Тетяна Коб: Поступово жіночий бокс виходить на один рівень з чоловічим

Тетяна Коб

Учасниця Олімпійських ігор-2016, переможниця чемпіонату Європи у 2009 році, бронзова призерка чемпіонату світу 2010 року, восьмикратна чемпіонка України, боксер Національної жіночої збірної Тетяна Коб розповідає про важкий жіночий бокс, чому не потрапила на Олімпіаду в 2012 році та про майбутню тренерську діяльність.

Про це та більше в інтерв’ю прес-службі Федерації боксу України.

Тетяна, ти перша виборола ліцензію на олімпіаду. Чи важко тобі було дійти до цієї перемоги? 

Я дуже довго готувалася до цього турніру, і чесно кажучи, мені прикро, що не дійшла до фіналу. Мені довелось провести дуже важкі чотири поєдинки і поборотися за 3 місце, але все одно залишилась задоволена собою, адже виборола ліцензію на Олімпійські ігри.

Можна сказати, що тобі допомогла британка Ніколь Адамс, яка, до речі, також поїде на Олімпіаду цього року? 

Це дійсно так. Завдяки їй ліцензія перейшла до мене автоматично. За результатами чвертьфінальних поєдинків Ніколь вийшла у півфінал, таким чином гарантувавши мені щасливий квиток до Ріо.

Тетяна, на твоєму рахунку є перемоги на чемпіонаті Європи у 2009 році, ти – бронзова призерка чемпіонату світу у 2010 році. Чи планувала ти поборотися за перемогу на Олімпіаді у 2012 році? Що не вдалося? 

Так, я планувала брати участь у Олімпійських іграх 2012 року. На жаль, у той час був лише один ліцензійний турнір – чемпіонату світу, де було дуже важко вибороти ліцензію. Мені це не вдалося, бо я боксувала із сильними, досвідченими суперницями. Гадаю, мені треба було краще підготуватись, більше тренуватись. З кожним роком рівень жіночого боксу росте, а це значить, що і серед прекрасної статі є кваліфіковані дівчата. Можна з впевненістю сказати, що поступово жіночий бокс виходить на один рівень з чоловічим.

Яку роботу над помилками ти зробила, щоб перемогти на цих Олімпійських іграх? 

Наразі я знаходжусь на Олімпійській базі у Конча-Заспі, де ми усі важко та посилено тренуємось. Звичайно, тренери дивляться на наші помилки, коригують їх. Іноді ми і самі бачимо, де треба підтягнути, де більше викластись.

Ти – перша дівчина, яка представлятиме Україну на Олімпійських іграх. Для тебе це є мотивацією, чи відчуваєш ти велику долю відповідальності? 

Звичайно, для мене це велика відповідальність. Я розумію, що треба докласти багато зусиль, не жаліти себе на тренуванні та підготуватися морально, аби повернутися з перемогою. Викладатимусь на усі сто відсотків!

Чому тільки одна представниця жіночої збірної з боксу поїде на олімпіаду? Що не вдалось іншим дівчатам? 

В жіночому боксі, на жаль, є лише три вагові категорії: 51, 60 та 75 кілограм. Тому важко здобути ліцензію, бо в кожній країні є тільки один шанс, окрім Китаю та Марокко – у них є по три ліцензії. Велика кількість учасників на чемпіонаті Європи створює велику конкуренцію, тому інші дівчата не змогли вибороти перемогу та поїхати до Бразилії.

Як проходить робота з тренерами? Яку програму вони для Вас підготували напередодні олімпіади? 

Працюємо на усі сто відсотків! У мене є спаринг партнери з якими ми напрацьовуємо комбінації, удари, зміщення. І мені доводиться працювати важче ніж їм, бо на мені лежить відповідальність – підготовка до важливого спортивного заходу. Наразі у нас два тренування на день: вранці та ввечері, тобто намагаємось тримати себе у належній формі.

Які у тебе плани після Олімпійських ігор? Чи плануєш далі продовжити заняття боксом? 

Усе залежить від того, як я виступлю на Олімпіаді. Сподіваюсь, що зможу перемогти, адже для мене це важливо – довести собі, що я це можу. Також думала про тренерську діяльність, можливо буду тренувати майбутніх чемпіонів. Але поки не заглядаю дуже далеко, бо все може змінитися і я ще залишусь у складі Національно збірної.

Цікаво дізнатись, яке хобі у дівчини, яка займається спортом, окрім боксу? 

Я полюбляю готувати. Тобто можна сказати, що кулінарія іноді відволікає мене від усього іншого. Окрім того, я цікавлюся фотографією.