Іваничі: у колодязях зникає вода

24

У селах Лежниці та Михалє в Іваничівському районі, поблизу яких розташовані гірничі виробки шахт, зникає вода навіть у тих місцях, де донедавна можна було ловити рибу.

Про це пише видання Буг.

Донедавна жителі Іваничівського району та Жовтневого оббивали пороги кабінетів різних інстанцій з проханням зарадити проблемам, які виникли через підтоплення будинків, підвальних приміщень, гаражів, городів. Люди потерпали від знищення врожаїв і винуватили владу та керівництво шахт, бо сааме закриття вугільних підприємств спричинило підняття рівня ґрунтових вод. Тепер же проблема полягає у тому, що води у місцевостях поблизу гірничих виробок, зовсім не стало.

Рівень води в колодязях у селах Лежниці та Михалє Іваничівського району коливається від 1,5 до 2-х метрів. Хоч одночасно з шахтою №10 “Нововолинська” будувався водогін у селах, які територіально наближені до копальні, це будівництво так і не було доведене до кінця. Варто додати, що неподалік знаходиться також і шахта №1.

“Проклали 300 метрів труб у Лежниці, на тому робота закінчилась. Кажуть жителі, що біля кілометра труб прокладено також під польовою дорогою, що веде на Михалє. Ці два села в буквальному сенсі перерили ровами і лишили все напризволяще. Люди потім засипали щебінем власноруч. Гірничі виробки дають про себе знати – стіни на будинках тріскають. Мій дім на підвищенні знаходиться, то в нас ще не така біда, а є ж сім’ї, що за 300-400 метрів за водою їздять, у бочках додому возять. Водойма була біля села, люди з Нововолинська та навколишніх сіл рибу ловити їздили, і та висохла. Нас і землі позбавили, шахті віддали, приговорюючи: буде побудована копальня – буде все”, – скаржиться жителька Лежниці Наталія Грищук.

Видання зазначає, що у проектах не було передбачено жодних природоохоронних заходів. Спеціалістів, які б спостерігали за станом довкілля на полях шахт, теж немає.

Незавершена водопровідна мережа – наслідок безвідповідальності та байдужості до долі людей, які живуть поблизу шахт, адже її наявність є необхідною передумовою початку будь-якого будівництва.

“Якби ви бачили, як грандіозно все починалося, скільки техніки працювало над тим водогоном. Сільський голова каже, що проекту не показували, як шахту будували. Подейкують, згідно цього документу і дитячі садки в наших селах мали бути. А зараз таке враження складається, що про нас зовсім забули. Без дороги, без освітлення вулиць, а тепер щей без води”, – розповідає Катерина Столярук, яка також живе у Лежниці.

У 2002-му році люди власним коштом провели газ в селах, додатково фінанси виділила облдержадміністрація. Тепер деякі жителі будують артезіанські свердловини – недешеве задоволення, яке обходиться в 30 тисяч гривень.