Олександр Козлюк: Роботі Луцької міськради заважає політика

Козлюк

Для депутата Луцької міської ради Олександра Козлюка роль обранця громади не нова. Лучани вже довіряли йому представляти свої інтереси у раді п’ятого скликання.

Важливо, що він має можливість розглядати проблеми міста не тільки з депутатського погляду, але й з позиції виконавчої влади, оскільки вже кілька років обіймає посаду начальника управління розвитку підприємництва та реклами. Тож «Волинський інформаційний портал» порозмовляв із Олександром Козлюком про роботу в міськраді та злободенні проблеми Луцька.

 

– Ви були депутатом 5-го скликання, працювали у міській раді впродовж 6-ї каденції, нині – знову депутат вже 7-го скликання. Як оцінюєте роботу чинного депутатського корпусу у порівнянні з попередниками?

– На сьогодні ще рано говорити про якісь оцінки, тому що фактично йде якась певна «притирка», бо багато депутатів не були депутатами до цього, вони цікавляться тими чи іншими питаннями, щоб допомогти жителям округу. Мені деколи стає смішно. Я кажу: «Шановні, ви працюйте більше в комісіях, вивчайте питання до того, щоб сесія пройшла продуктивно». Звичайно, запитання можуть виникати в ході того чи іншого обговорення, але у вас є всі повноваження працювати до комісії, на самій комісії, з доповідачем, ознайомлюватися. А сесія – це повинен бути як технічний орган.

І ще одне. Нам заважають оці політичні забарвлення. На сьогодні можна було б працювати більш продуктивно, швидше, проводити сесію в один день, якби не було отих політичних забарвлень. Хоча фактично з усіма вітаємося, з усіма обнімаємося. Але є певний момент…

– Чого все ж більше: конструктиву чи популізму?

– Я б не хотів вживати таке слово, як популізм. Але в деяких моментах конструктиву я не бачу, тому що стоїть саме так питання. А чому саме так? Ми виходимо на перерву і говоримо, наприклад, по звіті соціально-економічного розвитку. Перед тим задавали масу питань, пройшло всі комісії, всі обговорення. Додатково перед тим півгодини перший заступник (перший заступник Луцького міського голови Тарас Яковлев, – ВІП) доповідав, пояснював, надавав вичерпні відповіді. Якщо треба було ще додаткову відповідь, керівники структурних підрозділів були присутні. Все рівно це рішення не отримало більшості. На мою думку, тут вже більше політична окраска зіграла.

Хоча на сьогодні я знаю всю команду. Всі стараються працювати. Ви ж бачите навіть, як я працюю: ми були на одній комісії, перед тим одне, друге, третє, четверте. І так до самого вечора.

Ставити якусь негативну оцінку чи утриматися від оцінки – це погано, тому що будь-яку роботу треба оцінювати.

– У Луцьку впровадили заборону на продаж алкоголю у нічний час, але порушення все ж є. Чи реально загалом побороти цю проблему?

– У нас є рішення, що стосується суб’єктів господарювання, які здійснюють продаж алкоголю після 22-ї години. Тобто для ресторанного господарства, на місці – будь ласка, займайтеся господарською діяльністю, але з одним обмеженням – забороною продажу на винос після 22-ї години. Решті магазинів, супермаркетів, інших закладів заборонено продаж алкоголю після 22-ї.

Це успішно вплинуло. Всі керівники поліції звітували, що набагато зменшилася по місту Луцьку кількість тих порушень, які могли виникати на ґрунті алкоголізму. Самі розумієте – десь хтось недобрав, не має коштів зайти в заклад, набрали алкоголю, пішли на дитячий майданчик чи додому і почалися проблеми.

На сьогодні постійно працює робоча група, яка моніторить ці порушення. Якщо зафіксовані факти порушень, зразу складаються протоколи і відправляються на адміністративну комісію.

– Що чекає на такий заклад? Власник платить штраф?

– Заклад нічого не цікавить. Обмеження режиму роботи буде тільки після двох порушень. А безпосередньо продавця, який скоїв адмінправопорушення, чекає штраф у вигляді від 510 гривень і по наростаючій, до 1800. Тобто якщо цей продавець протягом трьох місяців здійснить два такі правопорушення, можна розглядати по максимальній шкалі. Це, по-моєму, десь до ста неоподаткованих мінімумів.

