Ігор Лапін: «Можна довго кричати «зрада»

Лапін
Народний депутат Ігор Лапін поділився свої думками щодо майбутнього Державного бюро розслідувань, реформи правоохоронної та судової систем, ефективність роботи Антикорупційного бюро, «гру» Надії Савченко та війну з Росією.
Про судову реформу, роботу НАБУ та реінтеграцію східних територій в інтерв’ю на сайті «Грушевського, 5».

В публічному доступі опублікований список кандидатів до Державного бюро розслідувань. Ви – серед основних кандидатів, які мають очолювати цю структуру, чому вирішили подати свою кандидатуру?

Можна довго кричати «зрада» і що у Верховій Раді нічого не робиться. Але сімнадцять років адвокатського стажу дає підстави вважати, що система розслідування справ в нашій державі є однобокою і упередженою. Я вважаю, що кардинально систему може змінити керівник, бо директор даного бюро, так само як Генеральний прокурор – це є фігури публічні, і вони можуть виступати в ролі «лома», щоб проломити ту чи іншу ситуацію, навіть в середині своєї системи.

 

А які шанси, що саме ця структура запрацює, що не будуть ставити «палки в колеса»?

А які шанси, що запрацює поліція, чи реформована прокуратура, чи реформовані суди? Якщо говорити за мене особисто, то я знаю як саме це має відбуватися (запускатися структура, – ред.). Якщо я це знаю, то я маю робити ті чи інші кроки, щоб воно запрацювало і щоб шанси були вищі, ніж прийде та ж сама людина з колишньої законсервованої системи.

Якщо провести аналогію із закордонними державами, то ми можемо побачити, що цей механізм дійсно працює. Завдання лише в тому, щоб наповнити його професіоналами і правильно організувати роботу. А це буде воля саме директора. Тоді робота цієї структури дасть певний результат. Є професіонали, які зараз працюють в тих чи інших напрямках, їх треба залучати для того, щоб розбудовувати саму систему, а за потреби — створювати нову. Я впевнений, що ДБР має запрацювати але, звичайно, за день результату не буде.

 

З НАБУ також нібито все прозоро, незалежно, але справу направляють в суд і  далі нічого не відбувається..

Те, що в нас іменем України робиться левова частка всіх злодіянь в державі – це факт, але не варто забувати, що зараз запущена і судова реформа. Можна сьогодні багато критикувати НАБУ за, те що на них виділили таку кількість людей чи таку кількість грошей, а вони вже півроку не показують результат. Люди хочуть результатів вже зараз, бо за гроші платників податків треба, як мінімум, виправдовувати свою присутність. Можливо, проблема НАБУ полягає в тому, що ця структура занадто сильно була розрекламована, а чим більша реклама, тим швидших результатів від неї чекають.

 

Ігоре, Ви зазначали, що зараз запущена судова реформа. Чи є, на Вашу думку, певні ризики в змінах до Конституції в частині правосуддя?

Сьогодні до ризиків можна віднести перехідний період, протягом якого повноваження Президента не зменшились, і це можна критикувати як узурпацію влади. Але якщо ми говоримо про судову реформу в контексті змін до Конституції, то це є той “спусковий гачок”, який запустив сам процес. Одночасно приймався новий закон “Про судоустрій і статус суддів”. Судова реформа дає нам повну переатестацію суддів та відсутність політики в судовій гілці влади. На сьогоднішній день в нас політики вибирають суддів, і політична заангажованість чи причетність до будь-якої політичної сили у цього судді може бути. Судова гілка влади має бути незалежна, і ця судова реформа покликана реалізувати цю потребу.

Декларування майна, можливість перевірки будь-якого судді і його близького оточення – це один з кроків щодо прозорості фінансових надходжень судді. Було багато критики щодо високих зарплат. На фоні зарплат інших громадян це кидається в очі. Але я переконаний, що в інших сферах реформи теж треба починати з зарплат, зокрема, – медицина, освіта. Щодо суддів, то ми вже ставили контроль, контроль над контролем, – результату це не дало. Корупція існує від того, що є спокуса. Спокуса, в тому числі, через малу зарплату. Якщо в судді зарплатня сто тисяч гривень, то вже до нього з хабарем йти якось не логічно… Що йому запропонувати? Якщо говорити, що велика зарплатня має на увазі великий хабар, то великий хабар легше ловити і легше відслідковувати.

