«Волинь» – «Олімпік»: Емоції, напівголий гравець і викинута футболка

Субота 30-го була в Луцьку особлива – у повітрі витав дух футболу, і здавалося, що всі раділи тому, що ФК «Волинь» таки вдалося заявитися в прем’єрку.

Тішились водії маршруток, чия зміна припала на часові проміжки 16-17 та 19-20 години, в передчутті  прибутку від реалізації смаженого соняшникового насіння була бабуся Зіна, а власники шашличних та кафе (в радіусі півкілометра від стадіону) також потирали руки.

Щоправда, самі  вболівальники заповнили лише центральні сектори, але ж як упродовж усієї гри вболівав фан-сектор №17! Ці хлопці варті кількох десятків тисяч «кузьмічів» (відносно пасивних глядачів).

До цього протистояння «Олімпік» тільки одного разу брав очки у матчах із лучанами. Тричі вигравали волиняни і тільки гра в березні цього року принесла нічию 1:1. Різниця забитих-пропущених: 9:2 на користь «Волині».

Зауважимо також, що «олімпійці» – одна із найбільш екс-«волинських» команд. У заявці донеччан на цей матч були Гошкодеря, Нємчанінов, Парцванія, а ще донедавна їхнім воротарем був Сергій Літовченко.

Ще до гри на трибунах виділявся великий банер «Дніпро має жити». Деякі вболівальники навіть почали жартувати: «А що, хіба «Дніпро» не живе? Он в минулому турі ще й яке живе з «Волинню» було».

IMG_0356

 

Ще потішили фотокореспонденти. За температури +34 вони крім бейсболок одягли капюшони. Спочатку всі подумали тренд чи флешмоб, однак самі фотографи після гри пояснили, що так рятувалися від спеки.

IMG_0357

 

Емоційні вибухи трибун – то окрема тема. Перший серйозний із них трапився, коли Хомченко вивів лучан уперед, поклавши на газон (не на ЗіЛ) захисника й воротаря суперників. Ще двічі зривалися вболівальники зі своїх місць, коли через себе бив Гошкодеря та коли нападник «Олімпіка», вийшовши один на один, вдарив прямісінько в руки Кичакові.

Перерва вона для кожного різна. Для гравців це проміжний розбір польотів, для середньостатистичних вболівальників – туалет (скидання баласту), курилка (емоційна розрядка) та гастроном (енергетична підзарядка: морозиво, пиво, коньячок).

Після перерви травмувався капітан господарів Діденко, тому зійшов та передав пов’язку Герасимюку. Як з’ясувалося, на фарт. Атака, яку розпочав активним відбором Шабанов, продовжив класним проходом Мемешев, а завершив точним пострілом саме Олег.

Однак  при 2:0 ще більше захвилювався головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний. Він дедалі частіше почав виходити до лінії та намагався щось пояснити своїм підопічним, яких все сильніше почала розбирати втома.

Коли ж рахунок став 2:1, центральний сектор «розірвало» від сміху. Ні, не від голу чи істерики. Шестирічний син одного з уболівальників після пропущеного м’яча таким пронизливими голосом запитав: «Тату, це  …здєц?». Якщо брати до уваги, що на цей момент глядачі застигли в мертвій тиші, то слова малого мали ефект  рупора.

Хвилина реготу, а  на полі у фінальні миті були гойдалки. Могли забивати лучани, однак Сергій  Петров не зумів зупинити круглого й вийти сам на сам. У відповідь аж на 90+6 хвилині гол вдався іншому Петрову – донецькому.

На радощах автор голу Кирило Петров кинув свою футболку у сектор волинян. Кмітливі хлопчаки тієї ж секунди схопили її та викинули… за межі стадіону! Отак і не дограв капітан гостей, бо залишився напівголим (за що отримав «гірчичник»).

Після гри наставник «Олімпіка» Роман Санжар зазначив: «Минулого року ми програли в Луцьку на 90+, а цього року зрівняли також на 90+ хвилинах. Вважаю, нам воздалося».

А от Віталій Володимирович був розлючений:  «Як я не намагався їх підбадьорити. Нікчемна, нелогічна біготня їхня. При тому, що навіть імітація боротьби могла б дати ефект, але не вистачило характеру. Тому не втримали перемогу».

Відповідати на питання журналіста інтернет-видання «ВолиньPost»  Кварцяний не захотів, назвавши його (питання) дитячим, а саме видання таким, що деформує логіку. Після цього закінчив прес-конференцію.

Що ж, втрачена перемога, яка стала бойовою нічиєю 2:2.

Микола Корецький, спеціально для ВАР