А що чекає власника закладу, то, якщо більше двох порушень, цей об’єкт переглядають, якщо в нього подовжений режим роботи, на раді підприємців, після чого вона рекомендує виконавчому комітету чи обмежити чи перший раз обійтися попередженням.

От яскравий приклад. У нас знову відбувся рейд, де були зафіксовані три правопорушення. Ми працюємо чесно і відверто – зразу надаємо електронні звіти, де просимо наш відділ інформаційної роботи, щоб розміщали їх на сайті. Таким чином проводимо роз’яснювальну роботу: шановні, все контролюється і все видно.

– Нещодавно лучани зареєстрували електронну петицію щодо повернення продажу алкоголю вночі. Вже зібрали понад половину необхідних підписів. Що робитимете, якщо петицію все ж підтримають?

– Я категорично буду заперечувати проти такої петиції. Будемо обговорювати, збирати круглі столи, тому що, звичайно, змушені будемо ці моменти обговорювати.

Але я хочу сказати, що це рішення (про заборону продажу алкоголю в нічний час, – ВІП) і так тяжко йшло. Але воно повинно бути, бо ви ж бачите, що відбувається в країні. І воно не тільки повинне бути на територіальній одиниці як місто Луцьк. Ми сусідні села просимо, звертаємося до селищних голів, звертаємося до райдержадміністрацій, щоб приймали аналогічні рішення, того що є в нас біда. Тим більше, у на в країні не все так добре, будьмо відвертими, війна. Не до гулянки. Тим не збагатишся.

Так, звичайно, я розумію, родинні свята, релігійні. Але я на всі сто відсотків впевнений, що я і моє управління зробили правильні дії, коли рішення про заборону ініціювали. Воно проходило громадське обговорення, де його підтримала цілковита більшість. Воно було прийняте на сесії міської ради і з кожним разом показувало певний результат.

– Ви згадали про сусідні сільради. А як вирішити питання із заправками, які де-юре розташовані на території сільрад, а де-факто продають алкоголь в Луцьку?

– На сьогодні мені поприходили листи. Я їх просто назву відписками. Я за підписом міського голови робив як і в 2015 році, так і вже в 2016 році повторне звернення до голів сільських рад. «Вони будуть розглядати на своїх сесіях», – отакі мені відписки поприходили.

На сьогоднішній день ми маємо таку ситуацію, що одна заправна станція розташована на території Луцька, а землі вважаються чи Прилуцької, чи Липинської сільської ради. І там здійснюються такі правопорушення. Тому що сьогодні згідно з генпланом межі Луцька чітко є визначені: де наші, де сільрад. І на них ми не можемо вплинути.

Я розумію і їхню сторону, бо це наповнює їхній місцевий бюджет, який є мізерним. Бо ті самі заправки теж беруть ліцензію і 5 % від продажу алкоголю йде в місцевий бюджет, тобто в сільську раду. Але треба вибирати: де здоровіше, а де боляче. Лучани свій вибір зробили.

Я не розумію, звичайно, тих людей, які реєструють оці петиції про відміну того рішення. Можливо, у них своє бачення. Але на сьогодні ми і наше суспільство не готові жити по-старому.

Так, я читав петицію. Автори говорять, що у нас нова патрульна поліція і так далі. А що таке 14 екіпажів на місто Луцьк? Це є ніщо, повірте мені. При сьогоднішній ситуації…

Ми що будемо гуляти, коли хлопці воюють, голови кладуть? Я розумію все. Але це можна зробити заздалегідь, у якомусь пристойному місці. Плануються якісь заходи – можна вдень закупитися і вдома спокійно відсвяткувати, щоб потім нікуди далі не тягнуло. Саме цей продаж після 22-ї години здійснюється для тих, хто десь чогось не добрав, і потім відбуваються… це добре, якщо просто якісь хуліганські дії. А якщо, не дай Бог, біда? Скільки на сьогодні за статистикою наробили біди у стані алкогольного сп’яніння?Можливо, це рішення спало декілька сімей, здоров’я неповнолітніх.

