Луцькі патрульні: Володимир Галишин

На “ВАРі” стартує рубрика, у якій ми будемо знайомити наших читачів із патрульними поліцейськими міста Луцька.

Ще декілька місяців тому вони були цивільними людьми, а тепер у формі охороняють спокій та безпеку лучан. Вони першими приїждають на ДТП, заспокоюють тих, хто вирішив звести квити з життям та вирішують конфліктні ситуації. Вони молоді  і завзяті та вірять, що зможуть змінити цю країну на краще.

Сьогодні героєм нашої рубрики став патрульний поліцейський із четвертої роти патрульної поліції міста Луцька Володимир Галишин

______________________________________________________________

 

Я був аспірантом СНУ. До того – професійним майданутим, трохи воякою в АТО, студентом, трохи громадським активістом. Особливої професії не було. Немає як такого життя до поліції. Поліція – це перша серйозна робота, але це всейроз і надовго.

***

Колись після 18-го лютого була картинка – хлопець написав: «Тут, на цьому місці, 18-го лютого я мав загинути, але Бог мене пощадив. Присягаю прожити все життя гідно». Я теж був 18- го лютого на Майдані і рахував, що міг померти більше 10-ти разів. Але чомусь не помер. Так само на війні було багато можливостей, але чомусь я живий-здоровий. Мабуть тому, що треба приносити користь тут – там де можу її приносити.

***

Рота за день має 70-80 викликів. Хто раніше реагував на них? Куди ішли запити від людей, поки не було патрульної поліції? …Наше попереднє денне чергування була як марафон нон-стоп – сімейник, чимось людям допомогли, ДТП оформили. Тут відчуваєш, що робиш роботу і приносиш користь. У цьому теж своєрідний кайф.

***

Спати почав більше і міцніше – після зміни спиш, як немовля.

***

На все тепер дивлюся через призму працівника правоохоронних органів. Хтось припаркувався на переході, а я собі вже думаю: от був би я зараз на чергуванні – вже би була постанова.

***

Класно відчувати, що зміни, які мають відбутися, можуть початися з тебе.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ РОЗПОВІДЕЙ ЛУЦЬКИХ ПАТРУЛЬНИХ

***

Ми викладемося на 200%, все, що треба зробимо, але не може вагон, навантажений бетонними блоками тягти легковий автомобіль. Навіть якщо він дуже крутий. Ми робимо свою роботу,  але на інших ланках її часто нівелюють. Щоб робота була ефективна, всі ланки мають бути спрямовані в єдиному напрямку..

***

Між нами і старими поліцейськими велика різниця. Як казали при совку: «бытие определяет сознание». Якщо кинути людину на острів з канібалами, вона, можливо, й не стане їсти людське м’ясо, але в голові таки щось зміниться. Тож я не вірю, що там усі порядні люди. Це навіть не від людей залежало – система була побудована на те, щоб людину ламати і робити з неї негідника. А ці люди жили у системі роками.

***

Коли ми ще вчилися в Сокиричах, то старі міліцейські розказували нам, що нічого не зміниться… Але я вірив у те, що так не буде.

***

Підтримка лучан є. Часто трапляється й негативне ставлення. Але найкраща подяка, це от коли, наприклад, штрафуєш людину за порушення, а вона ставиться з розумінням… Або коли їдемо біля школи, а діти нам махають руками. Одного разу хлопчик 3-4-ох років стояв на зупинці, а помітивши наше авто, віддав нам честь. Від цього стає дуже добре… Або коли вирішуємо сімейні конфлікти і жінка дякує. Це може бути один на сто викликів, але такі моменти повністю перекривають негатив.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ПАТРУЛЬНУ ПОЛІЦІЮ ЛУЦЬКА

***

Я думав, що Луцьк – тиха сонна лощина. Але навіть у найгарнішого міста є темний бік. Знав, що доведеться зануритися у цей темний бік, але що це буде тааааке занурення я собі не уявляв. Але четвертий місяць – політ нормальний.

***

Тут найкращий колектив, у  якому мені доводилося побувати… Видно цей ідеалізм в людях, який реально є  в кожному. Не знаю, це напевне був один із критеріїв відбору. Принципове неприйняття хабарництва – після випадку, коли командир роти в Києві привласнив 10 тисяч доларів, ми говорили на роботі і ні від кого я не почув навіть натяків прийняття ситуації – всі вважали його негідником, якого треба засадити в тюрму, бо ганьбить усю поліцію.

***

Важливо приносити користь. Це, здається, Екзюпері сказав, що метою твого життя має бути лишити після себе світ кращим, ніж коли ти прийшов у нього. Я на кожній зміні роблю світ трошечки кращим.

 

Василина БОРУЦЬКА