Політпідсумки тижня: «бунт» на митниці, «ображений» Палиця і «бандерівські розборки»

12922215_1689482151311812_170321463_o

ВАР продовжує писати про найважливіші події тижня, що минає. Читайте про всі найважливіші політичні чи навколополітичні події п’яти робочих днів та їх передісторію, аби розуміти, чого чекати в майбутньому.

Цього робочого тижня (28 березня – 1 квітня) читайте про «бунт» проти нового очільника Волинської митниці, підтриманий Володимиром Гунчиком, підсумки виборів у Шацькій об’єднаній територіальній громаді, шахтарські «розбори» у Нововолинську, «ображену» команду Палиці та суперечки через пам’ятник Бандері.

 

1) Вночі 28 березня стали відомі результати виборів у Шацькій об’єднаній територіальній громаді. Їх призначали через те, що в рамках децентралізації навколо одноіменного смт Шацьк створили нову одиницю зі спільним бюджетом та іншими особливостями. Переконливу перемогу здобув представник «Батьківщини» Сергій Віннічук, якого також підтримав «Укроп». Віннічук набрав 2 018 голосів, а його опоненти Анатолій Полінкевич – 732 голосів, Олександр Кусько – 656 голосів, Сергій Сидорук – 649 голосів, Леонід Кислюк – 208 голосів.

Своєю перемогою Віннічук може завдячувати тому факт, що був чинним селищним головою Шацька, мав непогану репутацію та обирався від двох найвпливовіших в районі політсил.

Як ми вже писали раніше, з перемогою Вінічука Шацький район майже повністю потрапляє «під крило» Палиці завдяки укропівцям – директорові санаторію «Лісова пісня» Вікторові Карпуку та його синові Сергію. До того ж голова Шацької РДА Ігор Корольчук вчинив «бунт на кораблі» і поскаржився на голову ОДА Володимира Гунчика. Тому президентської вертикалі в районі наразі немає в принципі.

Депутатами нової ради стали 5 «укропівців», 5 білосердечних, 3 свободівців та 13 самовисуванців.

 

2) Голова ОДА Володимир Гунчик фактично підтримав «бунт» працівників Волинської митниці проти новопризначеного «чернігівського» в.о. начальника митниці Олександра Шавлака. «Новий в.о., пропрацювавши лише 10 днів на посаді, знову береться за реорганізацію. Уже є накази про переведення людей з чернігівської митниці, звідкіля призначили Олександра Шавлака. Двоє навіть проходять стажування на керівні посади», – повідомила під час профспілкових зборів 28 березня заступник начальника митниці Світлана Бондарчук.

У відповідь Шавлак запевнив: звільняти людей, які вміють працювати, не буде. Разом із тим не заперечив факту переведення працівників із іншої області й зауважив, що нову штатну чисельність неодмінно підпише.

До слова, на час службового розслідування заступників очільників митниці Юрія Мацібору та Юрія Терещука відсторонили від роботи. Тому призначення «парашутиста» із іншої області може бути пов’язане із спробою «розбавити» місцеву потенційно корупційну компанію. Та, як бачимо, «парашутистів» на Волині сприймають в штики.

Та в цій ситуації досить не характерно повів себе Гунчик, що традиційно займав «консервативну», а не «революційну» позицію. «Спершу потрібно поспілкуватися з колективом, зустрітися з людьми, представити власний план дій, програму. Маю гіркий шахтарський досвід: жоден із керівників шахт, який не знайшов спільної мови з їхніми профспілками, закінчив плачевно… не може виконуючий обов’язки проводити кадрові зміни, то – компетенція виключно керівника. Особисто проконтролюю, аби ніхто із тих людей, які сьогодні висловлювали свою позицію, не позбулися через це роботи» , – наголосив Гунчик.