Так, на сьогодні є закон про заборону продажу алкоголю неповнолітнім. Але ж вони шукають якогось повнолітнього, якому потім наллють, і на тих самих дитячих майданчиках сидять і вживають алкоголь.

Поліція за всім не встежить. Давайте ми як громада будемо з цим боротися, допомагати. У кожного є свої діти. І де вони, якщо після 22-ї години десь гуляють? Особливо, якщо дітям по 16-17 років – це найбільш такі підлітки, які характер показують.

Я вам скажу, що нам ще далеко до культури споживання спиртних напоїв. Є певна культура: дегустації, люди сідають, вживають напої, щоб отримати задоволення, повечеряти. У нас такого нема, на жаль. Я часто бачу з балкону молодь: йдуть, кричать, човпуться… Тому я повністю підтримую рішення про заборону.

– І на сайті петицій, і часом на засіданнях виконавчого комітету лучани скаржаться на певні заклади. Чи завжди ці скарги обґрунтовані? Адже були прецеденти, коли серед скаржників виявлялися люди, які навіть не живуть на тій вулиці.

– У мене за вісім років роботи були різні випадки. Бувають такі скарги, що, приїжджаємо за викликом на Теремнівську. Питаємо у скаржника: «А ви звідки?». «А я з Дубнівської», – відповідає. Мовляв, йшов і побачив щось не те. Тобто є непідтверджені заяви, а є й корисні скарги. Але ж для того є і наше управління, і правоохоронні органи.

Я різні моменти бачив. Був у нас постійний клієнт, який скаржився на фотоательє. Ну, вже, здається, що не так: ні спиртного, ні музики? Як виявилося, все просто: чоловік хотів, щоб йому купили двокімнатну квартиру в новобудові. А цю двокімнатну квартиру над фотоательє, яка розташована в не дуже хорошому районі, щоб відкупив собі підприємець.

– Останнім часом актуальна для Луцька проблема – зовнішня реклама та вивіски. Знаю, що в місті розробляють концепцію уніфікації реклами. На якому вона етапі розробки і що передбачає?

– Розробка вже фактично на 60 %, а текстовий варіант – на 95 % готовий. Ми ще готуємо графічні матеріали, художні матеріали, як воно виглядатиме в кольорі. На сьогодні й попередня концепція не така застаріла: вона була прийнята в 2011 чи 2013 році. Але ми самі вдосконалюємося, і, якщо громадськість запропонувала таке, ми готові йти назустріч, обговорюємо, збираємо пропозиції. Пропозиції готують нам проектні організації. Не без роботи колег наших – управління містобудування і архітектури. Мій орган є технічним, він готує переважно технічні рішення. А найголовніше – як воно має розміщатися, на якій відстані, що, якого кольору повинно бути – за це у на відповідальне управління містобудування і архітектури, яке надає візуальні макети.

Я думаю, за півтора-два місяці ми закінчимо цю роботу і внесемо зміни в чинну концепцію.

Ще проходить обговорення порядку розміщення вивісок, яким займається управління містобудування і архітектури. Вони розробляють ці всі моменти. Бо в законі «Про рекламу» прописано: не більше трьох метрів. Якщо менше, як в три метри, вміщається назва, то це вивіска. А на вивіску не потрібно ніяких дозвільних документів. Через це суб’єкти господарювання і влаштували… Тут зелене, там червоне.

Інші ж суб’єкти господарювання взагалі не читають законів, не радяться і роблять на свій страх і ризик і самі вішають свою рекламу. Недешеве задоволення потім – сплатити штрафні санкції.

– Іще одне питання – МАФи. Заступник міського голови Сергій Григоренко декларував зменшення їхньої кількості, адже розробляють нову концепцію їх розміщення. Наскільки Луцьк стане вільнішим від тимчасових споруд?

– Не концепцію, а правильніше – комплексну схему розміщення тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності. Це буде відповідно до наказу Мінрегіонбуду і нашого Положення, яке теж пройшло регуляторну процедуру.

