Олег Кіндер: «Те, що відбувається – внутрішній конфлікт»

Кіндер

Політичною топ-темою останнього часу є ситуація у фракції «Батьківщина» облради. Після того, як її головою обрали Василя Столяра, водночас позбавивши цієї посади Валентину Касарду, широкому загалу стали відомі офіційні заяви обох сторін конфлікту.

Спершу бюро обласної організації та Президія Політради партії виключили з лав членів ВО «Батьківщина» Василя Столяра та Романа Карпюка. Обоє мають посади в облраді як представники цієї політсили. Щоб розставити крапки над «І», спілкуємося з керівником обласної парторганізації, Ковельським міським головою Олегом Кіндером, – пише Волинська правда.

Наша розмова відбулася незадовго після прес-конференції 9 з 12 депутатів обласної ради, які переобрали голову фракції і, власне, звинуватили керівництво політичної сили на обласному рівні, зокрема Олега Кіндера, в монополізації влади в партії.

Юлія Тимошенко знає про ситуацію, що склалася в парторганізації на Волині та в обласній раді

– Чимало членів фракції плутаються у різних речах і поняттях, – коментує ситуацію Олег Кіндер. – Прикро, що депутати обласної ради не можуть відрізнити рішення бюро обласної організації від рішення Президії Політради партії. Василя Столяра виключили на засіданні бюро обласної партійної організації за порушення Статуту партії та Положення про фракцію ВО «Батьківщина» в обласній раді.

Роман Карпюк сам був членом бюро. Зважаючи на цю обставину, рішення про його виключення із партії, і зі складу бюро ухвалили на рівні Політради нашої політичної сили в Києві. Це рішення особисто підписала Юлія Тимошенко. Тим часом, сам Карпюк чомусь поширює інформацію, що нібито Юлія Володимирівна підтримує його. Повірте наш лідер знає ситуацію, що склалася в партії на Волині та в обласній раді. Вона особисто, наголошую, підписала рішення про виключення Карпюка з партії. Порушений Статут нашої політсили, бо процедура переобрання керівника фракції в облраді суперечить цьому документу.

За 15 хвилин до сесії обласної ради я особисто телефонував Роману Карпюку та попросив не виносити на загал інформацію про зміну керівника фракції, аби терміново вияснити ситуацію на бюро, яке планували провести того ж дня ввечері. На це він мені відповів: «А навіщо мені ваше рішення бюро? Якщо потрібно, то я матиму рішення Політради партії». От і є рішення Президії Політради, тільки не таке, як очікував пан Карпюк.

– Олеже Олексійовичу, поясніть в чому полягає порушення Статуту партії? У фракції «Батьківщина» в облраді 12 депутатів. 9 із них проголосували за зміну керівника фракції. Цифра більшості – досить промовиста. Вони не мають права на свою позицію?

– Вони мають таке право. Однак є норми Статуту, якими передбачено, що кандидатура голови фракції в облраді погоджується на засіданні обласного бюро партії, а потому затверджується Політрадою нашої політичної сили. Я пропонував обговорити ситуацію ввечері на засіданні бюро. Можливо, позиція 9 депутатів обласної ради – абсолютно аргументована? Можливо, були підстави змінити керівника фракції… Я про це нічого не знаю. Скажу більше, напередодні цих подій я мав зустріч із фракцією і суттєвих нарікань на керівника Валентину Касарду не почув.

– Депутати на прес-конференції таку претензію озвучили. Вони стверджують, що діяльність Валентини Іванівни на посаді була не конструктивною, немає плану роботи фракції. І, мовляв, останнім аргументом проголосувати проти неї, був факт відсутності проекту рішення про звернення облради щодо звільнення Надії Савченко. Тобто фракція ВО «Батьківщина» не стала ініціатором цього проекту. Її випередив Володимир Бондар…

– Я чув про зауваження від окремих депутатів щодо неконструктивності в роботі. Коли я деталізував своє питання: «А в чому проявляється ця не конструктивність?», то не почув жодної аргументованої відповіді. «Ми в загальному так говоримо», – пояснювали депутати. Тоді нагадав, що саме члени бюро обласної парторганізації допомагали їм готувати запити, аби вони були написані згідно із вимогами Закону про статус депутатів місцевих рад. Наші фахівці виконали цю роботу, яку зініціювала Валентина Іванівна як досвідчений обранець громади.

