Провінція – у нашій голові, у Луцьку я провінції не бачу, – мистецтвознавець

У Луцьку відбувся мистецький форум «WestArt Forum UA 2016».

Про це інформують організатори.

Учора, 26 травня у Луцьку у Центрі дозвілля та розвитку «Адреналін Сіті» стартував перший мистецький форум, який об’єднав за обговоренням проблем сучасного українського мистецтва провідних мистецтвознавців, культурологів, художників та багатьох шанувальників мистецтва.

Учасники заоду обмінялися позитивним досвідом у справі популяризації українського мистецтва у світі, подискутували про позитивні здобутки та кризові явища художнього життя України на початку ХХІ століття та визначили можливі шляхи майбутнього поступу.

Загалом, програма «WestArt Forum UA»  охопила доповіді одинадцяти спікерів на теми концептуального поля сучасного мистецтва,  його проблем і дефініцій.

 З вітальним словом до гостей звернулась організатор, керуючий партнер Галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» Леся Корсак, яка розповіла про  дворічну діяльність мистецької галереї. Зокрема, за цей період відбулось чотири великих мистецьких проекти, присвячених видатним  художникам сучасності, а також ряд  творчих конкурсів, мистецьких суаре та презентацій молодих художників.

Професор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців  відзначив, що Україна має що показати і чим позмагатися на світовій арені.

«Усі форми творчого прояву за останні роки набувають змішаних форм: контемпорарі, наїв, постмодернізм, модерн, авангард, абсурд. Наступним рейтингом мистецьких творів, який найчастіше формується на мистецьких бієнале та аукціонах,  є «сучасне» та «надсучасне». Провокативність стає ознакою актуальності і є неодмінною умовою сучасності твору», – зазначив Роман Яців.

За його словами, Україну  у світі ще не сприймають як повноцінного учасника мистецьких заходів. Мовляв, форма, колір, якої дотримується  більшість українських митців, не є цікавою для західного глядача.

Думками про проблеми мистецтва поділився і доктор мистецтвознавства Львівської національної академії мистецтв Орест Голубець. На його думку, українці довгий час були відірвані від світу і перебували за «радянською» завісою, в якій окрім соціалістичного реалізму будь-які прояви національної ідентичності, авангардизму та інакомислення у мистецтві вважались ворожими та піддавались знищенню. Тоталітарне мистецтво панувало протягом трьох поколінь аж до кінця 80-х років минулого століття.
Нині, за словами Ореста Голубця, українське сучасне мистецтво повернулось до модернізму та авангардизму, зберігаючи в собі окремі рудименти тоталітаризму, та активно шукає свої національні риси.

«Україна прагне бути в Європі, але немає музеїв ХХ століття. Це нонсенс. Поки ми не знайдемо своїх національних рис, ми не знайдемо свого місця у світі», –  зазначив Орест Голубець.

Заслужений діяч мистецтв України Петро Гулин розкритикував законсервовану систему сучасної освіти, яка калічить талановитих дітей та зауважив,  що мистецтво ніколи не було «файним» і зрозумілим.

«Ми повинні робитися модерною державою, яку повинні творити модерні люди. Хочете пізнати мистецтво – ставайте елітою! Ніхто окрім самої людини не зробить з неї еліту», –

Власним досвідом організації та проведення міжнародних бієнале поділився директор Центру сучасного мистецтва  Івано-Франківська Анатолій Звіжинський.

Мистецтвознавець Марина Стрельцова розповіла, що сучасне мистецтво має ряд проблем з визначенням дефініцій. Від початку 70-х років до скульптури почали відносити лендарт, інсталяції, перформанси, хеппінги та інші види художніх форм. За її словами, скульптура втрачає поняття фізичного об’єкта і стає розмитою. Для створення об’єктів у просторі митці все частіше залучають широке розмаїття матеріалів: бджолині соти, скло, лозу та багато інших.

«Постмодернізм приніс у скульптуру відмову від постаментів. Відбувається гуманізація простору, коли глядач може ближче контактувати з об’єктом мистецтва», – розповіла Марина Стрельцова.

Також у рамках  мистецького форуму відбувся круглий стіл на тему: «Провінція, як територія занепаду й відсталості чи духовний ресурс національної культури?».

Учасники форуму зійшлися у думці, що проблема децентралізації і створення суцільного культурного простору є надзвичайно актуальною, а провінційність закладена радше у свідомості суспільства.

«Ми досі перебуваємо в тій орбіті, коли відкручується голова Леніна і прикручується Шевченку», – переконана кандидат мистецтвознавства Оксана Ременяка з Києва.

За її словами, мистецтво як кровоносна система має охоплювати все суспільство. Якщо кудись ця кров не доходить, суспільство починає хворіти.

«Провінція тільки в нашій голові, а у Луцьку я провінції не бачу», – розповіла киянка.

Заслужений художник України Сергій Савченко висловив думку, що меценати мають інвестувати в молодих митців, впроваджувати для них імені стипендії, давати  можливість їм побачити світові шедеври.

«Саме головне, це мобілізувати молодих художників, архітекторів, дизайнерів. Треба провокувати: зібрати на бодіарт 30 обнажених дівчат»,  – резюмував Петро Гулин.

По завершенню офіційної частини програми, учасники форуму переглянули моновиставу «Білі мотилі, плетені ланцюги…» у виконанні актриси Лідії Данильчук.