Статус УБД «туристам»: забрати не можна залишити. ОНОВЛЕНО

туристи

З початком АТО в Україні багато військовослужбовців отримали статус учасника бойових дій. Одні отримали його заслужено, пройшовши через “пекло” війни, інші відстоялись на віддалених безпечних блокпостах по місяцю, а то і менше, і отримали такий ж статус.

Недосконалість українського законодавства створило всі умови для “спекулянтів” та “військових туристів”. Керуючись власними амбіціями, положенням та службовим становищем так звані “військові туристи” отримують статус та посвідчення УБД.

Дійсно законодавство дозволяє отримати “корочку” навіть за кілька годин перебування в зоні АТО — навіть не буваючи на передовій. Численні пільги, матеріальні блага, нагороди, підвищення на службі та звання сприяють процвітанню такому “туризму”.

Цікаво, що багато з бійців, які були в гарячих точках, до цих пір не мають можливості отримати посвідчення через, як його називають волонтери, саботаж владними органами самого процесу чи відсутності документальної бази.

На державному рівні постійно ведеться дискусія про розмежування понять “учасник бойових дій” та “учасник АТО”. На жаль, далі дискусій справа не рухається.

Механізмів отримання спекулянтами статусу залежить від підрозділу — добровольчі батальйони, батальйони спеціально призначення, збройні сили, батальйони без статусу.

 

У НАС ТАКИХ ТУРИСТІВ НЕ БУЛО, – КОЗАК

ВАР поспілкувався з різними біцями різних підроздів, юристами та громадськими активістами, щоб почути думки на цю тему та виявити таких “туристів” на Волині.

Говорить екс-командир батальйону територіальної оборони “Волинь”, екс-командир роти спецпризначення “Світязь”, тимчасово виконуючий обов’язки заступника керівника управління Національної поліції Сергій Козак.

 

В тербаті “Волинь” 95 відсотків бійців отримали посвідчення. Цим треба завдячувати офіцерам, юристам, діловоду та начальнику штабу, бо вони спрацювали дуже чітко – ще будучи на наших позиціях в Ольховатці ми розпочали підготовку до цього процесу.

До 1 травня 2015 року більша частина отримала посвідчення, звичайно за винятком СЗЧшників (тих, хто самовільно залишив військову частину, — ред.) Були й такі, що на передовій прикидались “шлангами”, тікали, а зараз розповідають, які вони герої. В таких ситуаціях керівництво батальйону, як то кажуть “пхало палки в колеса”, щоб вони не отримали статусу. Очевидно, що вони будуть добиватися “корочки” через військомати, але в таких ситуаціях я вже нічого зробити не можу. Але в мене рука не піднімалась дозволити їм отримати статус.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО СЕРГІЯ КОЗАКА

Є категорії людей, які самі напрошувались в АТО. Службовці самі придумували собі відрядження та службову необхідність. Так багато прокурорів та суддів отримали посвідчення. Цікаво, що на передовій ми цих “прокурорських” та “суддівських” батальйонів не бачили.
До речі, коли наш батальйон базувався в Дебальцево, там ще мала розташуватись 30-та військова прокуратура. Але насправді вони були там менше доби, бо після першого “плотного” обстрілу з’їхали до Артемівська. Хоча по документах і далі рахувались в Дебальцево. Цікаво, що коли були загиблі, то військові прокурори мали б виїжджати на такі випадки. Але їх так ніхто і не бачив.

Наш батальйон був на Сумщині та Чернігівщині, там бойових дій як таких не було. Але коли їхали в Дебальцево, то багато бійців не поїхало. Вони лягли лікуватися, з вигаданими хворобами – їх комісували. А на військово-лікарській комісії написали: “Захворювання пов’язано з проходженням військової служби”. Вже потім вони подали на МСЕК та отримали статус “інваліда війни”.

Цікаво, що потім ці люди за чаркою розповідають як вони воювали. Ось такий псевдогероїзм ще буде мати різні прояви. Як правило, хлопці, що воювали найменше про це говорять.