 

В чому ризик перехідного періоду?

Переведення, призначення суддів, повноваження президента, як буде проходити переатестація. Перші результати судової реформи ми побачимо років через 5, і ЗМІ почнуть про це говорити. Але цей старт мав настати. Цей закон добрий, для тих, хто не краде, а для тих, хто краде – це велика головна біль.

Мені дуже подобається поняття виборності суддів. Я пам`ятаю як 1982 році моє рідне місто Ковель обирало голову суду, на всіх стовпах висіла фотографія голови суду. На заводах трудові колективи голосували за того чи іншого голову суду. В мене батько був головою суду, я дуже добре знаю судову систему з середини. Було б ідеально, якби ми ще й суддів обирали на виборах як депутатів. Можливо, ми колись і до цього дійдемо, але не сьогодні.

 

Чому, на Вашу думку, ці зміни не підтримали РПЛ та Самопоміч?

Якщо говорити про радикалів, то в них є одна тема – ТСК, піар, блокування і «ми ні за що не голосуємо». З «Самопоміччю» важче, бо вони завжди себе позиціонували як реформатори,  але  вийшло не по їхньому, тому вирішили не голосувати.  Другий момент –  вони думали, що зараз і Юля (Батьківщина, -ред.) з солідарності з ними теж не проголосує, але там голоси частково дали, побачивши, що набирається потрібна кількість. Це мої думки. Цікава ситуація була з Надією (Надією Савченко, фракція «Батьківщина» – прим.ред), яка перед голосуванням виступила проти підтримки змін до Конституції України в частині правосуддя. Надя просто ще не розібралася в чому суть проблеми, їй хтось розказав, що це один із етапів так званих ДНР, ЛНР.

Єдине, що мені не подобається в цій ситуації – недоторканність суддів все рівно опосередковано ще залишається, а також – Вища рада юстиції у вигляді «прокладки». Якщо брати глобально, то я вважаю, що суддів перевіряти, атестувати й наказувати мають такі самі судді, які розбираються, про що говорять. Я не проти громадськості, не проти політичної перевірки, але ми вже погралися в реформу поліції.

 

А що трапилось з поліцією?

Через атестацію поліції (на Волині, – ред.), всі «менти» відновилися через суди. За що в результаті люди терпіли? Поясню на більш зрозумілому прикладі. Ми ж гінеколога не атестуємо за допомогою слюсаря? Фахівець має давати оцінку іншому фахівцю. З однієї сторони є небезпека кругової поруки – «ворон ворону ока не виклює». А з іншого боку, якщо слюсар буде давати оцінку роботі гінеколога, то теж буде неправильно, навіть з точки зору професійності. Тому все має бути на грані балансу необхідного і можливого.

 

Значний проміжок часу Ви перебували на Донбасі у якості командира 2-ї роти «Захід». Як Ви бачите реінтеграцію цих територій?

Якщо говорити глобально, то переговори з терористами вести не можна. Путін  відразу скаже, що в них громадянська війна. Мало того, в результаті цих переговорів будуть успіхи, 20-30 наших полонених звільнять, потім скажуть: «Дивіться, вони тут без нас прекрасно справляються, який Мінськ і які санкції, у них громадянська війна, нехай самі між собою вирішують ці питання».  І ми відразу ж отримаємо Нагорний Карабах в той же самий день, навіть не Придністров’я. Тому, якщо говорити про такий механізм реінтеграції як переговори з терористами, – це 100% сценарій Путіна. Чому Надія Савченко це почала озвучувати? Вона нещодавно приїхала, думаю, що вона ще поки не грає, її грають.

 

Хто її грає?