Проект рішення стосовно Савченко підготував та вніс Сергій Слабенко. Володимир Бондар озвучив свою пропозицію під час оголошення депутатських запитів. Не треба плутати ці поняття. І не вважаю за потрібне з цього приводу провокувати якийсь конфлікт.

– Василь Столяр розповідає, що в нього є конфлікт з Вами, бо на звітно-виборній конференції обласної парторганізації він покритикував Вас. Тому вважає, що саме Ваша злопам’ятність є причиною того, що члени обласного бюро не сприймають його на посаді голови фракції в облраді. Як Ви прокоментуєте цю ситуацію?

– Не можу сприймати це всерйоз. Можливо, він має якісь претензії до мене – не знаю. Я з ним не конфліктував, хоча маю певні претензії до його роботи депутата, котрий обраний від «Батьківщини». Маю на це право, бо керую цією організацією на рівні області.

– В чому полягають ці претензії?

– Йдеться про його діяльність на посаді голови постійної комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів. Є дорученням першого заступника керівника партії, всім членам фракції заборонено голосувати за надання надр в користування до ухвалення Закону «Про бурштин».

– Чекайте, але ж обласна рада не підтримала жодного клопотання Держгеонадра України про погодження надання надр в користування. І цю позицію захищав Василь Столяр в тому числі.

– А як тоді зрозуміти його логіку при голосуванні за створення підприємства «Волиньприродресурс», яке планує займатися темою бурштину? Не треба розмежовувати цих речей.

– З 9 депутатів, які сьогодні опонують вашій позиції щодо лідерства у фракції, тільки четверо мають досвід попередньої діяльності в обласній раді…

– …я додам, що дехто з них навіть не є членом нашої політичної сили.

– Що стало причиною того, що вони утворили більшість у фракції навколо Василя Столяра та Романа Карпюка? Що за цим стоїть? Чи нема сліду інших політичних сил чи бізнес-груп?

– Я б не ставив питання саме так. Те, що відбувається – внутрішній конфлікт. Скажу тільки те, що формуванням списків кандидатів до обласної ради свого часу займався Роман Карпюк, бо він був керівником виборчого штабу. Окремих людей я бачив вперше в житті.

– Поясніть, як далі буде діяти ваша політична сила в нинішній ситуації. Отож, маємо те, що Василь Столяр та Роман Карпюк виключені з партії. Пан Карпюк за квотою «Батьківщини» обіймає посаду заступника голови обласної ради. Чи будете ви ініціювати його звільнення з посади заступника голови ради?

– Нас до цього зобов’язують внутрішньопартійні нормативні документи. Так само будемо відкликати Василя Столяра з посади голови постійної комісії в облраді. Я як голова обласної партійної організації вже отримав відповідне доручення.

– А якщо вам не вдасться це зробити? Рада може не проголосувати за усунення з посад Романа Карпюка та Василя Столяра.

– Думаю, це буде не так уже й важко. Наприкінці жовтня набирає чинності закон, що передбачає застосування імперативного мандата в обласній раді. Якщо не звільнимо їх зараз, то у жовтні вони взагалі можуть позбутися депутатських мандатів, а не тільки своїх посад.

– Але поки виключені з лав партії двоє депутатів. Що буде з іншими членами фракції, які їх підтримали?

– Будемо скликати засідання бюро. Його члени дадуть оцінку тому, що відбулося. Не готовий говорити про кінцевий результат, бо це буде рішення колегіального органу.

– Ваша політична сила унікальна на Волині тим, що через неї пройшло чимало політиків, які потім змінили ваші політичні прапори на інші. Це – наслідки кадрових прорахунків та помилок?