На щастя, в роті спеціального призначення “Світязь” таких “туристів” не було. Не було й бажаючих потрапити за статусом після Ілловайську та Вуглегірська.

Я категорично проти “військових туристів”. Єдине, хочу сказати за працівників міліції. Завдання вони самі собі не придумують, а їхали туди куди наказували. Наприклад, якби замість Краматорська їх ставили на “дебальцівському хресті”, я впевнений вони б і там стояли.

Між тим були ситуації коли, наприклад, волинські ДАЇшники відмовились їхати в зону АТО, і усім про це відомо.

Бувало, що люди вигадували відрядження, їздили на самий “край” і отримували “корочки”.

На щастя, є довідка про безпосередню участь в бойових діях. Але в ній ще б було доцільно зазначати, в яких саме операціях людина брала участь.

Також я підтримую розмежування статусі “УБД” та “АТО”. Взагалі було б добре так як в чорнобильців зробити категорії. Але біда в тому, що ті хто повинні вносити такі зміни самі зацікавлені в бездіяльності. Бо цим займаються “верхи” і при таких розмежування опиняться в статусі ображених.

Я безперечно підтримую перегляд усіх справ по наданню статусу УБД. Бо є люди, які не брали участь в бойових діях але мають усі пільги та статус.

 

ВІЙСЬКОВИЙ ТУРИЗМ З ПОГЛЯДУ НАУКИ

ВАР дослідив прояви “військового туризму” та виділив окремі напрями:

  • заради отримання посвідчення та пільг передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” посадові особи вигадують “службові необхідності” та командирування в зону АТО (прокурори, судді, працівники правоохоронних органів);
  • уникнення люстрації службовцями;
  • поїздка в АТО на декілька днів без безпосередньої участі в бойових діях – вигадана хвороба – отримання статусу «інвалід війни»;
  • для задоволення власних амбіцій політичними та громадськими діячами, що не приймали безпосередньої участі в бойових діях, але перебували в зоні АТО для власного піару;
  • можливість наживи зброєю та спецзасобами для доставки в інші області України з метою продажу та наживи;
  • отримання матеріальних благ, речей та цінностей в зоні АТО в закинутих містах та селах, “відкоси” грошей на блокпостах;

 

ПОРЯДОК ДОЗВОЛЯЄ ОТРИМАТИ ПОСВІДЧЕННЯ БУДЬ-КОМУ, ХТО БУВ У ЗОНІ АТО, – НАГОРНИЙ

Адвокат і волонтер Василь Нагорний захищав у судах десятки бійців, які пройшли війну з Росією, та були несправедливо звинувачені прокуратурою чи командирами. А спілкувався, мабуть, з сотнями військових, тому історій про “військових туристів” він знає чимало. Нагорний вважає, що сьогодні не варто влаштовувати ревізію “убедешників”. Публікуємо його пряму мову без змін і правок:

 

Отримання статусу УБД регулюється постановою Кабінету Міністрів “Про затвердження порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення” № 413 від 20 серпня 2014 року.

Керуватися можемо тільки цією постановою, бо саме нею затверджений порядок надання статусу. Досконалий чи недосконалий цей порядок, але фактично рішення приймається комісією.

Отож, статус УБД не так вже і складно отримати, але в багатьох бійців були проблеми щодо отримання.

Підготовчі документи для отримання статусу покладають на безпосередніх командирів військовослужбовців. Отже, все залежить від того наскільки добросовісно командир відноситься до виконання своїх обов’язків. Тобто був відправлений підрозділ зону АТО, повернулася на ротацію чи відпочинок, відпустку, командир повинен скласти списки для отримання статусу. Їх туди послали згідно наказу, вони повернулися зі Сходу теж наказом.

