Ігор Лапін: «Можна довго кричати «зрада»

Народний депутат Ігор Лапін поділився свої думками щодо майбутнього Державного бюро розслідувань, реформи правоохоронної та судової систем, ефективність роботи Антикорупційного бюро, «гру» Надії Савченко та війну з Росією.
Про судову реформу, роботу НАБУ та реінтеграцію східних територій в інтерв’ю на сайті «Грушевського, 5».

В публічному доступі опублікований список кандидатів до Державного бюро розслідувань. Ви – серед основних кандидатів, які мають очолювати цю структуру, чому вирішили подати свою кандидатуру?

Можна довго кричати «зрада» і що у Верховій Раді нічого не робиться. Але сімнадцять років адвокатського стажу дає підстави вважати, що система розслідування справ в нашій державі є однобокою і упередженою. Я вважаю, що кардинально систему може змінити керівник, бо директор даного бюро, так само як Генеральний прокурор – це є фігури публічні, і вони можуть виступати в ролі «лома», щоб проломити ту чи іншу ситуацію, навіть в середині своєї системи.

 

А які шанси, що саме ця структура запрацює, що не будуть ставити «палки в колеса»?

А які шанси, що запрацює поліція, чи реформована прокуратура, чи реформовані суди? Якщо говорити за мене особисто, то я знаю як саме це має відбуватися (запускатися структура, – ред.). Якщо я це знаю, то я маю робити ті чи інші кроки, щоб воно запрацювало і щоб шанси були вищі, ніж прийде та ж сама людина з колишньої законсервованої системи.

Якщо провести аналогію із закордонними державами, то ми можемо побачити, що цей механізм дійсно працює. Завдання лише в тому, щоб наповнити його професіоналами і правильно організувати роботу. А це буде воля саме директора. Тоді робота цієї структури дасть певний результат. Є професіонали, які зараз працюють в тих чи інших напрямках, їх треба залучати для того, щоб розбудовувати саму систему, а за потреби — створювати нову. Я впевнений, що ДБР має запрацювати але, звичайно, за день результату не буде.

 

З НАБУ також нібито все прозоро, незалежно, але справу направляють в суд і  далі нічого не відбувається..

Те, що в нас іменем України робиться левова частка всіх злодіянь в державі – це факт, але не варто забувати, що зараз запущена і судова реформа. Можна сьогодні багато критикувати НАБУ за, те що на них виділили таку кількість людей чи таку кількість грошей, а вони вже півроку не показують результат. Люди хочуть результатів вже зараз, бо за гроші платників податків треба, як мінімум, виправдовувати свою присутність. Можливо, проблема НАБУ полягає в тому, що ця структура занадто сильно була розрекламована, а чим більша реклама, тим швидших результатів від неї чекають.

 

Ігоре, Ви зазначали, що зараз запущена судова реформа. Чи є, на Вашу думку, певні ризики в змінах до Конституції в частині правосуддя?

Сьогодні до ризиків можна віднести перехідний період, протягом якого повноваження Президента не зменшились, і це можна критикувати як узурпацію влади. Але якщо ми говоримо про судову реформу в контексті змін до Конституції, то це є той “спусковий гачок”, який запустив сам процес. Одночасно приймався новий закон “Про судоустрій і статус суддів”. Судова реформа дає нам повну переатестацію суддів та відсутність політики в судовій гілці влади. На сьогоднішній день в нас політики вибирають суддів, і політична заангажованість чи причетність до будь-якої політичної сили у цього судді може бути. Судова гілка влади має бути незалежна, і ця судова реформа покликана реалізувати цю потребу.

Декларування майна, можливість перевірки будь-якого судді і його близького оточення – це один з кроків щодо прозорості фінансових надходжень судді. Було багато критики щодо високих зарплат. На фоні зарплат інших громадян це кидається в очі. Але я переконаний, що в інших сферах реформи теж треба починати з зарплат, зокрема, – медицина, освіта. Щодо суддів, то ми вже ставили контроль, контроль над контролем, – результату це не дало. Корупція існує від того, що є спокуса. Спокуса, в тому числі, через малу зарплату. Якщо в судді зарплатня сто тисяч гривень, то вже до нього з хабарем йти якось не логічно… Що йому запропонувати? Якщо говорити, що велика зарплатня має на увазі великий хабар, то великий хабар легше ловити і легше відслідковувати.