– У багатьох моментах мені особисто соромно за дії колишніх колег. Вони просто використали політичну силу. Хтось – заради збагачення. Хтось, взявши політичний старт, перебіг до багатших політичних спонсорів. Хтось отримав посаду. Варто говорити й про те, що при Януковичу був відвертий тиск на членів «Батьківщини» й окремі люди не витримали його.

– Та ж сама Валентина Касарда на тиск не піддалася…

– Однозначно. І мене пробували залякати на посаді міського голови.

Але в політичних ротаціях, про які ви говорите, нічого страшного для нашої партії не бачу. Нещодавно об’їхав всі районні партійні осередки. Абсолютно задоволений тим, що відбувається на місцях. Робота кипить. Обласна організація має в Луцьку нормальний офіс. Чому півроку тому ми були в приміщенні,куди було незручно добиратися, де людям було холодно працювати? Чому цього питання ніхто не розв’язав? Невже тоді посада голови обласної партійної організації потрібна була лише для досягнення особистих цілях чи як зручний стартовий майданчик для кандидатування до Верховної Ради?

Парламент наголосував за такі закони, від яких можна отримати соціальний шок, а не тільки стрес

– До речі, Ви вже не один раз заявляли про те, що виступаєте за проведення дострокових виборів до українського парламенту. Це – лінія вашої партії, вочевидь, підкріплена соціологічними дослідженнями нинішніх політичних рейтингів. Але, крім того, що очолюєте обласну партійну організацію, Ви ще й обрані громадою Ковеля на посаду міського голови. Ви не можете не розуміти, що для людей чергові вибори будуть потрясінням. Як поєднуєте різні почуття, одні з яких продиктовані політичними амбіціями, а інші — природним бажанням лідера громади захистити її від соціальних стресів?

– Насамперед підтримую ідею дострокових виборів саме як міський голова. Нинішня Верховна Рада наголосувала за такі закони, від яких можна отримати соціальний шок, а не тільки стрес.

Варто проаналізувати хоча би Закон про Державний бюджет, що був ухвалений в авральний спосіб. Ні сіло, ні впало, передали фінансування закладів профтехосвіти на місця. Як так можна вирішувати питання на державному рівні, якщо йдеться про людські долі? Теж саме щодо пільгових перевезень. Де в місцевих бюджетах знайти кошти на ці видатки, право на які конституційно гарантоване? А ситуація з залізничною лікарнею, доля якої не байдужа Ковелю?

Ми можемо довго сперечатися про те, що є більшим злом: витрата коштів на перевибори чи те, що нині відбувається. А порівняйте баланс між тарифами на компослуги та рівнем заплат і пенсій.

Люди повинні усвідомити, що, ставлячи галочку чи плюс проти прізвища кандидата в депутати, обираємо того, хто ухвалюватиме для нас закони. Але, на жаль, продовжуємо голосувати за кілограм гречки… Маємо змінити своє ставлення до виборів, відчувати власну відповідальність. Вважаю, що вибори потрібно проводити доти, доки таке розуміння настане. Нехай ті, хто сьогодні проклинає владу,наступного разу на виборчій дільниці ухвалюватимуть більш усвідомленні рішення. Нехай голосують не за політичних шоуменів чи тих, хто має талант до ораторства , а за тих, хто вміє робити справу.

От сьогодні маємо інший Уряд. А що змінилося для людей? Абсолютно нічого. Той депутатський корпус, який має зайти у Верховну Раду, повинен перебрати на себе функції реальної відповідальності за державу, але не обіцянками, а серцем і головою.

– Ви особисто будете балотуватися до Верховної Ради?

– Зараз не готовий до відвертої відповіді.

– Чи можете назвати прізвища інших волинських представників «Батьківщини», які роблять ставку на український парламент за умови, що восени відбуватимуться вибори?

– Поки нема про що говорити.

Розв’язавши проблему з постачанням гарячої води, примножили надходження до бюджету

– Пропоную далі продовжити діалог із Вами як із Ковельським міським головою. Розпочнімо з актуальної теми про гарячу воду. На відміну від обласного центру в Ковелі люди не відчувають дискомфорту через її відсутність. Як вдалося розв’язати таку складну для Луцька проблему?