Але цей порядок не встановлює ні строку перебування в зоні АТО, ні якихось конкретних завдань, які повинен виконати військовий. Є загальна теза — виконання тих чи інших  завдань в зоні проведення антитерористичної операції.
Згідно з таким порядком, отримати статус учасника бойових дій може будь-хто хто отримав відповідне завдання від різних структур.

Мені важко когось засуджувати і я все частіше чую, що хлопці пропонують провести ревізію посвідчень, щоб розуміти яка ситуація.

Але буває так, що людині достатньо бути в зоні АТО наприклад 3 дні, але виконувати спеціальне завдання з підвищеним ризиком для життя. Наприклад, людина у розвідці, чи налагоджує зв’язок, чи контактує з агентом. І говорити, що за цих 3 дні “заробив” чи “незаробив” УБД, якщо його життя було “на волосині, бо можливий провал чи загине”

З приводу спекуляції – я знаю, що в 2015 році коли постійно відправлялися міліціонери, то було таке, що хлопці йшли до начальства, та просили їм зробити командировку і потрапити на Схід, щоб побути на блокпостах.

Як зробити цю градацію, де заслужений УБД чи незаслужений? Я думаю, що градація повинна відбуватися у самих комісіях. Вважаю, що в комісії повинні бути самі учасники, які безпосередньо брали участь, які тривай час захищали в АТО рідну землю. То можливо деякі особи не отримали б тоді статусу. Я думаю, що механізм отримання був спрощений для самих бійців, щоб це було стимулом для отримання, але в той же час він допускає отримання УБД і особам, які грубо кажучи особливо не брали участь в самих діях, але були присутні в зоні проведення АТО. Але оскільки все відбувається (розгляд комісією) без людини — тільки документи.

Є наказ, що він в’їхав в зону АТО і є наказ, що вибув, і написано, що він виконував завдання в зоні АТО і все. По документах не видно, що це за завдання — чи людина провела командирування, щоб провести службове розслідування, чи людина виконувала завдання, яке пов’язане з АТО. От мабуть цю градацію ніхто не зможе ніколи розмежувати.

Отож, порядок дозволяє отримати посвідчення будь-кому, хто побував в зоні АТО.

На щастя, зараз є ротації та налагодилися відпустки. Раніше такого не було. І тоді виникали проблеми з отриманням посвідчень, бо не було поділу на сектори.

Тому я вважаю, нехай краще отримають сотні тих, хто не заслуговує, щоб було б легше отримати тим, хто достойний.

Насправді дуже легко маніпулювати поняттям “завдання по захисту суверенітету та територіальної цілісності”. Дуже часто командири жаліють бійців і вносять їх в накази.

Якщо в комісіях підходити з розумом, то можна відсіювати таких людей, які прийшли туди тільки з метою отримання статусу. От який критерій брати для визначення: чи це загроза життю, чи втрата здоров’я чи інше. Взагалі не ясно з тими статусами. За краще було б так як в Штатах — символічне посвідчення, зате мають усі гарантії від держави.

Мені здається, що всі хто пішли туди заслуговують на статус учасника бойових дій.

 

СКІЛЬКИ ВОЛИНСЬКИХ ПРАВООХОРОНЦІВ ОТРИМАЛИ СТАТУС УБД

Також ВАР дізнався скільки працівників державних органів в Волинській області отримали статус учасника бойових дій від квітня 2014 року:

