Ластівка обіцяє зробити в Луцьку театр «усім на радість»

Екс-художній керівник Волинського обласного музично-драматичного театру Петро Ластівка обіцяє створити в Луцьку новий театр.

Коментар Ластівки щодо ситуації, яка сталася в колективі, опублікувало видання День.

«Саме моє втручання в фінансові зловживання директором та адміністрацією і призвели до інсинуації проти мене», – стверджує Петро Ластівка.

Збори, на яких йому висловили недовіру, вважає нелегітимними й такими, що суперечать законодавству України. Проти Ластівки, за його словами, першими постали ті, кого він просив перейти на півставки, пенсіонери, і хто порушував трудову дисципліну. «Мене звинувачували в тому, що я хам – що це значить, в чому це проявляється? В тому, що сварю недолугих акторів, котрі запізнюються на репетиції? Так, сварю, бо систематичне порушення дисципліни є неповагою до режисера, театру та професії. В тому, що я роблю зауваження? Але якщо актор постійно забуває текст та мізансцени, як я можу не робити зауваження? У мене така професія – робити зауваження», – переконує він.

Також були звинувачення у «відмиванні» грошей, і водночас ніхто нічого просто не зміг довести. Все це «видали» на телебачення, яке запросили на збори. «Там є пряме втручання в мої особисті сімейні справи, – каже Ластівка. – Є наклепи, які збурили колектив, що став проти мене голосувати. Я не підписував жодного фінансового документа, але, так – наполягав, що треба купити і те, й те, і те, що має бути в театрі. І багато що було куплено, завдяки чому Волинський театр – не зачмухане болото».

«Для мене було важливо, щоб театр поїхав на фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі» до Чернігова, на гастролі до Києва. Якщо проти мене проголосували 80 осіб – щоправда, не знаю, як рахували голоси, і не впевнений, що актори саме так проголосували – я не вважаю за потрібне нав’язувати себе, якщо люди не хочуть зі мною працювати. Я написав заяву і йду з театру, – каже Ластівка. – Хоч що б мені там закидали, але працював на театр, на його розвиток. За моєї каденції відбулося багато гастрольних поїздок, на яких театр не просто виходив «у нуль», а заробляв гроші. На виставах були аншлаги. Театр – це не тільки приміщення. Це стан душі. Це не тільки любов до себе, а й любов та повага до інших, розуміння інших».

«Я намагався виховувати колектив, «підтягуючи» його до найкращих зразків, щоби він завжди був у тонусі. Театр побудований на тому, що на «возі» сидить багато людей, а до голоблі причеплений один чи пара коней, які все тягнуть. І коли один кінь починає ходити наліво, другий робить те ж саме, вони зашпортуються і разом із тим возом перекидаються. Я бажаю театру, щоби вони не перекинулися і не розтягнули того воза по своїх дворах…», ‒ говорить Петро Ластівка.

У планах Ластівки ‒ «зробити в Луцьку новий театр усім на радість. Уже почав набирати трупу. Багато людей погодилось зі мною працювати. Приміщення є».