«Швидка» прокуратура

Луценко Швидкий

Однією з найгучніших заяв Генерального прокурора України Юрія Луценка в Луцьку стали слова про рекомендацію екс-начальника міліції області Віктора Швидкого на посаду першого заступника прокурора Волині. Когось вони здивували, когось шокували, а дехто на них чекав.

Власне чутки про те, що Віктор Швидкий повертається в правоохоронну систему Волинської області народилися на наступний тиждень після призначення Луценка Генпрокурором. З часом вони тільки посилювалися. До цього підштовхували щонайменше дві причини:

  1. Швидкий – тричі очолював міліцію області (2005-2007, 2008-2010, 2014). Під час другого часового відрізку міністерством внутрішніх справ керував Юрій Луценко. Тож обоє посадовців між собою знайомі.
  2. Друга причина – вагоміша. Призначення Швидкого лобіює чинний депутат Волинської обласної ради від “Солідарності” Володимир Бондар. Він – давній колега Юрія Луценка по політичному цеху. Вони разом пройшли Помаранчеву революцію, працювали в “Нашій Україні”, а потім в блоці “Наша Україна – Народна Самооборона”, розвивали на різних рівнях ініціативу “Третя Республіка”. Кажуть, ніби Луценко був серед лобістів призначення Бондаря в 2005 році головою Волинської облдержадміністрації.

А про добрі стосунки між Швидким і Бондарем свідчить такий факт: у 2007-му після звільнення з лав міліції Швидкий на короткий час сів у крісло заступника голови ОДА з питань економіки та взаємодії з правоохоронними органами, щоб через 7 місяців повернутися в міліцію.

 

******

Власне цей лобізм з боку Бондаря став першою причиною неоднозначної реакції громадськості регіону на заяву Луценка. Але є і друга причина.

Як йшлося вище, в 2014-му Швидкий втретє став начальником міліції Волині. Можливо, й цю посаду він здобув завдяки підтримці Володимира Бондаря, який був одним з лідерів об’єднання “Майдан”. Однак важливим є інше.

Результатом цього призначення стало те, що Швидкий зі скандалом написав рапорт на звільнення.

Події розгорталися наступним чином. Під час Революції Швидкий долучається до організації перших патрулів громадян, які через підвішений стан міліції вночі та й вдень оберігали спокій лучан.

В перших числах березня зайшла мова про те, що Швидкий серед претендентів на посаду керівник міліції, а за трохи він зайняв кабінет начальника. Перші труднощі, принаймні публічні, з’явилися 9 березня під час Віче в Луцьку. Як пише Четверта влада, натовп зустрів таке призначення неоднозначно: частина людей оплесками, а частина – вигуками “Ганьба!” та свистом.

До такої реакції призвело два фактори: 1) Швидкого хотіли призначити шляхом “кабінетного” розподілу посад, тобто без обговорень з громадськістю, 2) до кандидатури було дуже багато зауважень з боку активістів.

11 березня після тиску громади відбулося обговорення. Воно вийшло емоційним. Активісти озвучили багато запитань і зауваг до Швидкого.

Зокрема, нині народний депутат Ігор Гузь заявив: “На 90% я Вам кажу, що Ви начальником не будете. Віктор Васильович, та ситуація, яка є тут, говорить про те, що Ви не станете керівником”. Вимагав звільнення і нині депутат Луцької міської Павло Данильчук. Зрештою учасники слухання конкретного рішення не ухвалили.

Тому 12 березня понад 200 людей зібралися під управлінням міліції, вимагаючи відставки Швидкого. Результатом зібрання став лист до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, в якому його закликали звільнити Швидкого та пояснювали чому:

 

1. Швидкий В.В. вже займаючи дану посаду зарекомендував себе в якості людини, яка допустила функціонування певних схем злочинного характеру. Зокрема:

А) земельних – компенсація за неучасть в розслідуванні зловживань в сфері лісомисливського господарства (бл. 3 га в с. Гаразджа Луцького району);

Б) нерухомості – сумнівна оборудка з земельною ділянкою, виділеною для будівництва 9-поверхового будинку для працівників МВС. В результаті правоохоронцям дісталось лише декілька квартир;

2. Під час керівництва Швидкого В.В. була налагоджена і функціонувала система поборів за кадрові призначення правоохоронців середньої ланки (від 2-3 тис. у.о.) за безпосереднім керівництвом В.Остаповича(відповідав за кадрову роботу в УМВС,часів керівництва Швидкого В.В.).

3. Відсутність розкриття резонансних злочинів при попередніх і неодноразових обіцянках Швидкого В.В. (наприклад — вбивство колишнього начальника Луцького МВ Швачки).

4. Отримання певними представниками УМВС в області щомісячної компенсації в розмірі 80-100 тисяч у. о. за невтручання в справи Волинської митниці.

5. Особистий водій тодішнього начальника УМВС (Швидкого В.В.) Шапірко М. в 2008-2009 супроводжував контрабанду автомобілів і спирту через митні переходи Піща і Пулемець (Шацький р-н, Волинська область).

Окрім того, Швидкий В.В. в спілкуванні з громадським і політичним активом області зарекомендував себе як конфліктна і не зовсім адекватна особа. Замість того, щоб налагоджувати нормальну співпрацю, новопризначений керівник УМВС обіцяє «начать войну», «прижать к ногтю», використовує іншу термінологію, яка викликає сумніви в його психічній адекватності.

 

Зрештою 12-го Швидкий таки написав рапорт про відставку:

 

За два тижні виявилося, що рапорт був маневром. У прес-службі правоохоронців повідомили, що Швидкий перебував на лікарняному, а 1 квітня повернувся до виконання обов’язків. Однак цього разу обійшлося без мітингів під управлінням. 10 квітня управлінню представили нового керівника міліції Петра Шпигу.

 

*****

На вулиці – липень 2016 року і ситуація знову може повторитися.

Громадський актив області поки не висловив конкретної позиції щодо ймовірного призначення Швидкого, але, приміром, Сергій Рижков і Павло Данильчук написали в Facebook про перестороги до щодо цього кадрового рішення. Більшість ж перебуває в “стані очікування”, адже рішення про призначення Швидкого поки нема.

Перебуває в “стані очікування” й апарат прокуратури області, адже невідомо, як повпливає це ймовірне призначення на розподіл повноважень у новому складі керівників обласної прокуратури. Невідомо, чи погодиться Швидкий на роль другої людини в прокуратурі, враховуючи його особисті зв’язки з Луценком і лобі Бондаря, зв’язки в області та столиці. Цілком можливо, що, використовуючи свій вплив, він з часом витіснить нового прокурора Максима Киричука на другий план і буде реальним керівником цього правоохоронного органу.

“Стан очікування” має завершитися за два тижні. Саме стільки часу дав Киричуку на формування керівного складу Юрій Луценко.

 

Анатолій КОТЛЮК