На сьогодні в Луцьку є приблизно 380 тимчасових споруд. Цифра коливається, бо департамент муніципальної поліції проводить демонтажі тих МАФів, які незаконно встановлені або перебувають поза законом на сьогодні.

Тому у нас плани до 30 % скоротити, а то й більше. Тому що деякі тимчасові споруди на центральних вулицях, по-перше, застаріли. По-друге, якщо є поблизу якийсь торговий заклад належного рівня, ну то, вибачте, який вже той кіоск повинен бути? Кіоск – це 90-ті роки. Взагалі моя позиція: більшість кіосків, крім спеціалізованих (хлібо-булочних виробів, морозива), вже віджили.

Яскравий приклад – тимчасові споруди «Луцькпреса». Свого часу їм надавали і оренду землі, і все необхідне. До якого вигляду вони їх дотримали? Ви ж бачили не раз на вулицях. Якби власники належно утримували ці тимчасові споруди, можливо, не було б ніяких запитань. А так дивишся – плакати хочеться. Там вже й не тільки преса, але й додаткові супутні товари. Шановні, ну давайте йти до якоїсь цивілізації. Це вже не кажучи про те, що на сьогодні більшості доступний Інтернет, електронні видання. Цей бізнес і так себе відживає. Але якщо вже так – то треба боротися на ринку, щоб була конкуренція, в нормальному вигляді ті ж тимчасові споруди були б. Я от дивлюся на Соборності, біля Північного ринку кіоск. Там є рішення про демонтаж. Боже, та він там перехилений, стоїть під самою стінкою. Збоку біля продавця стали якимось насінням торгують… Просто жах. Відверто: я буду відстоювати, щоб такого не було.

Якщо споруди гарні, заслуговують уваги – будь ласка. Тим паче, якщо це соціально значимі товари, наприклад, торгівля живою рибою, бо зараз піст; торгівля хлібо-булочними виробами. Але перш за все – естетичний вигляд.

– А чи не було ідеї розробити концепцію зовнішнього вигляду МАФів у Луцьку?

– А в нас є типові, затверджені зразки. У на є уповноважений орган, який прописує у паспорті прив’язки, що цей кіоск повинен бути отакий і такий. Перед тим, як суб’єкт господарювання подає документи на затвердження, ми розглядаємо ескізну пропозицію.

Є ще одна категорія не дуже привабливих МАФів – це побутове обслуговування: ремонт взуття, ремонт одягу. Але по трохи ведемо мову з тими суб’єктами господарювання, просимо, кажемо, що будемо продовжувати або не продовжувати оренду, приведіть в належний вигляд. Одні погоджуються, інші – ні. Ми розуміємо, що там наробляється настільки мало, що вони не можуть обшити сучасними матеріалами, але треба хоча б пофарбувати, не все ж зразу робиться.

– Проблема, яка у всіх на слуху, – ринки, зокрема, Центральний. Депутати минулої каденції дещо відтягнули вирішення проблеми, продовживши договір оренди із облспоживспілкою на два роки. Але що далі?

– Наскільки мені відомо, на Старому ринку буде закінчуватися договір у 2017 році. Не знаю. По Старому ринку моя позиція така: ліву сторону звільнити повністю, щоб там була стоянка, а праву сторону привести у відповідність. Знову ж щодо правої сторони. Там є дуже багато комунікацій, які належать власнику, який у нас є орендарем. Є свідоцтво про право власності. І є той благоустрій, який на балансі в орендаря. Тобто якщо ми відмовляємо в продовженні договору оренди, то цей суб’єкт господарювання повинен належним чином звільнити земельну ділянку, звільнити повністю.

Те, що кажуть про комунальний ринок… Хлопці, прийдіть, створіть і покажіть мені на цифрах. Я не можу показати вам. Те, що вони рахують – вони рахують голосно. Бо на сьогодні елементарно: якщо в на є 100 квадратних метрів загальної площі, з неї торгової площі є 50 квадратних метрів. Проста арифметика. Це так, образно, щоб легше рахувалося. Інших 50 квадратів – це проходи, виходи, пожежні виїзди, комунікації і так далі. Тобто ці 50 квадратів «вилетіло». Інших 50 квадратів ми беремо за комерційною ціною. Тепер рахуємо.

