Луцький «Центр розвитку дитини» просить про допомогу: шукають приміщення

17

Волинська дитяча громадська організація «Центр розвитку дитини» заснована у 2003 році педагогами, які є водночас батьками дітей з особливими потребами. Керівник Людмила Вознюк вчитель-дефектолог вищої категорії є головою правління ВОДГО.

Наша організація є неприбутковою і створена в 2003 році. Але розпочали свою роботу ще раніше, в 2002 році. Історія наша досить тривала. Є багато напрацювань в сфері спеціальної освіти. Кожного дня приходять нові діти. Надходять нові звернення, прохання про допомогу та консультацію.

З чого починається робота з дітьми

Майбутніх мам постійно готують до функції народження та успішного старту, що буде здорова дитина. Цей період – це очікування радості та задоволення. Але насправді ніхто ніколи не готує маму, що народиться проблемна дитина.

Робота в нашій організації дуже виснажує, але не через працю з дітьми. Дуже непросто працювати з батьками. Бо в багатьох випадках, саме батьки знаходять в стресовому стані. Тому найголовніше це співпраця з рідними такої дитини. Зазвичай, діалог з ними будувати дуже непросто.

Якщо в дитини системне порушення розвитку – аутизм, інтелектуальні порушення, дитячий церебральний параліч, вади слуху тощо, то логопед, дефектолог, корекційний педагог потрібні в першу чергу мамі як орієнтир. І саме вона повинна брати на себе функції корекційного педагога. На сьогодні маємо величезну кількість успішних історій.

Є серйозні напрацювання і ми їх демонструємо. Наша діяльність не обмежується лише Луцьком. Приїжджають багато дітей з районів, є у нас і діти переселенців. В нас сформований простір для роботи. Маємо все матеріальне і технічне забезпечення, інформаційно-методичне. Розробили масу авторських примірників технологій та методик. Наприклад, наша методика “Мультибол+” для найменших зараз на розгляді в державній службі інтелектуальної власності як авторська методика. Вона є ефективною та високомотиваційною, досить потужною. Також, робимо авторські посібники для дітей, які не можуть розмовляти по читанню та письму.

Які проблеми?

Наша діяльність потребує спеціально створеного середовища. Ми власноруч стараємось облаштовувати все що можна, щоб не затрачати кошти. Найголовніша проблема це приміщення. Ми розглядали можливість знімати на комерційній основі, але такі суми ми просто не потягнемо. Площа, яка нам потрібна – 120 м.кв. Зараз ми знаходимось в приміщенні площею всього лиш 20 м.кв. В оренду нам це приміщення надане на пільговій основі — 1 грн в рік.

Але на разі ми платимо немало за комунальні послуги. В районі 1500 гривень тільки за одне опалення. Заплатити за комунальні нам теж не просто. На даний момент маємо невелику заборгованість з оплатою комунальних послуг. Ми не можемо цю проблему долати самотужки. Є частина батьків, які мають фінансову спроможність. Але значна кількість батьків не має можливості допомагати та купувати інвентар.

Співпраця з владою

Подаємо постійно прохання в міську та обласну раду, щоб виділили приміщення. Останній раз знайшли приміщення на вулиці Лесі Українки. Написали прохання на обласну раду, але нам відмовили. Останній візит в міську раду закінчився тим, що сказали “нема сенсу писати, бо ж приміщень немає”. Ми билися як риба об лід, але приміщення нам ніхто не дає. Написали проект на конкурс ініціатив у міську раду. Було дуже неприємно, бо його навіть не допустили до голосування . Мені пече і болить від такої несправедливості та опускаються руки. На даному етапі при зверненні до владних органів нас завжди запитують “У вас всі інваліди?”. Ні не всі, тому що батьки не допускають думки, що їх дитина-інвалід. Доволі неправильний жорсткий чиновницький підхід. “А у вас не інваліди, то вам не потрібна підтримка вашої діяльності.”

Допомога 

Допомогу за останні роки ми отримали тільки від фонду Ігоря Палиці 20 тис грн. Наші звернення до владних органів не мають підтримки. Ми стараємось слідкувати за конкурсами, грантами. На жаль, цих пропозицій теж щораз менше. Написала звернення до директора “Модерн-Експо”. Але чекаю відповідь до цього часу.

Плани на майбутнє

На базі медичного центру хочемо створити дитяче відділення. В кінцевому результаті бачимо створення діагностико-корекційного центру. Щоб поруч з дітками постійно був лікар, який супроводжує дитину. А педагогічно-корекційну частину ми можемо забезпечити. Є гостра необхідність створення такої структури, щоб в комплексі підходити до реабілітації. При комплексному застосуванні реабілітації дитина позбавляється всіх шансів отримати інвалідність.

Ваші думки

Я вже тисячу раз повторювала собі “Воно тобі треба? Закрий цю тему та йди додому”. Але так вчинити не можу, бо ж проблеми кожної дитини я пропускаю через своє серце. Вони завжди присутні в моєму житті. Інколи від цього болю хочеться плакати. Але я далі вперто роблю свою роботу. Державна система хороша, якщо це дійсно діюча система, а не застій. Тому хотілось би, щоб органи державної влади на місяцях звернули увагу на наші проблеми.