Луцькі патрульні: Андрій Хроль

хроль

Ще декілька місяців тому вони були цивільними людьми, а тепер у формі охороняють спокій та безпеку лучан. Вони першими приїжджають на ДТП, заспокоюють тих, хто вирішив звести квити з життям та вирішують конфліктні ситуації. Вони молоді та завзяті, вірять, що зможуть змінити країну на краще.

Сьогодні героєм нашої рубрики став інспектор четвертої роти патрульної поліції Луцька Андрій Хроль.

***

До патрульної поліції протягом п’яти років я навчався у Східноєвропейському національному університеті на історичному факультеті. Був звичайним студентом. Для мене бути поліцейським і служити українському народу було мрією дитинства.

***

Під час відбору я очікував, що буде важко здати фізичні вправи, але, як на диво, цей етап дався мені дуже легко. Мені ще дуже важливою була співбесіда, бо із інших міст писали різну інформацію про питання і ситуації, тому я хвилювався.

***

Раніше я був простим хлопцем, який не звертав увагу на те, як ходять люди чи їздять машини. Зараз я все розглядаю крізь призму порушень, на які раніше просто не звертав уваги, чи було байдуже, навіть не знаю.

***

Тепер я стараюся робити зауваження. Але залежно від ситуації – якщо порушення потребує втручання патрульних, тоді я дзвоню на 102 і чекаю приїзду патрульних і ми разом намагаємося вирішити цю ситуацію.

***

Я одружений, дружина працює у міській лікарні. Коли я сказав, що буду пробувати стати поліцейським вона з одного боку раділа, а з іншого переживала, що у мене будуть нічні зміни, різні ситуації і небезпека. Тому вона хвилювалася через можливу загрозу моєму життю та здоров’ю.

***

У Луцьку найбільше порушень правил дорожнього руху. Літо, тепло, тому збільшилася й кількість випадків розпивання алкоголю порушення громадського порядку,  режиму тиші.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ РОЗПОВІДЕЙ ЛУЦЬКИХ ПАТРУЛЬНИХ

***

Спочатку служби найважчими були сімейні виклики. Відразу було важко із водіями, які перебували у стані алкогольного сп’яніння. Ці водії усе заперечують – не їхав, не порушив, не доведете. Але з часом стало легше, мабуть, звик.

***

Образи і погрози я стараюся сприймати не на власний рахунок, а як образу людини у формі, до якого у людей агресія. Прийшовши додому і знявши форму, я розумію, що зараз людина поводилася б зовсім по-іншому.

***

Перший раз усі порушники просять попередження. Ми попереджали, але ж скільки можна – взялися штрафувати. То так і є – кого просто попередив і відпустив, для тих ти добрий. Для тих, кого притягаєш до відповідальності, ти – найгірший поліцейський.

Василина БОРУЦЬКА