Якщо створюється комунальне підприємство, яке проводитиме свою діяльність, то для того треба звільнити всю земельну ділянку під нуль, тоді надати комунальному підприємству в оренду чи в постійне користування і знову створювати інфраструктуру. Знову ж виготовлення технічної документації, підведення інженерних мереж, водопостачання, водовідведення, електроенергія. На одні документи піде немаленька кількість грошей. Це знову буде дотаційне підприємство. І ніхто мені сьогодні не скаже: я прийду і через рік я показую плюси. Не буде. Ні на Варшавському ринку, ні на Центральному. Повірте мені, я практик: перша освіта інженерна, друга – облік і аудит.

Коли комунальне підприємство сплачуватиме всі податки, заробітні плати, всі технічні документації, якщо нароблятиметься якихось 20-30 тисяч, то це, повірте мені, буде кращий варіант. Це на маленькій території, бо, якщо взяти Завокзальний ринок, основну частину, то там стоять інженерні споруди: АТП їхня (облспоживспілки, – ВІП), яка забезпечує електроенергією прилеглі ринки, основне приміщення, від якого йдуть комунікації, каналізація, яка теж на балансі орендаря, покриття і так далі, які доведеться місту відшкодовувати, і згідно з Земельним кодексом звільнити повністю ділянку, щоб вона в такому стані, в якому надавали орендарю. Колись це було поле.

Тобто треба початку звільнити, потім надати комунальному підприємству. І я побачу, як там будуть хазяйнувати. Це буде стовідсотково перших два роки дотаційне, а не прибуткове підприємство. Я розумію на вільній земельній ділянці: вкладаємо певні кошти, робимо «технічку», підводимо електроенергію, розміщаємо свої ж тимчасові споруди, беремо не так, як сьогодні, по 70 гривень, а беремо по 100 гривень, тому що металоконструкція буде входити в цю суму. Отоді таким чином я можу гарантувати, що це буде вигідно.

По-друге, є момент судовий. Суб’єкт господарювання, що зараз орендує земельну ділянку, в праві претендувати на продовження, якщо він виконав умови попереднього договору.

Є момент. 2100 людей 1900 підписали довгострокові договори, сотня підписала короткотермінові договори і десь 30 людей, які мають певні спори. То тут треба визначатися суб’єктам господарювання, які ведуть діяльність на тій території: або приймати їхні умови відповідно до умов, які міська рада прописала, або звертатися в судові інстанції, якщо порушуються ті чи інші права.

– Підприємці скаржаться, що облспоживспілка піднімає ціни на оренду. Як міська рада може вплинути на це?

– Фактично ніяк, бо це є їхня господарська діяльність і втручання в господарську діяльність будь-якого суб’єкта владою на сьогодні заборонене. Якщо будь-хто з чиновників чи з депутатського корпусу впливатиме, це є пряме втручання. Тоді вони в праві звернутися у правоохоронні органи.

Але з іншого боку на сьогодні, наскільки мені відомо, ринок сплачує це 4 % за оренду цих територій. Оцінка землі у зв’язку з індексом інфляції зросла. Через це суб’єкт господарювання сплачує більшу орендну плату. Якщо, скажімо, він сплачував 10 гривень, то тепер він сплачує 15.

Тобто орендарю підросла ціна, за електроенергію підросла ціна, заробітні плати ростуть, вони повинні це вкладати в ціну. Тим більше, наскільки мені відомо, на сьогодні таких глобальних проблем нема. Проблема з двох тисяч є у тридцяти людей. Та й то, я думаю, ці суперечки вже потихеньку вирішуються, залишаються у двох-трьох людей, які подали в суди.

– А як щодо квіткового ринку? Його мали переносити, були конфлікти, суперечки… Яка зараз ситуація?

– Пропонували два місця. Перше – це біля магазину «Знання» на проспекті Волі, а друге – там, де філармонія, територія біля колишньої автостанції. На жаль, суб’єкти господарювання не погодилися. Більше цим питанням – що і куди переносити – займається інший орган. А виконавська сторона – департамент муніципальної поліції.

