Ветлівське питання: без провокацій, емоцій і політики

Питання демаркації кордону між Білоруссю та Україною на ділянці поблизу села Ветли Любешівського району й далі залишається відкритим.

12 липня в селі відбулася міжвідомча нарада з питань демаркації українсько-білоруського кордону, скликана за зверненням народного депутата України, голови політради партії «УКРОП» Тараса Батенка, – повідомили у прес-службі партії.

У ній взяли участь голова обласної ради Ігор Палиця, Тарас Батенко, депутати Волиньради, представники Міністерства закордонних справ, Держприкордонслужби, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Науково-дослідного інституту геодезії та картографії.

Укропівці вимагали від фахівців центральних органів влади відповіді на запитання, де саме на території району фактично має пролягати лінія кордону між двома країнами. Зокрема, спірним питанням залишається так званий «канал без назви», по південній бровці якого до місця впадання у Жирівський канал, за твердженням урядовців, і повинна йти межа.

Втім, під час наради з’ясувалося, що безіменний канал не перебуває на балансі ні в української, ні в білоруської сторони. Крім того, місцеві мешканці стверджують, що кордон має йти по Жирівському каналу. Обурює їх і те, що білоруська сторона на своїй території неподалік озера Біле, дві третини якого належить Україні, споруджуватиме Жирівське водосховище, площею 668 га. Люди бояться, що водойма може зміліти, а порушення гідрологічного режиму підземних вод призведе до екологічної катастрофи.

Ігор Палиця заявив, що «УКРОП» виніс питання демаркації кордону на найвищий рівень.

«Ми маємо підійти до цього питання зважено, без провокацій, емоцій та політики. Я тут для того, щоб не віддати жодного метра нашої землі», – заявив Ігор Палиця під час зустрічі з громадою перед початком наради.

Політик запропонував звернутися до урядовців з пропозицією створити спецкомісію з вивчення ветлівського питання на державному рівні. Водночас, зі слів Ігоря Палиці, на рівні області також буде створена спеціальна комісія. Він також наголосив, що обласна рада зробить запит до профільного інституту щодо того, як вплине спорудження Жирівського водосховища на гідрологічну систему.

Коментуючи проблеми з демаркацією кордону, нардеп Тарас Батенко зазначив: «Ми чужого не хочемо, але й свого не віддамо. Ми прагнемо почути від МЗС, Держгеокадастру, Держводоресурсів відповіді щодо дотримання законності при проведенні демаркаційних робіт на українсько-білоруському кордоні. Адже у 1991 році була створена спільна урядова комісія з делімітації та демаркації українсько-білоруського кордону. У 1997 році президентами двох країн був підписаний договір про кордон, зареєстрований в секретаріаті ООН. На папері кордон є, тепер необхідно позначити його на території, а українці не поспішають».

Так, за словами Тараса Батенка, торік на демаркацію кордону з держбюджету виділили 5 мільйонів гривень, але ці кошти не були освоєні, бо Держгеокадастр не спромігся провести тендери на встановлення знаків розмежування. Немає тендерів і цього року.

Довідка

Процес демаркації українсько-білоруського кордону в окремих районах Волинської області супроводжується численними скандалами. Так, з січня 2016 року представники Республіки Білорусь розпочали встановлювати прикордонні знаки на території, розташованій поблизу меж Ветлівської сільради. Місцева громада вимагає, щоб будь-які демаркаційні роботи були припинені.

На думку селян, лінія українсько-білоруського кордону встановлена неправильно, а білоруси проводять роботи з порушеннями, наявність яких підтверджує офіційна відповідь Луцького прикордонного загону голові Волинської облради Ігорю Палиці та лист Ветлівській сільраді з Міністерства закордонних справ України. В обох документах зазначається, що білоруси незаконно зрізали 139 дерев на території України, пізніше визнавши факт порушення режиму державного кордону та повернувши деревину.

Місцеві мешканці також наполягають на тому, що споконвічний українсько-білоруський кордон пролягав по Жирівському каналу. Між тим у відповіді МЗС зазначено, що, відповідно до договору 1997 року, лінія державного кордону між Україною та Республікою Білорусь проходить, зокрема, не по каналу Жирівський, а вздовж нього по південній бровці каналу без назви, до місця його впадання у канал Жирівський зі сходу. Обидва канали зараз належать Білорусі.