Військовий шпиталь у Луцьку відзначив ювілей

dsc06448

Військовий гарнізонний госпіталь у Луцьку 24 червня відзначив 75-річний ювілей.

Про це пише Волинський інформаційний портал.

Вітальну програму розпочали з танцю із вишитими рушниками. Згодом присутнім у залі показали фільм із історією шпиталю від часів Великої вітчизняної війни до сьогодні. Найбільше уваги автори фільму приділили і подіям дворічної давнини. Саме тому часові, коли в державі розпочався Майдан, перші дії в АТО та перші втрати.

Один із героїв фільму зізнався, що завдячує своїм життям головному лікарю – Олександру Хоменку. Адже, коли пацієнту потрібне було пряме переливання крові, а донора з рідкою аналогічною групою 2 – не було, лікар, який оперував, сам став донором. Про важкий період існування шпиталю розповів його керівник.

«На часте питання, чому в коридорі не має місця, відповідь підходить із переглянутого фільму: ніхто не був готовий до таких великих втрат, до такої роботи. Для того, аби забрати перших поранених, ми не мали навіть транспорту», – згадує Хоменко.

Також віну своєму вітальному слові акцентував уваги на найважчому періоді останніх років, років АТО: з Волновахи і до сьогодні.

«Так складалися обставини, що мені доводилося і складати посаду, і повертатися. Вдруге прийшовши, мені дісталися пусті полиці, пусті рахунки в банку. І це не через те, що їх розтринькували, не було нічого, держава нічого не виділяла», – розповів Хоменко.

Своєю чергою, голова Волинської ОДА Володимир Гунчик наголосив на складності та важливості людей, професія яких зобов’язує в одній руці тримати скальпель, а в іншій, можливо, доведеться автомат.

«Ми дуже добре розуміємо відповідальність цих людей. Боронити державу, берегти життя тих, хто поряд із тобою лежить в окопі, а в багатьох випадках ці люди кладуть своє життя заради порятунку інших. Тому роль нашого військового госпіталю – неоціненна, напевно не один батько чи мати в душі дякували нашим лікарям за те, що вони зберегли життя їх дітей», – додав Гунчик.

По тому лікарям побажали, щоби ці 75 років стали першим етапом відновлення потужностей закладу, а в надалі кожен громадянин держави пам’ятав, що лікар – людина, яка завжди потрібна у житті.