Але попередньо ті суб’єкти господарювання гарантували, що вони назад повернуться. На сьогодні вийшло так, що влада знову взяла на себе зобов’язання і зову прихистила людей за рахунок інших людей, частину дворової території яких займає квітковий ринок.

Можливо, вирішиться питання, коли буде підземний перехід з якоюсь торговою зоною. Тоді можливо їх там помістити. Це один із варіантів.

Але я водночас розумію і тих підприємців. Їх переселити туди, на Глушець… Ну, ви ж розумієте. У центрі купити якусь квіточку зручніше, не підете ви вже в ту сторону, хіба що при наявності автомобіля. А тут зручно і для городян: зайшли, придбали і пішли далі святкувати.

– Нині в державі складна економічна ситуація. Який стан справ серед луцьких підприємців? Чи є такі, що закривають свої справи?

– Тенденція у Луцьку стала. На сьогодні зареєстровано 21 тисяча підприємців. Із них здійснює свою діяльність 16 тисяч. Інша частина або в стадії припинення, або в стадії, коли просто здають звітність по нулях.

Звичайно, кількість підприємців зменшується. У когось виходить бізнес, у когось – ні, хтось виїжджає на заробітки. Але на сьогодні по базі виходить так, що одні відкриваються, інші – закриваються, хоча тенденція мінусова. До 2009 року більше відкривалося, ніж закривалося.

– У місті діє програма підтримки підприємництва. Але чимало думок лунало з приводу того, що підприємці, які не хочуть співпрацювати з владою. Чому так?

– Тому що в попередній програмі в нас закладено було відшкодування тих відсотків, які бралися в кредит. Але для того це має бути або цікавий бізнес, потрібний для громади, або якесь міні-виробництво, соціально-значиме: випікання хлібу, виробництво молочних товарів. Вимоги були чіткі: на конкурсну комісію подати документи, що підприємство не є боржником, що зобов’язується протягом трьох років здійснювати господарську діяльність, пройти перевірку. Ми робимо запити в податкову і в інші органи. Він має подати чіткий бізнес-план: ти береш такий-то кредит, ми тобі гасимо відсоток, ти повинен завтра зробити це, післязавтра – те.

І коли суб’єкти господарювання знайомилися з умовами, а ті умови ж не ми вигадуємо, а держава, вони розуміли, що їм невигідно на якусь маленьку суму гратися. Відшкодування буде на 50 чи на 30 тисяч і не живими грошима, а через банк. Так їм не цікаво.

Тому в новій програмі ми не передбачали коштів на відшкодування, бо зрозуміли, що наші суб’єкти господарювання дуже не цікавляться, особливо після того, як по ним пройдуть перевірки. З одного боку вони трошки налякані, а з іншого – дуже велика конкуренція. Важко зайняти якусь нішу і робити все чесно. Нашим громадянам треба ще порости і повчитися. Як би там не було наша людина вона ж звикла щось-якось схитрувати. Але це життя, і кожен здійснює свою діяльність на свій страх і ризик.

Через це кошти в нас передбачені тільки на залучення інвестицій. У нас є фонд підтримки підприємництва, він є розробником декількох конкурсних грантів, в яких приймає участь. Якщо наш фонд виграє той чи інший конкурс, це буде співфінансування і залучення інвестиційних коштів у Луцьк. Якщо, наприклад, виграємо мільйон, 10 % – це 100 тисяч співфінансування. На зоопарк виграли грант – щось зробили. Приємно, вже є що гостям показати.

Можливо, це якісь фахові тренери для луцьких підприємців, які могли б підготувати того чи іншого підприємця заповняти самому якісь декларації, звітність і економити на бухгалтері.

– Ви входите до комісії з питань комунального майна та приватизації. Під час одного з днів депутата обранці висловили думку, що все майно потрібно продавати з аукціонів, бо так міський бюджет заробить більше. Чи справедливо це по відношенню до орендарів, які мають право першочергового викупу?