  • Військова прокуратура Луцького гарнізону Західного регіону України — 3 прокурорсько-слідчих працівника;
  • Прокуратура Волинської області — 1 працівник апарату прокуратури;
  • волинське управління Служби безпеки України — проходять службу 126 співробітників, які отримали статус убд;
  • Головне управління Національної поліції — працівники ГУНП у Волинській області, яким встановлено статус УБД з листопада 2015 (включно з 01.11.2015) — 289, з них 11 працівники превентивної діяльності; співробітники УМВС України у Волинській області з квітня 2014 — 879, серед них 144 співробіника УДАЇ у Волинській області.
  • Луцький міськрайонний суд не назвав кількості “суддів-бедешників”. “Повідомляємо, що Луцький міськрайонний суд Волинської області не є розпорядником інформації та не володіє і не зобов’язаний відповідно до компетенції суду, передбаченої законодавством, володіти інформацією щодо отримання суддями та працівниками апарату Луцького міськрайонного суду Волинської області статусу учасника бойових дій. Одночасно повідомляємо, що жоден суддя чи працівник апарату суду не повідомляв відділ по роботі з персоналом про отримання ним статусу учасника бойових дій”, – йдеться у відповіді служителів Феміди
  • Апеляційний суд Волинської області –  4 ( троє з них брали участь у бойових діях, перебуваючи на військовій службі в Збройних Силах Рдянського Союзу та один працівник був призваний на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації та отримав статус учасника бойових дій).
  • Господарський суд — жоден працівник не отримав статусу УБД.
  • Волинський окружний адміністративний суд — один працівник отримав УБД в 1999 році.

 

СТАТУС НЕ ЗАБИРАТИ, АЛЕ ПІЛЬГИ РОЗМЕЖУВАТИ

Законопроект, який міг би внести зміни в ситуацію, ще в січні зареєстрували у Верховній Раді. Його номер 3820.

Ініціатори закону – група народних депутатів-самооборонівців та учасників АТО, серед яких обранець від Луцька Ігор Лапін.

Основна мета документу – чітке відмежування учасників бойових дій від учасників війни та надання статусу учасника бойових дій виключно особам, які брали безпосередню участь у бойових діях. Тобто автори закону хочуть зменшити права так званих “військових туристів”, які перебували в зоні АТО, але не брали участі в бойових діях.

Як пояснюють автори закону, нині не враховується ступінь особистої участі кожної особи в АТО: той, хто, ризикуючи життям, брав безпосередню участь у бойових діях, отримує такий самий статус і такі ж пільги, як і той, хто просто знаходився у зоні проведення АТО; – різниця між учасником бойових дій та учасником війни полягає лише у їх статусі.

Тому в проекті Закону пропонується:

– надання статусу учасника бойових дій виключно особі, яка брала безпосередню участь у бойових діях. Особа, яка не брала такої участі але знаходилась у зоні проведення АТО може розраховувати на отримання статусу учасника війни;

– встановлення чітких критеріїв для визначення безпосередньої участі особи у бойових діях, а саме: виконання бойових завдань в умовах збройного зіткнення з противником, виконання бойових завдань з ведення оперативної розвідки на тимчасово окупованій території або вздовж лінії зіткнення, із здійснення польотів у зоні ураження зенітними ракетними комплексами противника, із застосування засобів радіоелектронної боротьби, здійснення контррозвідувальної діяльності в районах проведення антитерористичної операції в умовах збройного зіткнення з противником, виконання ракетними військами та артилерією бойових завдань з вогневого ураження противника;

– проведення перевірки ступеню участі в АТО кожної особи, яка вже отримала статус учасника бойових дій;

– передбачається, що наявність у особи, яка не брала безпосередньої участі у бойових діях, статусу учасника бойових дій, не є підставою для уникнення люстрації;

– у зв’язку з тим, що закон не має зворотної сили у часі та люстрація може застосовуватися до особи лише один раз (ч. 5 ст. 1 Закону України «Про очищення влади») проектом передбачено, що перевірка проводиться виключно щодо осіб, до яких не було застосовано люстрацію у зв’язку з отриманням статусу учасника бойових дій;

– суспільно корисна мета проведення люстрації, а також забезпечення реалізації принципу добросовісності, а саме в аспекті недопущення зловживання правом суб’єктами з метою уникнення встановлених законом обмежень, мають перевагу в цьому випадку над інтересами суб’єктів, що підлягають люстрації, щодо стабільності і передбачуваності свого правового становища.

 

Ольга ВАЛЯНІК і Анатолій КОТЛЮК