Луцькі патрульні: Сергій Бадалян

Сергій Бадалян

Ще декілька місяців тому вони були цивільними людьми, а тепер у формі охороняють спокій та безпеку лучан. Вони першими приїжджають на ДТП, заспокоюють тих, хто вирішив звести квити з життям та вирішують конфліктні ситуації. Вони молоді та завзяті, вірять, що зможуть змінити країну на краще.

Сьогодні героєм нашої рубрики став інспектор патрульної служби із четвертої роти батальйону патрульної поліції Луцька Сергій Бадалян.

***

Раніше я тривалий час займався  приватним підприємництвом, роздрібною торгівлею одягу. Але коли почув про набір у патрульну поліцію, вирішив спробувати – перш за все хотілося змінити ставлення людей до працівників правоохоронних органів. У людей не має бути страху – навпаки, люди мають не боятися звертатися за допомогою.

***

Раніше до силових структур я мав стосунок лише у час, коли проходив службу. У мене не було досвіду затримань, та зараз я займаюся бойовими мистецтвами – айкібудо, яким активно користуються у французькій поліції, але в житті поки застосовувати не доводилося.

***

Є велика різниця між тим, на що ми чекали, і тим що є насправді. Але чітко розумію, що реформа процес повільний і болючий, тому що є бажання зробити щось краще, але трошки обмежені можливості. Найбільш відчутне те, що законодавство не встигає за реформою. Якби ряд питань врегулювали на законодавчому рівні, внесли поправки та збільшили адміністративні покарання – працювати було б набагато легше.

***

Мусимо себе контролювати навіть із дуже неспокійними порушниками – іншого варіанту немає. Набираємося терпіння і намагаємося бути вищими за ці образи… Люди роблять усе, щоб уникнути відповідальності – покривають один одного, придумують шляхи відходу. Але наше завдання – робити свою справу.

***

Мені не завжди вдається ходити на тренування, але намагаюся їх відвідувати – там також вивільняється частина накопиченого негативу. Вдома ж намагаюся роботу залишати за порогом.

***

Навіть у вихідний, без форми, зустрічаючи людей у стані алкогольного сп’яніння чи просто агресивних. Я вже підсвідомо ставлю себе вище і не сприймаю його образ. Якщо ж це стосується інших людей – треба реагувати. У мене недавно був випадок коли я повертався додому. Невідомі скинули з велосипеда чоловіка і почали наносити йому тілесні ушкодження. Я підбіг і зупинив їх. Підбіг ще один хлопець – ми здійснили громадське затримання, викликали патрульних та передали їм. Ми не маємо жодного права пройти повз чужої біди. Я бачу порушення і реагую на нього незалежно від того, чи є на мені форма.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ РОЗПОВІДЕЙ ЛУЦЬКИХ ПАТРУЛЬНИХ

***

Я розумію, що реформа йде. Хочеться щоб швидше, але хай краще відбувається повільніше, але правильно. Ми дивимося у майбутнє – можливо , краще буде нашим дітям, а ми внесемо частку, щоб їм було спокійніше. Не треба дивитися, щоб вже мені тут і зараз було добре – хай результат буде видно навіть через покоління чи два, я знатиму, що щось для цього зробив.

***

Ця робота не дозволяє бути егоїстом і сприймати цю реформу особисто для себе – от гарна форма, добра зарплата. Ні. Тут ти викладаєшся для людей. Поліцейський не може бути егоїстом… Іноді буває дуже складно психологічно – після нещасних випадків чи спілкування з людьми, яким ти хочеш допомогти, але не можеш. Ми нові люди і теж не завжди знаємо, як зробити. Але мусимо робити правильно.

***

Люди мають розуміти, що ми не каральний орган. Але вони мають пам’ятати, що є покарання за будь-яку протиправну дію. Навіть у своєму будинку чи квартирі ви не одні – є сусіди. Тому пам’ятайте про відповідальність.

Василина БОРУЦЬКА