– Частину я підтримую, а частину не підтримую. Якщо, наприклад, художниця займалася своєю діяльністю, утримувала ту кімнатку на останньому поверсі. Нікому з того біди не буде. Це творча людина, якій треба допомога зі сторони влади. Це так тільки здається, що вона буде продавати картини і отримувати кошти. Ні, в першу чергу вона буде робити промоцію нашого міста. Це ж наша гордість, яка творитиме, прославлятиме наше місто. Тому я б не хотів ставити всіх під одну планку і все продавати через аукціон.

Я підтримав проект рішення щодо продажу приміщення цій художниці. Вона творила, творитиме, і мої діти будуть бачити її картини. Інакше в неї не буде студії, де вона буде це все робити?

По інших об’єктах, звичайно, є запитання. Один об’єкт можна продати суцільним і треба зачекати, поки закінчиться договір оренди. Другий об’єкт на вулиці Караїмській… Я там нічого не побачив, жодних поліпшень. Тому я теж за аукціон

– Актуальна проблема для міста – Луцьке підприємство електротранспорту. Ви входили до контрольної комісії з вивчення діяльності ЛПЕ. Що вдалося напрацювати? І як вивести підприємство з кризи?

– Я подав свої пропозиції і своє бачення, один з перших їх підготував. Що б там не було, ідеальний варіант – це адресна допомога. Вона б закрила практично всі питання. Звичайно, певні дотаційні моменти були б, бо ми хочемо, щоб підприємство працювало, приносило прибутки. Але ми маємо проблеми з пільговою категорією.

Як варіант я озвучував якусь мінімальну платню для пільговиків: це б дозволило порахувати їхню точну кількість і ще б приносило якусь мінімальну платню в бюджет. Наприклад, щоб всі пільговики платили 50 копійок.

Інше – це електронний обіг пасажиропотоку, картка лучанина. Але тоді жителі міста будуть безкоштовно їздити, а заміські будуть змушені платити повну вартість.

Звичайно, якщо будуть у нас кошти, електронний обіг пасажиропотоку це дуже добре. Одна електронна картка універсальна, типу банківської, приблизно три долари в оцінці. А іншу якусь не варто і робити. А до картки треба ще й індикатори, типу терміналів. Вони мають бути підключені до певної системи.

Але ідеальний, звичайно, варіант, коли всі зайшли і всі платять. А пільговикам прийшла адресна допомога у вигляді ста гривень і він вирішує: чи йому їхати в тролейбусі, чи купити продукти або медикаменти.

Ми робили звернення від Луцької міської ради до Кабінету Міністрів, до Верховної Ради щодо адресної допомоги. Нам дали чіткі роз’яснення, що у зв’язку зі змінами до Бюджетного кодексу у 2016 році внесено відшкодування пільгових категорій на міста обласних значень. Крапка. А ти обі думай: повернуть те відшкодування чи ні.

Я сам деколи користуюся громадським транспортом і бачу, що та частина пільговиків, яка заходить у тролейбус і просто катається. І тому адресна допомога – це був би правильний підхід. От у вас є 100 гривень: хочете – їздіть маршруткою, хочете – тролейбусом, хочете – купляйте медикаменти, хочете – продукти, хочете – внукам допомагайте.

Моя бабця за десять років громадським транспортом жодного разу не скористалася, і таких є багато. А дехто користується по 20 разів на день: десь під’їхати, заїхати. Година пік, всі спішать, тролейбус напханий, стоїш на одній нозі – і тут з торбами як пройдуться тобі по голові, бо вона Галі забула завезти якісь плашки і це треба зробити просто зараз, о пів на 8. Чи подивитися, чи капличка добудувалася. Я вам це говорю з життя, я сам був свідком таких ситуацій. Якась культура перевезення теж повинна бути.

– Щодо електротранспорту. Нині в місті – ініціатива по максимуму замінити маршрутки на тролейбуси. Як ви ставитеся до неї?

– Я один із перших ініціаторів і повністю підтримую в цьому міського голову. Це дуже хороші намагання. Ви подивіться, яка в нас у Луцьку на сьогодні завантаженість транспорту.

Я думаю, весь депутатський корпус підтримає цю ідею і ми зробимо непоганий ривок за два-три роки. На сьогодні вже є приблизно 50 машин, які виїжджають щодня. На лінії орієнтовно 40, а ще 10 машин – у запасі. Будемо працювати над тим, щоб маршрутки потихеньку виводити з Луцька.