До слова, ще під час представлення на оперативній нараді в ОДА Гунчик вислови йому першу претензію. Мовляв, не міг додзвонитися до керівника, коли на митниці величезні черги. Довелося залучати прикордонників та поліцію. А видання «Волинський інформаційний портал», яке вважають лояльним до Володимира Гунчика й «Солідарності», опублікувало історію про сумнівні успіхи Шавлака на Чернігівщині. Тому, якщо відкинути формальності, зрозуміло, що Шавлаку на Волині працюватиметься не просто, якщо працюватиметься взагалі.

ЧИТАТИ ПРО МОЖЛИВИЙ СЛІД У СПРАВІ РОМАНА МИКИТЮКА

IMG_0010-848x565

Фото прес-служби Волинської ОДА

 

3) У понеділок, 28 березня, коли ще не було відомо про звільнення Сакаварелідзе та Шокіна, луцькі активісти прийшли до прокурора області Дмитра Чепіжака із кількома вимогами. Зокрема йдеться про відкликання підпису обласних прокурорів про звільнення Сакаварелідзе за заклик до мітингу. Чепіжак, зрозуміло, таке звернення до Шокіна підписав і  відкликати підпис відмовився:

«Виникла ситуація зі скороченням відповідних відділів, які підпорядковуються відповідному заступнику Генерального прокурора. Не погоджуючись із діями керівництва Генеральної прокуратури, заступник Генерального прокурора організував мітинг, акцію протесту із залученням підлеглих, громадськості про те, що вони не згодні із скороченням в управлінні», – розповів про ситуацію посадовець.

Та прокурор Волині не зрозумів чи свідомо не сказав про реальний мотив заклику Давида Сакварелідзе – безвихідь. «Я хочу відкрито заявити – так, я порушив «прокурорську етику», але саме в їхньому розумінні цього терміну. У чому ж полягає їхнє розуміння порушення прокурорської етики: це злодійство, це корупція, це кругова порука. Так, цю прокурорскою етику я порушив, і завжди буду порушувати», – пояснив Сакварелідзе.

У цьому матеріалі ми не будемо аналізувати загальноукраїнські «прокурорські» перипетії. Досить лише зазначити, що Дмитро Чепіжак проявив себе як слухняний «гвинтик» нинішньої системи прокуратури. Можливо комусь така система подобається? Автору цього матеріалу – ні. Проте традиційним аргументом представників системи такому випадку є «вкажіть конкретні факти, ми почнемо провадження і суд вирішить». Проте така система в Україні не працює, коли йдеться про справді важливі справи. Найгірша ситуація саме із судами.

Тому єдиний реальний вихід – звільнення високопосадовців та суддів за сам факт тривалої роботи в корупційні системі. Але це вже там для окремого матеріалу…

 

4) Ігор Палиця та його команда досить болісно та навіть істерично відреагували на заяву номінального лідера «Самопомочі» у Верховній Раді Олега Березюка про сумнівний результат «Укропу» на Волині: «Це було і на Волині. Під час того, як там «Укроп», раптом, з 7% став 40-відсотковою партією».

Про це Березюк згадав в контексті провалу їх кандидата Семена Семенченка на виборах міського голови у Кривому Розі. Кандидат поступився опоблоківцю Юрію Вілкулу майже в 7 разів. Хоча результат не дивує. Дивує інше: чому «Самопоміч» не висунула Юрія Милобога, який до цього із мінімальним розривом потупився Вілкулу? Але то вже не волинські справи…

Також справді постає логічне запитання, звідки 40%. Бо загальний результат укропівців по області – майже 22%. 40% не було навіть у Луцьку.

Та «удар у відповідь» від людей Палиці організували теж дуже непрофесійно, зважаючи та попередні інформаційні провокації їхніх політехнеологів. Першою з’явилася публікація на ІА «Волинські новини». Де автори зібрали увесь можливий негатив про Березюка в одну публікацію в стилі «сам дурак».