– Тут не можна порівнювали Луцьк із Ковелем. Адже специфіка цих міст різна. От Луцьк має проблеми з електротранспортом, а Ковель – ні, бо в нашому місті немає електротранспорту. Понад те, в нас немає комунальних підприємств, які здійснюють пасажирські перевезення.

А тепер про гарячу воду. З цим питанням розбиралися не один рік. Коли очевидною стала проблема з російським газом, то вирішили перевести котельні на альтернативні види палива.

Ми не руйнували того, що мали, не викидали газових котлів, а добудовували чи розширювали котельні, де змонтували обладнання, що працює на дровах. Коли виникла проблема з лімітами на газ, можемо гріти воду альтернативним паливом. Нам же також перекрили газ, як і іншим містам.

– Ви потратили бюджетні кошти на встановлення котлів, що працюють на твердому паливі?

– Так. Але залучили ще власні кошти КП «Ковельтепло» та гроші з державної субвенції, які виділили місту в 2015 році. Також довелося працювати з кредитним ресурсом.

Технічну сторону проблеми вдалося врегулювати. Мережа працює таким чином, що котельні, які мають обладнання для альтернативних видів палива, можуть постачати воду в будь-яку точку Ковеля, де жителі користуються послугами централізованого теплопостачання.

Такі мережі мали б працювати в усій області. Але цю проблему потрібно було розв’язувати її керівництву. Хоча й визнаю, що в нас менш потужні котельні, як у Луцьку, а тому в технічному плані перейти на альтернативне паливо нам було простіше.

Перевівши понад 10 котелень на альтернативне газу паливо, ми вбили двох зайців: постачаємо гарячу воду в неопалювальний сезон та примножили надходження до бюджету.

– Тобто?

– Всі котли ми закупили в ковельського виробника «Волинь-Кальвіс», який платить податки в нашу казну. Це підприємство допомагає обслуговувати опалювальну апаратуру. Якщо вона виходить із ладу, ремонтуємо впродовж години, а не місяцями.

– А Ви не переймаєтеся тим, що припишуть корупційну складову в цій темі? Йдеться про відвертий лобізм конкретного підприємства.

– Лобіювати інтереси виробника, що працює на території міста, – святий обов’язок.

– Альтернативні котли якось вплинули на складову тарифу за гаряче водопостачання?

– Дорожче не стало. Ми взагалі розраховували на зменшення ціни. Але лісівники різко підняли ціну на дрова.

– Ви – прихильник збереження централізованого постачання тепла в Ковелі?

– Головний чинник – технічний. Я бував у багатьох європейських містах та вивчав їхню господарку. Там використовують і централізоване постачання, і автономне.

Що важливо в економіці централізованого постачання тепла? Чим більше до нього підключено споживачів, тим нижчий тариф. Відповідно, тариф Луцька має бути дещо нижчий за ковельський. Тариф Ковеля – меншим, ніж у Володимирі.

Але впевнений, що для висоток має бути централізоване теплопостачання.

– Як у Ковелі розвивається тема ОСББ?

– Дуже важко. Суть проблеми в тому, що житловий фонд дуже старий. Простіше створювати ОСББ у новобудовах. Там не потрібно великих капіталовкладень для ремонту всього даху чи під`їзду. Там застосовані сучасні технології будівництва, утеплені фасади, а що можна говорити про будинок, де труби не мінялися 50 років? Люди там не справляться, бо створивши ОСББ, вони повинні розв’язувати ці проблеми за свої кошти.

Потрібні не гасла, а конкретні справи

– Ми вже з Вами колись зачіпали тему, якою пропоную продовжити це інтерв’ю, але цікаво почути Вашу думку стосовно неї. Для багатьох Ковель – місто контрабандистів. Можете ображатися на цей статус, але великою мірою, так і є. Якщо трохи помріяти про Україну як державу чесних правил, то про контрабанду доведеться забути. Готова припустити, що ваші люди, які живуть з контрабанди, більше нічим займатися не вміють. Виникне питання з їхнім працевлаштуванням (вже не говорячи про пенсійне забезпечення в майбутньому). Поки возять спирт та цигарки, у них все о’кей. А що далі? Чи розвиваються інші галузі економіки у вашому місті, де були би робочі вакансії?