 

В чому ризик перехідного періоду?

Переведення, призначення суддів, повноваження президента, як буде проходити переатестація. Перші результати судової реформи ми побачимо років через 5, і ЗМІ почнуть про це говорити. Але цей старт мав настати. Цей закон добрий, для тих, хто не краде, а для тих, хто краде – це велика головна біль.

Мені дуже подобається поняття виборності суддів. Я пам`ятаю як 1982 році моє рідне місто Ковель обирало голову суду, на всіх стовпах висіла фотографія голови суду. На заводах трудові колективи голосували за того чи іншого голову суду. В мене батько був головою суду, я дуже добре знаю судову систему з середини. Було б ідеально, якби ми ще й суддів обирали на виборах як депутатів. Можливо, ми колись і до цього дійдемо, але не сьогодні.

 

Чому, на Вашу думку, ці зміни не підтримали РПЛ та Самопоміч?

Якщо говорити про радикалів, то в них є одна тема – ТСК, піар, блокування і «ми ні за що не голосуємо». З «Самопоміччю» важче, бо вони завжди себе позиціонували як реформатори,  але  вийшло не по їхньому, тому вирішили не голосувати.  Другий момент –  вони думали, що зараз і Юля (Батьківщина, -ред.) з солідарності з ними теж не проголосує, але там голоси частково дали, побачивши, що набирається потрібна кількість. Це мої думки. Цікава ситуація була з Надією (Надією Савченко, фракція «Батьківщина» – прим.ред), яка перед голосуванням виступила проти підтримки змін до Конституції України в частині правосуддя. Надя просто ще не розібралася в чому суть проблеми, їй хтось розказав, що це один із етапів так званих ДНР, ЛНР.

Єдине, що мені не подобається в цій ситуації – недоторканність суддів все рівно опосередковано ще залишається, а також – Вища рада юстиції у вигляді «прокладки». Якщо брати глобально, то я вважаю, що суддів перевіряти, атестувати й наказувати мають такі самі судді, які розбираються, про що говорять. Я не проти громадськості, не проти політичної перевірки, але ми вже погралися в реформу поліції.

 

А що трапилось з поліцією?

Через атестацію поліції (на Волині, – ред.), всі «менти» відновилися через суди. За що в результаті люди терпіли? Поясню на більш зрозумілому прикладі. Ми ж гінеколога не атестуємо за допомогою слюсаря? Фахівець має давати оцінку іншому фахівцю. З однієї сторони є небезпека кругової поруки – «ворон ворону ока не виклює». А з іншого боку, якщо слюсар буде давати оцінку роботі гінеколога, то теж буде неправильно, навіть з точки зору професійності. Тому все має бути на грані балансу необхідного і можливого.

 

Значний проміжок часу Ви перебували на Донбасі у якості командира 2-ї роти «Захід». Як Ви бачите реінтеграцію цих територій?

Якщо говорити глобально, то переговори з терористами вести не можна. Путін  відразу скаже, що в них громадянська війна. Мало того, в результаті цих переговорів будуть успіхи, 20-30 наших полонених звільнять, потім скажуть: «Дивіться, вони тут без нас прекрасно справляються, який Мінськ і які санкції, у них громадянська війна, нехай самі між собою вирішують ці питання».  І ми відразу ж отримаємо Нагорний Карабах в той же самий день, навіть не Придністров’я. Тому, якщо говорити про такий механізм реінтеграції як переговори з терористами, – це 100% сценарій Путіна. Чому Надія Савченко це почала озвучувати? Вона нещодавно приїхала, думаю, що вона ще поки не грає, її грають.

 

Хто її грає?

