Наші перемоги. Волинь: легендарний «Колос»

13880270_686918458128214_4975015534255837671_n

Третій рік триває війна з Росією. За цей час український народ став свідком багатьох боїв та військових операцій: і успішних, і невдалих, і героїчних, і провальних. З незрозумілих причин медіа, активісти та й влада акцентують увагу на наших поразках, як приміром сьогодні обговорюється ініціатива про вшанування військових, які загинула в “іловайському котлі”. Успішні операції та бої відходять на другий план і більше обговорюються на кухнях та в кафе, хоча здавалося б саме про це мали б розповідати усі ЗМІ та владці.

ВАР долучається до виправлення цієї несправедливості та запроваджує рубрику “Наші перемоги. Волинь”, де будемо говорити про бої, в яких брали участь волинські з’єднання та здобували перемогу.

Сьогодні про одну з частин 51-ї бригади, яка не покинула фронт влітку 2014 року, коли підрозділ перекинули на полігон “Широкий лан”, де не всі бійці проявили себе з хорошого боку.

___________________________________________________________

 

380 героїв із батальйонної тактичної групи «Колос», бійці 51-ї окремої механізованої бригади, влітку 2014 року, після того, як практично весь особовий склад 51-ї бригади вивели на полігон Широкий Лан, що на Миколаївщині, з власної волі лишилися воювати на Донбасі.

На особливу увагу заслуговує штурм та оборона кургану Савур-Могила, що за 6 кілометрів від російського кордону. Шайтан-гора, як охрестили цю висоту бійці батальйонної тактичної групи «Колос», була стратегічною висотою, і контроль над нею мав особливе значення для військ АТО: це давало можливість проводити рейди сил АТО в тилах противника, маневр інших бригад ЗСУ вздовж кордону з Російською Федерацією, а також перекриття шляхів поповнення боєприпасів, продовольства, пального для бойовиків зі сторони РФ.

В кінці липня 2014 року неодноразово відбувався штурм висоти підрозділами багатьох військових частин. Втім, ворог люто оборонявся, в чому неабияк допомагала російська артилерія, яка з території Російської Федерації постійно вела артилерійський вогонь, в тому числі з систем залпового вогню БМ-21 «Град», ствольної артилерії.

Ворог повністю знищив село Петрівське, де базувалися бійці «Колосу». Але попри шквальний вогонь ворога, один з історичних боїв таки був виграний: Савур-Могила перейшла під контроль українських військових і над нею замайорів жовто-блакитний стяг! Саме ці жорстокі бої змінили хід війни на Донбасі й показали, що бійці легендарного «Колосу» з 51-ї окремої механізованої бригади разом з підрозділами інших військових частин зуміли успішно атакувати вчетверо більші сили противника й примусити його відступити з позицій.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ: ПОДРОБИЦІ ЛЕГЕНДАРНОГО БОЮ СПЕЦНАЗУ 51-Ї БРИГАДИ

На жаль, Савур-Могила залишила в історії бригади й трагічну сторінку: під час штурму висоти загинули начальник зв’язку 51 окремої механізованої бригади майор Віктор Хмелецький, командир мінометної батареї 1 механізованого батальйону капітан Андрій Задорожній, командир 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону старший лейтенант Валентин Прихід, старший солдат Сергій Кушнір, старший солдат Михайло Котельчук, сержант Руслан Калуш, старший солдат Сергій Дармофал, молодший сержант Андрій Курочка, старший солдат Олександр Свинчук, старший солдат Володимир Поліщук, старший солдат Артем Карабан….

Воістину кажуть, війна безжальна й забирає найкращих синів у своєї землі…

Начальник зв’язку 51 омбр майор Віктор Хмелецький загинув 28 липня 2014 року поблизу Савур-Могили, під час мінометного обстрілу. Осколок пройшов між пластинами бронежилета біля самого серця… Віктор Іванович мав вагомі підстави не йти на фронт, а служити у рідному Володимирі. Але його, сина своїх батьків і своєї землі, на війну покликали совість і честь офіцера. І він із честю виконав свій обов’язок перед Батьківщиною. Втративши при цьому життя…

Побратими героя кажуть, що Віктор Іванович був військовим із великої літери: досвідчений, виважений командир, якому беззастережно довіряли підлеглі. У складі українсько-польського батальйону воював в Косово.