– Розповім бувальщину. Рік тому сам перетинав кордон. Польський прикордонник запитує:

– Є спирт чи цигарки?

– Немає, – запевняю.

– А пан звідки їде?

-З Ковеля, – а потому показую посвідчення міського голови.

– То чого нема спирту? – жартує він.

– Закінчився спирт, — відповів я жартом на жарт.

Він вже зібрався йти, а потім якось так розвернувся і до мене:

– Пане, в Ковелі швидше вода закінчиться, ніж спирт.

Так уже історично склалося, що Ковель має такий вид діяльності. Нікуди від цього не дінешся? Тут є і позитив, і негатив. Почну з хорошого: ці люди, яких ви називаєте контрабандистами, – зайняті. Вони не йдуть до влади з простягнутою рукою. Проблема в тому, що вони не платять ніяких податків, а користуються всіма благами, що створені за кошти бюджету…

Мене радує інше в тому, що Ковель – не далеко від кордону. Місто розвивається. Чимало людей працюють в інших країнах на виробництві. В нас же не тільки контрабандисти. І ви вже не дорікнете їм, що більш нічого не вміють робити. У місті відкриваються виробничі підприємства, де ковельчани мають заробіток. Зрештою, ті, хто повертається із закордоння, започатковують власну справу в нас. Податки сплачують і працевлаштування офіційне.

– Вам достатньо таких підприємств, де були б зайняті люди і які наповнюють міську казну? Чи є умови інвесторам працювати в Ковелі та розвивати там бізнес?

– Поки не будемо мати стабільної політичної ситуації, то не буде стабільної та успішної економіки. Інвестори хочуть мати гарантії такої стабільності.

5 років тому до Ковеля заходили інвестори з серйозною програмою. Йдеться про будівництво сміттєпереробного заводу. Я зустрічався з тими людьми, бо мене попередньо повідомили, що мають якісь проблеми. Коли я поцікавився, про що мова, вони кажуть: «Ми чекали від вас іншого запитання: а скільки я з вашого діла буду мати?». На моє здивування, вони розказали, що побували в трьох містах і всюди наштовхувалися на корупцію.

– Чи є якісь перспективи в ковельського «Сільмашу», який має досить великі промислові площі?

– Зустрічався з нинішніми власниками підприємства. У них теж запитував про це. Вони так само чекають стабільності в країні перед тим, як розвивати далі підприємство. Я ще раз повторю – така стабільність може настати тільки після зміни влади країни. Повинна бути нова Верховна Рада, яка затвердить Уряд міністрів, а не популістів. Що це за програма дій Уряду на 5 сторінках, де йдеться про банальні декларативні речі? Людям потрібні не гасла, а конкретні справи.

– А що трапилося зі сміттєпереробним заводом?

– Прикро, що спротив одного з депутатів Ковельської міськради, котрий здійняв галас, поширюючи в ЗМІ не зовсім достовірну інформацію про шкідливість переробки сміття, завадив втілити задумане. Приватний бізнес любить спокій, тому інвестори відмовилися від своїх планів. Однак проблему рано чи пізно доведеться вирішувати. Ковельчани ще шкодуватимуть за упущеним шансом, висловлять свою думку тому, хто дурив їх дешевою пропагандою. Адже якби ще тоді розпочалося будівництво, завод уже працював би.

– Раніше завод «Ковельсільмаш» утримував спортивну школу для веслувальників. Як сьогодні фінансується і чи взагалі функціонує цей заклад?