Якщо це риторика Медведчука і Путіна, то хто її грає? Її грає Юля, бо вона в «Батьківщині». Її зіграли, нехай вона не ображається, я їй це говорив в очі, не зважаючи на те, що ми товаришуємо та з одного підрозділу. Якщо вона зрозуміє, що прямі переговори з так званими ЛНР та ДНР – це перший сигнал для європейських партнерів, що в нас громадянська війна і Росія тут ні до чого, ми отримаємо Нагорний Карабах. Я був учасником блокади окупованих територій. Є два механізми: один – «паркан» і до побачення, другий  – реінтеграція. Якщо більшість населення вважає, що потрібно повертати території і людей, то нехай так і буде.

Якщо всі українські ЗМІ будуть показувати як «добре» зараз в Осетії живеться, як курорти перетворилися на пустелю, то тоді всі зрозуміють, що «руський мир» – це погано. Якщо ми говоримо, що в нас війна – потрібен військовий стан в прилеглих територіях, ніякої торгівлі, відповідальність за соціальні проблеми, права людей лежать на агресорові, а не на Україні. А в нас виходить так: Путін захопив Крим, а у нас там вільна економічна зона. Контрабанда йшла шалена, доки ми її не зупинили. Якщо ми воюємо, то навіщо торгуємо? А якщо говоримо про реінтеграцію, то давайте робити правильні речі.

 

Якщо робити блокаду чи є загроза, що люди, які там знаходяться, ще більше замкнуться?

Ми можемо втратити три райони, чотири, але є більша загроза – втратити Україну. На сьогоднішній день за неофіційними даними близько двох мільйонів громадян вже виїхали звідти, вони не замкнуться. Це буде пустеля, і коли Путіну вона буде не потрібна, він сам відмовиться від неї.

 

Чи можна сказати, що зараз йде сценарій замороження конфлікту?

Загиблі є кожен день. Згадайте 2014 рік. Неможна говорити, добре це чи погано, але замороження конфлікту набагато краще, ніж його гаряча фаза. Можливо, у президента є більше інформації, ніж в мене, і він виходить з точки зору своєї обізнаності. Але якщо говоримо про Мінське перемир`я, то подивіться як за ці півтора роки змінилися ЗСУ. На момент, коли я пішов добровольцем у 2014 році, в нас було боєздатних частин – 3000 осіб.  Це замороження грає нам на руку, ми укріплюємося. Так, 2014 рік витягнули волонтери, а на сьогоднішній день посилились можливості держави. Росія виснажується під санкціями, а ми укріплюємо свою обороноздатність. Це заслуга президента, я вважаю. Я не хочу йому співати дифірамби як головнокомандуючому, бо є недоліки. Наприклад, в НАТО на весь їх флот сім адміралів, а в нас на «дві рибацькі лодочки» – сорок три адмірали. А ви помножте їх річну зарплату і подивіться на фінансування армії. В цьому сенсі ми ще не реформовані зовсім, ми розтринькуємо гроші, це теж факт. Також, в мене питання стосовно надання статусу учасника бойових дій (УБД), переслідування військових і т.д.

 

Як з цим боротися, на Вашу думку?

Ми ж хочемо жити у правовій державі. Якщо не буде правосуддя – буде самосуд. Переслідування військовослужбовців і переговори про амністію бойовиків викликають великий резонанс в суспільстві. Треба бути великим дурнем, щоб так робити. Хто це робить – я не знаю, і не приймаю цього як боєць, і як людина.

 

Якими були Ваші враження, коли вперше потрапили до Верховної Ради?

Найважче – знаходити компроміс, звикнути до слова політична доцільність. Дуже багато патріотів, яких розтягнули по фракціям. Краще було б якби ми сіли посередині, а всі б навколо нас єдналися. Я говорив, коли йшов на вибори, що коли навколо патріотів об`єднаються – це буде Україна, а коли патріотів розтягнуть по куткам, то буде те, що ми маємо сьогодні. Багато, хто піддався спокусі популізму, хтось – спокусі грошей. Але треба вірити в краще, і для цього працювати.

Текст: Антон БАСКАКОВ