Поховали героя 31 липня 2014 року у рідному Володимирі, який знову прощався з одним із кращих своїх синів. Знову – закрита труна, знову парадний мундир, синьо-жовтий стяг і військовий оркестр… І жалобна мелодія виймала душу…

21 жовтня 2014 року згідно з Указом глави держави, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Віктор Хмелецький був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Посмертно.

29 жовтня 2014 року Володимир-Волинська міська рада посмертно нагородила Віктора Хмелецького почесною відзнакою «За заслуги перед містом Володимир-Волинський», а 24 квітня 2015 року Віктору Хмелецькому було присвоєне звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського». 13 жовтня 2015 року, напередодні Дня захисника України, на фасаді НВК «ЗОШ № 3-ліцей» відкрито дошку пам’яті на честь випускника школи – Віктора Хмелецького. Також у рідному місті названо на його честь вулицю.

Командир мінометної батареї капітан Андрій Задорожній народився і виріс на Донбасі. Коли ж рідну землю захопив ворог, Андрій, не замислюючись, пішов її відвойовувати в агресора. Так, мабуть, судилося, що на рідній землі й загинув 1 серпня 2014 року. Під час бою перекинувся міномет і придушив бійця. Капітан Задорожній вмить кинувся рятувати солдата і… загинув. Він ніколи не ховався за чиюсь спину, був переконаний, що офіцер повинен бути завжди першим. Поховали героя на Ковельщині, на Волині.

4 червня 2015 року Указом Президента України, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Андрій Задорожній був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Посмертно.

Командир роти старший лейтенант Валентин Прихід загинув 7 серпня 2014 року. Ворожа куля обірвала молоде, сповнене енергії та надій життя 25-річного Валентина. Побратими та друзі пам’ятають Валентина як сумлінного, відповідального, порядного чоловіка, вірного та надійного товариша, цікавого співрозмовника. Поховали героя в селі Забужжя Сокальського району Львівської області.

14 березня 2015 року згідно з Указом Президента України, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Валентин Прихід був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Посмертно.

Ми пам’ятаємо всіх своїх побратимів-героїв! І схиляємо голови перед їхнім подвигом, який ніколи не забудемо!

Взяття та оборона Савур-Могили – яскравий приклад звитяги та мужності, героїзму та відданості офіцерів та солдатів 51 окремої механізованої бригади, які, попри шалений опір противника, зуміли взяти висоту. Після двох тижнів одчайдушної оборони кургану, під шквальними обстрілами артилерії противника, батальйонна тактична група 51 окремої механізованої бригади «Колос» за наказом командування сектору «Д» передала для подальшої оборони висоту 30 окремій механізованій бригаді.

Ця військова операція назавжди закарбувала у воєнній історії України імена безстрашних офіцерів і солдатів 51 окремої механізованої бригади: підполковника Ігоря Іванова, який безпосередньо брав участь у плануванні взяття шайтан-гори, майора Сергія Корсуна, майора Сергія Чембулаткіна, майора Миколи Діденка, майора Олега Леонова, майора Олега Панікова, майора Сергія Кротова, майора Андрія Кучера, майора Василя Українця, капітана Олександра Лебухорського, капітана Олександра Кривого, капітана Дмитра Котенка, капітана Романа Багаєва, старшини Олександра Черниша, старшого сержанта Миколи Голуба, старшого прапорщика Володимира Ханчі, молодшого сержанта Павла Бугая, молодшого сержанта Романа Бузінського, старшого сержанта Віталія Мушки, старшого солдата Валерія Валюха, старшого солдата Павла Кулі, старшого солдата Володимира Дем’яненка, старшого солдата Андрія Охманюка, старшого сержанта Юрія Когута, старшини Едуарда Манєва, сержанта Миколи Потишука, молодшого сержанта Василя Лучука, який був поранений під час боїв на Савур-Могилі, та інших наших героїв.

Всі ці військовослужбовці продовжують самовіддано служити у Волинському з’єднанні, яке було формовано на базі легендарної 51-ї окремої механізованої бригади. І вже зараз всі вони пишуть славетну бойову історію цієї військової частини, яка, без перебільшення, народилася й загартувалася в боях.

 

Джерело: сторінка «Волинське з’єднання, прес-служба»