Потім приблизно той самий меседж повторив Ігор Палиця у Facebook: «Хотів би порадити поважному і професійному лікарю-психіатору шукати проблему не в Укропі і не на Волині! Змінювати склад ЦВК і робити покращення для України треба було починати ще півтора року назад, а не просиджувати штанцята та проводити масовий гіпнотичний сеанс у стилі Кашперовського, з гарним англіцьким акцентом. А тепер, коли не тільки Кабмін, а і всі фракціі , учасники коаліції, довели Країну до зубожіння, ви починаіте шукати винних?!».

Пізніше «праведний гнів» висловили і В’ячеслав Рубльов з Ігорем Поліщуком, але суть цих заяв вже не настільки важлива, ми ж бо знаємо, хто в цій компанії – «татко» 🙂

 

5) У Нововолинську продовжуються конфлікти між новопризначеним керівником ДП «Волиньвугілля» Валентином Кисельовим та шахтарями. Після невдалої наради минулого тижня Кисельво вирішив зустрітися зі ЗМІ та розповісти про розкрадання на «Бужанці», свої статики, біографію та інші цікаві речі.

Зокрема Кисельов змішений був виїхати з Донбасу через війну, тому автоматично отримав підозру у сепаратизмі. Поки подібні звинувачення підтвердити нічим. «Коли почалась АТО, я вже в травні вивіз сім’ю на Вінницю до родичів. Генерального директора «Артемвугілля» обили, його ледве відкачали в реанімації, і мене в міністерстві запросили, щоб зберегти структуру підприємства. З серпня по жовтень 2014 року я знаходився там. Зараз висвітлюють певні політикани, що я причетний до сепаратизму. Ті люди зруйнували моє житло, моє життя. І це не дуже вдалий крок цим спекулювати. З самого початку я стояв на боці України», – переконує Кисельов.

Та найважливішою стала його заява про ймовірні розкрадання вугілля: «Перехідний період планували пережити за рахунок того, що зараз є на шахті «Бужанська». По обліку, коли сюди прийшов, там було 35 тисяч тонн вугілля, з початку березня ми реалізували біля 11 тисяч, а тиждень тому в нас почалися такі події… Фабрика не приймає вугілля. Бо те, що залишилось на складі «Бужанки» – це порода. Ми запросили фахівців, щоб дійсно оцінили результат збитків – там мільйони гривень. Ми спілкуємося з правоохоронними органами. Я такого ще не бачив. Ну 2 тисячі тонн недостача по складу, тисяча, але щоб такі обсяги! Директор шахти мене вже залякує, каже, що людей стримувати не буде».

Можливо, призначення Кисельова пов’язане саме із бажанням «навести порядок» за рахунок не місцевого керівника, не пов’язаного узами кругової поруки. В рамках цього процесу замість Олександра Шостака директором шахти №1 призначили колишнього головного інженера Андрія Пилипюка, а директором 9-ої – Петра Царука замість Анатолія Головка. Журналісти видання «Буг» припускають, що така ж доля чекає директора «Бужанки» Павла Танчева, який «каже, що людей стримувати не буде».

На фоні цього всього позитивною звісткою стало прийняття ВРУ рішення про внесення змін до додатка № 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», який передбачає виділення 100 мільйонів на шахту №10 Нововолинська. Це значно спрощує життя працівникам недобудованої шахти і посилює позиції нардепа Ігоря Гузя в місті.

IMG_6846

Фото видання “Буг”

 

6) Цього тижня на сайті Волинської ОДА опублікували інтерв’ю Володимира Гунчика для видання «Тиждень». Сміх та зловтішання опонентів викликав вже заголовок: «Якщо ти в душі комуніст чи комсомолець, немає чого йти у владу», адже саме таким адептом «совка» вони Гунчика і вважають.

