського обласного шкірно-венерологічного диспансеру Леся Карпюк розповіла, що випадків захворюваності на сифіліс серед бійців АТО дуже мало.

«Це не є епідемія сифілісу, яка була в Україні 1996 році, зокрема й на Волині. Зараз показники не такі. Я не можу сказати, що серед бійців АТО спостерігається ріст на венеричні захворювання. Це одиничні випадки. Але якщо припустити, що бійці там перебувають по півроку і більше, то ймовірність зараження, звичайно, є. Тому необхідно проводити роз’яснювальну роботу».

Лікар-дерматовенеролог вищої категорії Ірина Бонюк теж спочатку стверджувала, що кількість випадків захворювання на сифіліс невелика. У 2015-му виявили лише два випадки. Проте мова йде про два випадки на 23 бійці АТО, які звернулися до шкірвендиспансеру з проблемами. Пізніше медик таки визнала, що на таку кількість людей – це суттєва цифра.

Лікарка також підтверджує, що насправді вони не можуть назвати реальної картини щодо захворюваності на сифіліс серед бійців АТО, а також надати інформацію по венеричних захворюваннях.

«Почнімо з того, що документи за 2015 рік не всім дали. По-друге, людина, яка звернулася до нас, могла просто не сказати, що вона повернулася з АТО. А ми можемо систематизувати дані тільки відповідно до реєстрації. Також є таке поняття, як прихована форма хвороби. Важко визначити, коли людина заразилася. Адже перед службою і після демобілізації у бійців не діагностують венеричні захворювання», – пояснює Ірина Бонюк.