Іноземний і місцевий бізнесмени судяться за землю під Луцьком

В селі Одеради Луцького району підприємці не можуть поділити землю. Вже протягом року триває неофіційна війна між двома підприємцями — бельгійцем Крістофом Конінгсом та Ігорем Павловичем. Конфлікт двох “земельних магнатів” навіть розділив місцеве населення на два табори. Переконання сусідів між собою в правоті одного з підприємців доводить мало не до бійки.

Дві протилежні думки і впевненість у своїй правоті робить підприємців мало не ворогами. Розібратися не допомагає ні сільський голова, ні чиновники, навіть суди різних інстанцій. Дружина Конінгса Вікторія розповідає про початок протистояння між підприємцями.

***************

“Наше господарство почало працювати в 2010 році. Крістоф зробив значні інвестиції, привіз техніку. Ми орендували землю в частині паїв місцевих жителів в селі Одеради. Земля до нас не оброблялась в деяких місцях до 20 років. Ми запропонували високу орендну плату на той час — 850 кг зерна. Люди були задоволені: і зерно отримають, і земля буде оброблена. Перший рік нашого перебування сільським головою була Алла Шандрук. Вона підтримувала інвестиції, бо вони оживлять село, і сприяла розвитку господарства. Потім сільським головою став Анатолій Ковальчук“, – пригадує жінка.

“З того часу ми постійно мали проблеми. Він нібито виступав в інтересах людей, але з другого боку був проти іноземного капіталу. Виступав на підтримку Ігора Павловича, на той час директора ТзОВ “Україна”, яке потім трансформувалось в “Україна-Баїв”. В 2014 році “Україна-Баїв” почала реєструвати договори на території Одеради, хоча працюють тут з 2010. Важко працювати не відчуваючи підтримки, чи хоча б нейтрального ставлення до своєї роботи зі сторони сільської влади. Тому “Кріс-Віт Україна” вирішила продати майнові права на земельні ділянки. Ми знайшли людину, яка дбала б про землю і запропонували більшу орендну плату для людей — тонна пшениці і 50 кг цукру. Натомість договори оренди продовжились б на 10 років відносно перших договорів. Перед можливим продажем, ми з’ясували, що на третину наших земель укладені подвійні договори” – бідкається вона.

Разом з “Кріс-Віт Україна” право користування отримали “Україна-Баїв”. За словами Вікторії Конінгс, у кінці 2015 року сільський голова та Павлович переконали людей підписувати подвійні договори. Вона стверджує, що в селі нагніталася атмосфера,  говорили, що іноземний інвестор хоче продати землі.

“Людей вводили в оману. В кінці січня було зареєстровано право “Україна-Баїв” на 150 гектарів землі, на яку ми теж маємо договори. Тривають суди, подаються позови. Але вирішення ситуації стоїть на місці”, – насамкінець розповіла жінка.

Мешканка села сказала, що задоволена господарюванням Конінгса: “Мене влаштовує все. Приходили люди переконувати переходити до Павловича. Я заключила договір, і буду до кінця. Щоб не скакати від одного до іншого як заєць. В мене договір заключений, тому бельгієць мусить віддати мені належну плату. Як 10 років ніхто не обробляв землю, і були жахливі бур’яни., то нікому земля не була потрібна. А зараз як в людини щось не виходить, то треба трішки піти на поступки. Чого бучу піднімати. Мене влаштовує все. Зерно дають, цукор привіз під саму хату. Немає на що жалітись”.

Деякі жителі залякані і бояться давати коментарі на камеру. “Ви мене тільки не знімайте, бо я боюсь. Як скажу шось проти Павловича, то мені ще тут жити. Односельчани не зрозуміють”, – кажуть вони.

Інший житель Одерадів каже, що тих, хто підписав договір з “Україною-Баїв” можливо підкупили. “Було таке, що бельгієць дав зерно з зіллям. Але що вродило, те й дали. Платить нормально, а шо ще має бути. Я задоволений. Нормальне ставлення до людей. Люди обурюються, бо хтось підбурює. Є чутки, що це робить сільський голова”, – каже він, але своє ім’я таки не називає.

***************

Підприємець Павлович вважає, що правда на його стороні.

“З 2010-го інвестор мав показати свої знання і своє бажання працювати. За 2010 він людям нічого не заплатив. В 2011 давав сміття з зерном. Відраховув гроші з людей за користування комбайном. Поряд з його господарством я обробляю землю. Можна побачити, хто кращий господарник, просто поїхати і подивитись. Можна запитати в населення, яке зерно я віддаю людям. Жителі задоволені”, – оповідає він.

“Я провожу індексацію, плачу податки. За кожну людину по 600 гривень, в той час як бельгієць платить 49. Що то за інвестор, який шукає як перепродати оренду? Він і до мене звертався в минулому році. Просив 320 тис доларів. Звичайно, я йому відмовив. Він не вправі продавати людську землю. Також постає питання, чому бельгієць сам не обробляє, а шукає фірму, що займеться цим. На рахунок подвійних договорів можу сказати, що чекаємо рішення суду. Тоді і буде ясно, хто правий”, – висловився Павлович.

Біля сільради зустрічаємо людей, які прийшли підтримати Павловича.

“Бельгієць не дбає про якість зерна. Навіть кури не хочуть його їсти. І здати ми його не можемо”, – кажуть вони.

Чоловіки розповідають, як переходили до Павлович: “Ми бачили, що Крістоф нічого не засіває. Пішли до сільського голови, бо він ж влада і має допомогти. Сільський голова передзвонив до Павловича. Той приїхав і ми почали проситися до нього”.

Жінки бідкаються: “Перші роки ми його жаліли. І думали, що перший рік у всіх такий, потім розрахується. Але так не вийшло”.

***************

У Луцькій РДА знають про конфлікт, однак не втручаються. Начальник управління агропромислового розвитку луцької РДА Василь Шимчук каже: “Наша позиція чітка – ми не маємо права втручатися у господарську діяльність. Цей конфлікт перейшов у правову площину”

Керівник “Народного контролю” Волині Павло Данильчук переконаний, що відбулося нахабне рейдерство земель аграрного призначення.

“Через певний тиск і незаконну роботу були підписані паралельні договори з селянами. Проблема бельгійського інвестора повинна перейти у публічну площину,оскільки це не перший випадок подібних махінацій. Зокрема такі дії шкодять іміджу нашого регіону по залученню іноземних інвестицій, тому апелюватимемо до керівництва району та області”, – відзначив він.

Зрештою, поки підприємці розбираються між собою селяни стали заручниками ситуації. А через затягування з його вирішенням поглиблюється неприязнь між селяни, які підтримують когось з учасників конфлікту.

Врегулювати конфлікт поки не можуть ні судова система, ні державна “машина”.

 

Ольга ВАЛЯНІК