Гляньте, маршрутка рушила – перед тобою нічого не видно. А тут же наші діти живуть, у яких теж будуть діти. Здається, що це дрібниця, але ні. Я категорично проти, щоб в Луцьку був насичений транспорт. Я категорично проти, щоб ці всі дизелі проїжджали у центрі і в спальних районах. За кожним дизелем має бути обслуговування, а на сьогодні правильного обслуговування не здійснюють. І на сьогодні єдина перспектива – електротранспорт і максимум – власні авто. У далекому майбутньому – електромобілі і авто на газу.

У мене на сьогодні в рамках економії – автомобіль на газу. І кожному би порадив таке. Колись, років 10 тому, я про це не думав. А сьогодні я знімаю решітку з вікна балкону, ми з дружиною її миємо, а ванна – чорна. Я живу на проспекті Соборності. Ви уявіть, що в нас залишається всередині!

От вам і відповідь. Електротранспорт, газ, мінімальний легковичок Євро-5.

– Яким Ви бачите Луцьк у перспективі на кілька років? Принаймні, на цю каденцію.

– Я переконаний, що Луцьк – найгарніше місто. Свого часу у мене були можливості залишитися в Києві, були пропозиції поїхати в інші міста. Я залишився в Луцьку. Я тут народився, живу, виховую своїх дітей. І як би в мене життя не склалося, я завжди дбатиму про своє місто.

Я закликаю лучан не бути осторонь, не казати, що є депутати, є мер, і хай вирішують. Ні, ми з вами вирішуємо все. Я, коли йшов на вибори, казав: починати треба з себе. Вкрутити в під’їзді лампочку, дати зауваження тому, хто намітив – і все. Коли ми почнемо це робити, буде набагато легше. І це не потребує матеріальних затрат.

Ви бачите: я намагаюся вникати і в одне, і в друге, і в третє. І це потрібно. Сьогодні я почав одну справу – зробив. Завтра прийде хтось інший – теж щось зробить. Навіть якщо я поможу тому самому комунальному підприємству на 0,0001 %, десь якась моя ідея знадобиться – це вже я щось позитивне зробив.

Якщо я йду і зі мною вітаються люди і кажуть, що я допоміг, – значить все не даремно. Тим більше, я живу у своєму окрузі. Мені немає від кого ховатися, я завжди відкритий. Часом ввечері передзвонять: зайдіть до нас. Я підказую, як і що зробити. Так повинно бути .

– А що конкретно хотіли б зробити чи змінити в місті?

– У першу чергу – благоустрій свого району. Бо там практично 20 років благоустрою не було. Туди 20 років ніхто у двори не заходив. Там ями жахливі. Вже зроблені 4 заїзди. Другим етапом буде Соборності 30, 32,32а, 32б і 34, якщо все буде добре, капітальний ремонт дворових територій.

Далі буде залежати від мешканців. Депутат всього не зробить. Скиньтесь на якесь деревце, привезіть з дачі, облагородьте. Ми свою дворову територію зробили власними руками. Скидались по 50, 100, 200 гривень. То на сітку, щоб обгородити, то на ще щось. Коли ти вкладеш свої гроші, ти будеш дбати. Навіть якщо ти вкладеш гривню. Завжди повинно бути хоча б мінімальне співфінансування, бо тоді виникають певні зобов’язання. Навіть якщо людина вклала п’ять гривень, вона з гордістю буде на це дивитися і пильнуватиме, якщо хтось буде ламати лавочку чи дерево. У нас сусіди, раптом що, зразу з балкону «102» набирають.

Я розумію, не всі можуть фінансово. А хтось може фізично, а хтось – організаційно. Є така приказка: з миру по нитці – буде сорочка.

Якісь квіточки посадити, щось підфарбувати, обновити не прийде ні депутат, ні Микола Ярославович, ні інші. Треба самим: хтось жменьку травички засіяв, хтось квіточки. Якщо кожен докладе хоч мінімум, тоді все в нас вийде. І місто завжди буде квітучим, гарним. А отже, і Україна.

Спілкувалася Владислава ЖОРНЯК