Дуже боялася сказати начальству про свою вагітність, – лучанка

anna_vorobyova_z_simyeyu

Лучанка розповіла про проблеми з працевлаштуванням жінок, які мають дітей.

Про це інформує Громадське радіо.

Анні Воробйовій з Луцька було дуже складно було знайти роботу під час першої вагітності. У великій фірмі, де вона стажувалася, наголошували, що працюючи тут, з народженням дітей варто почекати

Коли жінка завагітніла, на роботу її так і не прийняли. В таких ситуаціях юристи наголошують: це грубе порушення законодавства, за яке передбачена  відповідальність.

В Анни з чоловіком є донька і син. Зараз жінка встигає працювати, і доглядати за дітьми.

«В декреті я вже вдруге. Перший раз я пішла в 2011 році. Дочці вже 5 років. І перед тим декретом я влаштувалася на роботу в один з найбільших банків. Там ще на співбесіді питали, чи я хочу зараз дітей, чи я збираюсь в декрет. Ну, я казала, що ніби не збираюсь. І мені казали, щоб «5 років ви не збиралися». І поки я проходила численні навчання, стажування, так склалося, що завагітніла і вагітність була непростою. Я потрапила в лікарню. Ну і, звичайно, мене не взяли на роботу. Я пішла в центр зайнятості», — згадує жінка.

В Центрі зайнятості для жінки теж не було підходящих вакансій. І на роботу вона пішла знову, коли доньці було 7 місяців.

Згодом лучанка влаштувалася в одну велику фірму. Однак, менше ніж за місяць вона завагітніла вдруге.

«Дуже боялася сказати начальству про свою вагітність, бо думала, що вони скажуть, що це я спеціально. Я тоді ще неофіційно була. Тільки на стажуванні. І до останнього це приховувала. Але вже як було видно,  мені довелося признатися і я була дуже здивована його реакцією. Мій начальник прийняв це так добре і влаштував мене відразу офіційно», — пояснила Анна.

За її словами, в Україні перебувати лише в декреті і за ці «декретні» кошти утримувати сім`ю нереально. Мовляв, потрібно намагатися поєднувати і догляд за дитиною, і роботу.

«Так, як я громадська активістка, голова благодійної організації, я працювала і працюю. Працювала до самих родів. На роди пішла з тренінгу. І тільки народився синочок,  я з ним по всіх акціях, по всіх наших проектах. Йому там було 6 місяців і я поїхала в Дольськ на проект. І ще досі зі своїми дітьми я по всіх проектах, по всіх нашій діяльності», — каже Воробйова.

Вона переконана, що в Україні жінки з дітьми фактично незахищені.

Юристка Українського Гельсінської спілки з прав людини у Волинській області Ірина Пилипчук розповідає, що  українки можуть себе захистити.

«Зокрема, Кодексом законів про працю передбачено, що роботодавець не має права звільняти осіб, які мають дітей до трьох років, самотніх жінок, які мають дітей до 14-ти років. І якщо вже виникла потреба, роботодавець, звільняючи дану особу, зобов`язаний свою відмову, своє звільнення обгрунтувати згідно чинного законодавства. Або, коли стоїть питання про прийняття, працевлаштування даної особи на роботу, звичайно, що знову ж таки, якщо відмовляє, обов`язково має бути письмове пояснення з цього приводу. Особа, яка вважає, що її права порушені, має право подати скарг до суду. Як правило, практика така, що суди стоять на стороні жінок», — запевнила правозахисниця.

За словами Ірини, законодавством передбачено три місяці для подання позову до суду з моменту, коли особу звільнили, за місцем проживання щодо скасування наказу про звільнення. Щодо неприйняття вагітної особи на роботу, то передбачається шість місяців, щоб оскаржити відмову в судовому порядку.

«Є навіть кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом передбачено, що особа притягується до відповідальності в разі порушення – звільнення особи з роботи з особистих мотивів. Або якщо працівник повідомляє відповідні правоохоронні органи про порушення роботодавцем умов закону «Про протидію корупції». Міра покарання така, що на винних осіб накладається штраф в розмірі від 2-3 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років», — наголошує Ірина Пилипчук.

Також експерт зазначає, що дуже часто самі  жінки не звертаються за захистом своїх прав – хтось боїться, а хтось не знає.