Луцькі патрульні: Юрій Мохнюк

DSC_0058

На «ВАРі» триває рубрика, у якій ми будемо знайомити наших читачів із патрульними поліцейськими міста Луцька.

Ще декілька місяців тому вони були цивільними людьми, а тепер у формі охороняють спокій та безпеку лучан. Вони першими приїжджають на ДТП, заспокоюють тих, хто вирішив звести квити з життям та вирішують конфліктні ситуації. Вони молоді та завзяті, вірять, що зможуть змінити цю країну на краще.

Сьогодні героєм нашої рубрики став інспектор патрульної служби із першої роти батальйону патрульної поліції Луцька Юрій Мохнюк.

***

До роботи у патрульній поліції я багато чим займався – вчився, працював, брав участь в антитерористичній операції. Я закінчив Волинський державний університет, згодом – Тернопільський державний економічний, а останні майже 13 років пропрацював у банку.

***

Мене мобілізували до 51-ої бригади, звідки згодом перевели у 128-му гірськопіхотну бригаду, куди нас відправили на підсилення. Я служив у секторі А – Луганській області, де перебував у травні-серпні. Пройшов Старобільськ,  Новоайдар,  Щастя,  Металіст, Жовте. Після подій під Іловайськом усіх бійців 51-ої бригади повертали назад, тож після розформування я служив у 14-ій бригаді.

***

У мене відбулася переоцінка поглядів – після багатьох років роботи у банківській сфері я зрозумів, що треба щось міняти і розпочинати варто із себе. Як на мене, вклад, який я намагаюся внести, вагомий, бо я хочу змінити ставлення людей до державних органів, змінивши якість їхньої роботи.

***

Я відчуваю, що змінюю, навіть зі ставлення людей. Сумніваюся, що раніше дитина чи просто перехожий зупиняли правоохоронців просто щоб спитати щось, що навіть не стосувалося їхньої роботи.

***

Ще під час навчання ми розуміли, з чим нам доведеться працювати, тому у мене не було рожевих окулярів. Мої очікування виправдалися, вразила лише кількість порушень у Луцьку. Але понад 95% із них вчиняють люди у стані алкогольного сп’яніння.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ РОЗПОВІДЕЙ ЛУЦЬКИХ ПАТРУЛЬНИХ

***

Коли йдеш по вулиці у формі, люди часто підходять і звертаються з побутових питань. Люди часто вважають, що патрульна поліція має вирішувати абсолютно всі питання, але іноді навіть наші можливості обмежені. Деколи люди звертаються із відвертими забаганками, як от прохання підвезти… Але приємно, що зараз навіть діти зупиняють нас та повідомляють про правопорушення, бо це для них як пригода.

***

Мені найбільше подобається спілкування з людьми. Я ніколи не думав, що у Луцьку є стільки правопорушень, та, якщо так можна сказати, неадекватних людей. Це спочатку було для мене дивно.

***

Іноді бувають випадки, коли звичайні люди допомагають нам. У нас був випадок, коли нетверезий водій спробував втекти з місця ДТП – звичайні перехожі допомогли його затримати, виступили свідками, залишили свої телефони та сказали, що вони й у суд підуть. Це дуже важливо, коли люди намагаються допомогти і у них немає страху. Для нас довіра пересічних громадян – це головне.

***

На жаль, законодавча база теж потребує реформування, яке має відбуватися паралельно із реформою у поліції. Ми на практиці стикаємося із деякими прогалинами або відсутністю чіткого механізму дій. Проте, думаю, що ці питання виникають постійно, тож ініціатива змін буде. Але не може бути реформи поліції без судової реформи та реформ інших органів державної влади. Поліція – лише початковий етап.

***

До нас приїжджали польські спеціалісти, які ділилися досвідом – їхня система схожа до нашої, проте відповідальність громадян перед поліцейськими і навпаки дуже висока. Там ти не почуєш лайку у бік поліцейського, бо передбачена відповідальність навіть за звертання на «ти», коли поліцейський при виконанні. У нас люди поводяться некультурно, бо за це немає відповідальності.

***

Є люди, які навіть дякують, коли ми виносимо постанову, ось і на останньому патрулюванні був такий випадок. Не всі «стають у штики», є такі, які одразу визнають провину. Але все таки переважна більшість починає апелювати термінами «та ви такі самі», «ви теж порушуєте», «може просто мене попередите».

***

На роботі нам доводиться виступати психологами – іноді, щоб люди заспокоїлися, їх треба просто вислухати. Та звичайно є й виклики, коли нас просять «дати дві палки по спині, щоб заспокоївся» (усміхається).

***

Я часто помічаю, як люди хочуть перебігти дорогу та, побачивши нас, зупиняються і роблять вигляд, що на когось чекають чи починають клацати на телефоні. Потім ці люди таки перебігають, коли ми вже від’їхали на 50 метрів, хоча проблеми з переходом нема. У мене діти в садочок ходять, але вже знають, що переходити дорогу можна тільки на зелене та по пішоході. Тому я вважаю, що цю культуру треба виховувати з дитинства.

***

Всіх, у кого є проблеми, я прошу звертатися у поліцію. Але, будь ласка, пояснюйте, чому викликаєте. Іноді заявники взагалі не можуть пояснити, для чого нас викликали, а, можливо, у цей момент здійснюється правопорушення, яке дійсно потребує нашого втручання.