Якщо це риторика Медведчука і Путіна, то хто її грає? Її грає Юля, бо вона в «Батьківщині». Її зіграли, нехай вона не ображається, я їй це говорив в очі, не зважаючи на те, що ми товаришуємо та з одного підрозділу. Якщо вона зрозуміє, що прямі переговори з так званими ЛНР та ДНР – це перший сигнал для європейських партнерів, що в нас громадянська війна і Росія тут ні до чого, ми отримаємо Нагорний Карабах. Я був учасником блокади окупованих територій. Є два механізми: один – «паркан» і до побачення, другий  – реінтеграція. Якщо більшість населення вважає, що потрібно повертати території і людей, то нехай так і буде.

Якщо всі українські ЗМІ будуть показувати як «добре» зараз в Осетії живеться, як курорти перетворилися на пустелю, то тоді всі зрозуміють, що «руський мир» – це погано. Якщо ми говоримо, що в нас війна – потрібен військовий стан в прилеглих територіях, ніякої торгівлі, відповідальність за соціальні проблеми, права людей лежать на агресорові, а не на Україні. А в нас виходить так: Путін захопив Крим, а у нас там вільна економічна зона. Контрабанда йшла шалена, доки ми її не зупинили. Якщо ми воюємо, то навіщо торгуємо? А якщо говоримо про реінтеграцію, то давайте робити правильні речі.

 

Якщо робити блокаду чи є загроза, що люди, які там знаходяться, ще більше замкнуться?

Ми можемо втратити три райони, чотири, але є більша загроза – втратити Україну. На сьогоднішній день за неофіційними даними близько двох мільйонів громадян вже виїхали звідти, вони не замкнуться. Це буде пустеля, і коли Путіну вона буде не потрібна, він сам відмовиться від неї.

 

Чи можна сказати, що зараз йде сценарій замороження конфлікту?

Загиблі є кожен день. Згадайте 2014 рік. Неможна говорити, добре це чи погано, але замороження конфлікту набагато краще, ніж його гаряча фаза. Можливо, у президента є більше інформації, ніж в мене, і він виходить з точки зору своєї обізнаності. Але якщо говоримо про Мінське перемир`я, то подивіться як за ці півтора роки змінилися ЗСУ. На момент, коли я пішов добровольцем у 2014 році, в нас було боєздатних частин – 3000 осіб.  Це замороження грає нам на руку, ми укріплюємося. Так, 2014 рік витягнули волонтери, а на сьогоднішній день посилились можливості держави. Росія виснажується під санкціями, а ми укріплюємо свою обороноздатність. Це заслуга президента, я вважаю. Я не хочу йому співати дифірамби як головнокомандуючому, бо є недоліки. Наприклад, в НАТО на весь їх флот сім адміралів, а в нас на «дві рибацькі лодочки» – сорок три адмірали. А ви помножте їх річну зарплату і подивіться на фінансування армії. В цьому сенсі ми ще не реформовані зовсім, ми розтринькуємо гроші, це теж факт. Також, в мене питання стосовно надання статусу учасника бойових дій (УБД), переслідування військових і т.д.

 

Як з цим боротися, на Вашу думку?

Ми ж хочемо жити у правовій державі. Якщо не буде правосуддя – буде самосуд. Переслідування військовослужбовців і переговори про амністію бойовиків викликають великий резонанс в суспільстві. Треба бути великим дурнем, щоб так робити. Хто це робить – я не знаю, і не приймаю цього як боєць, і як людина.

 

Якими були Ваші враження, коли вперше потрапили до Верховної Ради?

Найважче – знаходити компроміс, звикнути до слова політична доцільність. Дуже багато патріотів, яких розтягнули по фракціям. Краще було б якби ми сіли посередині, а всі б навколо нас єдналися. Я говорив, коли йшов на вибори, що коли навколо патріотів об`єднаються – це буде Україна, а коли патріотів розтягнуть по куткам, то буде те, що ми маємо сьогодні. Багато, хто піддався спокусі популізму, хтось – спокусі грошей. Але треба вірити в краще, і для цього працювати.

Текст: Антон БАСКАКОВ