Показали, як живуть нелегали на Волині

p4133772

Наразі у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства перебувають близько семидесяти осіб.

Умови перебування нелегалів у цій установі показало Громадське. Волинь.

Нещодавно у Київській області вибухнув скандал через намір відкрити там центр для мігрантів з Близького Сходу. Зокрема, там могли б приймати біженців з Сирії. Місцеві мешканці вийшли на протести.

«Коли ми тільки відкрилися, люди теж були невдоволені. А зараз, якби якась рада поставила в порядок денний розгляд питання про закриття нашого пункту, то люди з ближніх сіл розігнали б ту раду. Бо вони мають тут роботу», – розповідає директор Волинського пункту тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства, які нелегально знаходяться в Україні Валерій Демчук.

В Україні діє лише два пункти тимчасового утримання нелегальних мігрантів закритого типу (окрім волинських Журавичів є ще пункт у Розсудові Чернігівської області), розраховані загалом на 373 особи. Споруджені вони державним коштом за фінансової участі ЄС та Міжнародної організації з міграції. Щоб дізнатися, чи є на Волині мігранти з Сирії, звідки і від чого тікають люди, яких називають нелегалами, ми навідалися у пункт тимчасового перебування іноземців закритого типу, що у Журавичах Ківерцівського району.

Пункт знаходиться в лісі. На режимний об’єкт можна пройти через контрольно-пропускний пункт. Спочатку вдалося поспілкуватися з директором. Він на випередження констатує, що сирійців тут немає.

«До нас рідко потрапляють люди, які тікають від війни чи переслідувань. Найчастіше це трудові мігранти, студенти, в яких вийшов термін перебування в Україні, люди, для яких Україна – транзитна країна. Їх привозять прикордонники. Фактично Україна за територіальним принципом розділена так, що усіх затриманих на Заході держави везуть до нас, а решту – до Чернігова. Наш пункт розрахований на одночасне утримання 165 осіб. За час його існування тут побувало 1696 осіб. Нині тут знаходяться 70 людей: чоловіки, жінки і діти. Це представники 26 країн світу. Найбільше – з Афганістану. Згідно з законодавством, термін перебування до року. Якщо не ідентифікували і не змогли видворити, то ми їх випускаємо. Були випадки, коли людина потрапляла до нас повторно і кожного разу надавала про себе інші дані. Хоча зазвичай іноземці зацікавлені у співпраці з нами. Громадян держав, де тривають військові конфлікти, ми не видворяємо. Наприклад, мігрантів з Афганістану. З посольством цієї країни добре налагоджена співпраця», – розповідає Валерій Демчук.

Завідувач відділу аналітичної роботи Петро Цисюк погоджується провести журналістам екскурсію, показує приймальне відділення, кабінет психолога, навчальний клас, медкабінет. Лікар каже, що іноземці, які сюди потрапляють, переважно молоді здорові люди. Тут хворіють застудними захворюваннями і розладами травлення, бо їжа і клімат в їхніх країнах інші. Медичну допомогу, здебільшого, отримують тут. Якщо потрібне дообстеження, то іноземців везуть в Ківерцівську районну лікарню чи в обласний центр.

На території пункту є дитячий ігровий і спортивний майданчики. Петро Цисюк розповідає, що мігранти все ж більше часу проводять в гуртожитку: дивляться телевізор, займаються своїми справами.

За створенням картин з пофарбованих клаптиків одягу застали і громадянина Казахстану Сергія Яньо. Він у пункті вже 9 місяців. Його батько родом з Турійського району Волинської області. Ось і сам Сергій після років роботи в Росії, Німеччині та Швеції, вирішив повернутися на батьківську землю. Художник-самоучка вже знає, чим може стати корисний українським воїнам, які повертаються з зони проведення АТО.