Вперше побачив, що тренер може бити гравців, – Стевановіч про Кварцяного

Екс-півзахисник “Волині” Далібор Стевановіч розповів про буремні часи, коли він виступав за луцький клуб.

Уривок з інтерв’ю футболіста сайту Matchtv.ru опублікував Телеканал24.

– Я вперше побачив, що тренер може бити гравців. Ось прямо бив, якщо погано граєш, навіть якщо погано тренуєшся. Мене, правда, не чіпав. Він взагалі любив гравців з Югославії, діставалося в основному українцям. Якщо ти не перемагаєш після першого тайму, в роздягальні неможливо було йому в очі дивитися. Він кричав: “Що ти, …, робиш! Твою мать, я тобі зараз!..” Я себе заспокоював: “Дадо, тільки спокійніше, навіть якщо буде щось говорити”.

При цьому, незважаючи на всю нервозність, Кварцяний був людиною з великим серцем. Я лише підписав контракт, ми поїхали в Київ, грати проти “Динамо”. Після розминки приходимо в роздягальню, він говорить: “Скільки преміальних хочете за перемогу?” Всі мовчать, тому що краще мовчати. Він пише на дошці: “20 тисяч доларів?” Закреслює, пише 30, закреслює, пише 40! Всі мовчать, він кричить: “Скажи ти, … [блін], скільки хочеш за перемогу? Що, не хочете 40? Даю кожному по 50 тисяч доларів!” А я в Голландії грав, там тисяча євро за перемогу. Думаю, що взагалі відбувається. Кварцяний не заспокоюється: “50 тисяч за перемогу, а за нічию-по 20!” Самий цирк в тому, що ми добре зіграли, але програли. Шевченко нам ще забив гол. Наш нападник на 88-й хвилині мав хороший момент, але не влучив. Так що я міг з першої гри забрати великі преміальні.

– Нападник вижив?

– О-О-О, Кварцяний нервував. Йому просто дуже важливий матч проти “Динамо” Київ, щось принципове там. Але що було після матчу, взагалі не знаю, як назвати. Ми приїжджаємо до Луцька, на наступний день тренування. Переодягаємося, а Кварцяний кличе мене в туалет! Каже: “Стевановіч, ну-ка йди сюди”. Разом з ним та з фінансовим директором йдемо в туалет. Я подумав, що мене зараз будуть бити, адже програли минулий матч. Я навіть приготувався оборонятися, налаштувався, не боявся. Пішов з ними туди, а фінансовий директор починає якісь папери перебирати. Кварцяний мені щось по-українськи говорить і перепитує: “Понимаищь, понимаищь?” А я ж нічого не розумію, тільки тиждень там: “Тренер, ай донт андерстэнд”.

Фінансовий трохи говорив по-англійськи: “Далібор, тренер хоче тобі дати ще одну зарплату. Тобі належить три зарплати, а буде чотири зарплати”. Я дивлюся по сторонах і думаю: “Де тут камера, що за маячня? Програли 1:2, мене покликали в туалет і ще дають на зарплату більше”. Я спочатку відмовився, був упевнений, що вони обманюють. Кажу фінансовому, що нічого не буду підписувати. Фінансовий дивиться: “Ти зовсім дурень? Підпиши, тут просто на одну зарплату більше!” Кварцяний кричить на фінансового: “Що він там, що він говорить?” Фінансовий пояснює, що я відмовляюся. Кварцяний дивиться на мене жахливо і репетує! В нормальній обстановці нічого б ніколи не підписав, але в той момент мені серце підказало, що треба підписати. Я був впевнений, що вони хочуть зробити так, щоб не платити мені гроші і що нікуди від цього не піти. Думаю: “Давай підпишу – і буде, що буде”. Підписав. І що думаєте?

– Добровільно відмовилися від однієї з зарплат?

– Ні, четверту зайву зарплату отримав! Кварцяний потім пояснив, що йому дуже сподобалася моя робота протягом першого тижня, тому захотів мені заплатити більше. Я ж кажу, що він різний. Коли він вип’є, з ним взагалі легко спілкуватися. Тренування у нього тривали три години, він нас там просто вбивав! По середах були товариські матчі, грали проти дубля. І один тайм тривав не 45 хвилин, а 60! Причому ми не грали в рівних складах, а 14 на 11! З дубля було чотирнадцять гравців на полі. Кварцяний казав, що це вчить нас швидше думати. Коли розповідаю ці історії в Словенії чи де-небудь ще, мені не вірять.