– Мова йде про школу «Ніка-сільмаш». Але «Ковельсільмаш» не фінансував цієї школи, а був її співзасновником. Свого часу він закупив інвентар. Усе фінансування відбувалося через ФСТ «Україна». Потім держава припинила витрачати кошти на всі ФСТ і провела «децентралізацію». Тобто ФСТ опинилися на утриманні місцевих бюджетів. Виділяти кошти спортивній школі рада не мала права, бо заклад не належить місту. Ми пішли іншим шляхом та запросили всіх тренерів школи на роботу в місцеву ДЮСШ. Вони погодилися. Підприємство також пішло на зустріч і споруди школи нам передані в оренду за символічною ціною. Тож школа веслування в Ковелі далі діє. Ми також фінансуємо потреби спортсменів та виділяємо кошти на спортивні заходи, в тому числі й міжнародні змагання, які проводяться на базі школи «Ніка-сільмаш».

– Директор школи «Ніка-сільманш» Ігор Верчук озвучує іншу інформацію і стверджує, що перехід тренерів до Ковельської ДЮСШ не вирішив проблеми, а традиції веслування в Ковелі занепадають.

– Він був головою Ковельської райради попереднього скликання. Після закінчення каденції повернувся на посаду директора школи, але вже без тренерів. Він сьогодні керує печаткою та стільцем. От і вся ситуація. Щоправда, Ігор Верчук постійно говорить про те, що бренд «Ніка-сільманш» знають далеко за межами нашого міста. Це справді так. Але бренд ми фінансувати не можемо. Змагання, спортсменів та тренерів – не залишили напризволяще.

Проблема залізничної лікарні не вирішена, а заговорена

– Ви вже згадували сьогодні про Ковельську залізничну лікарню. Вона не повинна бути аж надто великим болем для міста, бо фінансується з обласного бюджету в частині захищених видатків. Але заклад на території міста, тому не можу не поцікавитися Вашою позицією стосовно його долі. Облдержадміністрація пропонує 3 варіанти функціонування лікарні. Перший полягає в тому, щоб підтримати пропозицію голови обласної ради Ігоря Палиці та зробити на базі закладу обласний госпіталь. Другий варіант передбачає створення хоспісу, а частину приміщень використовувати під поліклініку для Ковеля. Ну, й пропонується третій варіант – залишити заклад у статусі залізничної лікарні, але за умови, що райони області даватимуть субвенції зі своїх бюджетів за лікування своїх жителів. Який варіант на Вашу думку, найбільш прийнятний?

– Відверто?

– Сподіваюся на відверту відповідь.

–Жоден варіант не прийнятний. Донині проблему не розв’язали, а забалакали. І вона залишається проблемою міста. Пройде час і всі від цієї лікарні відвернуться.

– Не можу зрозуміти Вашої логіки. А який вихід із ситуації бачите Ви? Місто не має фінансових можливостей платити зарплату працівникам. Ви про це самі неодноразово говорили.

– Що значить платити зарплату? Зарплата платиться за виконану роботу. Держава перестала фінансувати залізничні лікарні з січня минулого року. Оскільки цей заклад у Ковелі, я забив на сполох на всіх рівнях обласної влади. Пропонував свій вихід з ситуації. Мені було комфортно працювати з попередньою каденцією обласної ради. Ми тоді вважали за потрібне розв’язувати проблему поетапно.

Але потім втрутилася політика, особливо перед виборами. Нормальна співпраця з головним лікарем та колективом перетворилася в протистояння. Я пропонував зробити поліклініку для потреб Ковеля-2, частину приміщення виділити для реабілітаційного відділення (в тому числі й учасників АТО), а також облаштувати під обласний хоспіс.

Для втілення в життя цих пропозицій потрібна була співпраця. Я запрошував головного лікаря, щоб з`ясувати ситуацію з поліклінікою: які є спеціалісти, яке обладнання, стан приміщення. Ми створили комісію та відправили туди, щоб провести інвентаризацію матеріальної бази, але її не впустили до закладу. Далі запропонував зустрітися з керівництвом та колективом лікарні,аби з’ясувати причину цього непорозуміння. Отримав письмову відповідь про те, що зустрічатися зі мною немає потреби, бо не маю жодного відношення до цього закладу. Я подякував колективу за співпрацю. Переконав депутатів і ми перерахували їм кошти за обслуговування ковельчан в сумі 1,8 млн грн і на тому все.

