Молоді пацани гинуть, а я, здоровань, вдома сидітиму, – історія померлого воїна

12313892_906417416089977_602054635405079426_n

Дружина померлого військового з села Затурці Локачинського району Олександр Світлицький, якому шукали для пересадки серце, розповіла про те, чому він пішов воювати.

Про це інформує Вісник.

Чоловік до війни займався армреслінгом, киданням колоди, перетягуванням каната. За словами дружини Лариси, Олександр ніколи не нарікав на здоров’я,до того ж був донором.

З початком війни волинянин кілька разів ходив у сільську раду, щоб дізнатися чи не прийшла повістка.

«А коли таки принесли повістку, я ридма ридала, не хотіла відпускати. Міг би й не йти, бо донька має інвалідність через проблеми з нирками. Та Саша затявся: «Там молоді пацани гинуть. А я, такий здоровань, удома сидітиму?! Як не пустиш, то піду добровольцем», – згадує жінка.

Чоловік працював водієм-заправником, доправляв пальне з тилу на передову та перевозив несправну техніку на ремонт.

За її словами, через півроку служби Олександр прийшов у відпустку і поскаржився, що вискочила «ґулька».

«Поїхали до Торчина, потім до Луцька. Обласні медики виявили проблеми із серцем. Дали направлення, щоб комісували, але чоловік порвав той папірець, мовляв, «я здоровий, повертаюся до хлопців». Комбат розповідав, що Саша чотири рази підходив, просився у бій. «Та куди тебе відправляти? Ти такий здоровило – жива мішень», – відмовляв. Там серце знов дало про себе знати. Лікувався у госпіталях, згодом з Дніпропетровська літаком привезли до Львова. Півтора місяця був у реанімації. Коли полегшало, перевели до Луцька, далі – Київ. У організмі почала набиратися вода. Ноги лопали, і їх обмотували памперсами. Столичні медики були категоричні: необхідна пересадка серця. Бо воно було збільшеним у три рази. Виписали воїна, стали збирати кошти на дорогу операцію. Та правду кажуть, що вдома й стіни лікують. Олександр пішов на поправку. З’явився промінчик надії», – розповіла дружина бійця.

Вона не дозволяла чоловіку фізично працювати, однак той не міг сидіти без діла. Волонтери збирали Олександру гроші на пересадку серця, однак чоловік помер.

«Того дня Сашко пішов до сусіда, який уже демобілізувався, побалакати. Сидів на лавці, та й впав. Юра штучне дихання робив, масаж серця. Нічого не допомогло. Отак за хвилину не стало мого Сашка… У 43 роки», – розповіла Лариса.

У подружжя лишилося двоє дітей – 21-річна Зоряна та 9-річний Олег.

«Сидить Олежик над вудками, щось розплутує. Раніше завжди з Сашою радились. Я ж нічого в цьому не тямлю, але йду питаю, чим помогти, бо ж тата нема. Мушу триматись і жити заради дітей», – каже вдова.