Нещодавно до мене знову навідувалася делегація з лікарні. Я запитав:

– Приходили до вас певні посадові особи?

– Приходили.

– Наобіцяли вам благ?

– Наобіцяли.

– А тепер запитуйте, як вони виконують обіцянки.

Заяви про те, що ми тут зробимо заклад такий, що Ковельське МТО буде відпочивати, вважаю безпідставними. Той, хто це казав, повинен мати гарантії капіталовкладень мінімум у 100 млн грн.

– В чому була перевага лікарні раніше? І чи була така перевага? Принаймні лікарі стверджують, що лікарня мала авторитет в Ковелі і навіть більшість посадовців там лікувалися.

– Як відомча лікарня вона мала преференції від держави. Особливо в період, коли “Укрзалізницею” керував Кирпа.

– Як ви бачите вирішення проблеми з фінансуванням закладів профтехосвіти? Чи будете брати свій баланс ті училища, які є на території Ковеля?

– Була нарада в губернатора, де вирішили визначитися з фінансуванням до травня. Я дав певні доручення з цього приводу своїм заступникам. Ми зобов`язані передбачити фінансування щодо забезпечення освітніми послугами ковельчан.

– Це ви так самі собі вирішили? А як же з законом про Державний бюджет, який зобов’язує міста обласного значення фінансувати заклади профтехосвіти, які знаходяться на їхніх територіях?

– Це стосується обласних центів, а не міст обласного значення. Саме тому Луцьк фінансує свої ПТУ безапеляційно. Якщо в нас навчаються діти з усієї області, то має бути солідарна відповідальність за це й обласного бюджету.

– Як вам ідея про те, щоб профтехосвіту фінансували роботодавці, а не бюджети?

– Я таке схвалюю і підтримую. Вони повинні оплачувати навчання своїх потенційних працівників, а ті мусять відпрацювати якийсь термін на підприємстві.

Українцями треба бути в Україні

– Забезпечення землею учасників АТО – ще одна проблема, актуальна для всієї України. Як ви з нею справляєтесь у Ковелі?

– Торік віддали 300 земельних ділянок військовослужбовцям, які брали участь в антитерористичній операції. Ковель – єдине місто в Україні, де надали таку велику кількість наділів АТОвцям.

– Скільки ще потрібно виділити землі, щоб повністю розв’язати питання?

– Про це складно відповісти конкретно, бо нема такого чіткого реєстру.

– Чи отримували у вас ділянки ті, хто не проживає в Ковелі?

– Так, ми надавали землю немісцевим.

На мою думку, якщо влада послала наших хлопців на війну, то повинна забезпечити їх та їхні родини всім необхідним. Наші депутати, члени виконкому знають потреби мобілізованих вояків, сімей загиблих. Чим можемо, допомагаємо їм. Шукаємо можливості, щоб відправити поранених для реабілітації закордон.

– У програмі діяльності нового Уряду є розділ про децентралізацію. Десь на сьомому чи може шостому місці. Трохи дивно, як для Прем’єра, котрий робив собі великий старт з посади міського голови. Але як він буде діяти в цьому питанні, ми ще не зовсім знаємо, можливо,насправді відбудеться децентралізація. Втім, діюча влада постійно заявляє про те, що вже віддала на місця чимало повноважень і джерела фінансового ресурсу. Чи відчутною є децентралізація для вас вже сьогодні?

– Жодних переваг ми поки не відчуваємо. Ми просто виконуємо закони, які нам пише держава. А я чекав на реальні зміни.

– Який Ваш рецепт успішної України?

– Національна ідея повинна стояти на першому місці. Тоді все відродиться. Українцям треба багато чого поміняти в головах. На ідею державності маємо працювати. Всі. Мені не зрозуміло, коли міністрами стають не українці, а діти міністрів, які є українцями, мають громадянство інших держав і навчаються в закордонні. Як оцінити таке ставлення державних мужів до нашої Батьківщини? Переконаний: українцями треба бути в Україні.

Розмовляла Оксана ЛУКАШУК