Хоча сам голова ОДА каже, що робота директором автозаводу змусила його забути про радянську спадщину: «І не можу сказати, що у мене в голові лишилися якісь полум’яні лозунги. Потрібно вміти вийти із сформованої системи. Я з неї вийшов вже давно, коли в 2000-му очолив великий бізнес – став віце-президентом корпорації «Богдан». Чи вийшов Гунчик із «системи»? Питання залишається відкритим…

Згадаємо ще кілька цікавих цитат. Одна із них свідчить, що вже навіть голова Волинської ОДА не вірить в життєздатність нинішнього парламенту попри спроби його роботодавця – Президента цю коаліцію зберегти: «Все одно рано чи пізно будуть позачергові вибори у Верховну Раду. А ви що, в тому сумніваєтесь? Тож навіщо викидати пару десятків мільйонів на округ, аби на півроку провести в раду свого депутата? Потім же все почнеться знову. Може, ті мільйони краще вкласти в розвиток округу?».

Про це він згадав в контексті непризачення виборів у окрузі №23 покійного Ігоря Єремеєва, де має шанси перемогти Ігор Палиця чи його керівник фонду Олександр Товстенюк.

Ну і традиційною стала згадка губернатора про активістів, які хотіли його «нагинати» на початку роботи: «Були організовані протести, перекриття доріг. Раптова поява у приймальні представників громадських організацій з вимогами різного характеру: від «чого ти нас не слухаєш» до «чого ти перед нами не звітуєш». Але це етап становлення будь-якого керівника. Якщо ти гнешся – то тобі треба писати заяву і йти з команди президента. Бо президент розраховує, що ти не будеш між крапельками ходити, як говорив класик».

Щоправда, поки Гунчику не вдається стати «бульдозером», який може собі дозволити собі ігнорувати «крапельки». «Бульдозер» у нас в області інший – із присмаком «укропу».

 

7) Досить «гарячою» стала чергова сесія Луцької міськради 30 та 31 березня. Розпочалася вона із «декомунізаційних» суперечок. Так, представник «Народного контролю» Павло Данильчук запропонував замість пам’ятника члену КПЗУ Степану Бойку поставити у сквері на вулиці Лесі Українки пам’ятник Степанові Бандері.

Данильчука не підтримали свободівці та ветерани УПА. Мовляв, варто залишити Бандеру біля РАЦСу. Вони навіть висловили сумнівну тезу про те, що молодята мають виходячи після «розписки», вклонятися Бандері. Вибачте, друзі, це вже відверта «шароварщина».

У підсумку на місці пам’ятника Бойку за пропозицією порошенківця Євгенія Ткачука вирішили встановити капличку, а пам’ятник Бандері залишити на місці. Мовляв, місце вже освячене, а капсула закладена. Представники «Укропу» висловилися взагалі проти фінансування встановлення пам’ятників за бюджетні кошти, крім виняткових випадків. Бандера – не винятковий, вважає лідер фракції Ігор Поліщук. Та безпосередньо питання фінансування вирішуватимуть іншим разом. А гострота дискусії ще не раз потішатиме прихильників «русского міра». Мовляв, он як «бендеравци» чубляться!

Колеги також «провалили» ще одну ініціативу «Народного контролю»: звільнення звільнити головного архітектора Леоніда Герасимюка та головного художника Луцька Ярослава Матвіїва, а також очільника відділу охорони історичної спадщини Петра Троневича. Не підтримали її навіть в «Укропі», хоча ця група традиційнов  опозиції до мера. За словами Ігоря Поліщука, посадовці відстоюють інтереси міста, зокрема в питанні будівництва/не будівництва підземного переходу в центрі.

img_0229_0

Місця для пам’ятника Бандері біля РАЦСу. Фото “Волинського інформаційного порталу”

 

8) Триває суперечка між опозиційним «Укропом» та міським головою Луцька Миколою Романюком через призначення директором Луцького підприємства електротранспорту Ігоря Грицюка. Ігор Поліщук наполягає, що заради Гриюка внесли маніпулятивні зміни в умови конкурсу: мінімальний стаж для призначення має становити 5 років, а у Грицюка – лише 3.

Натомість Романюк розкритикував кандидатуру Володимира Пуца, на якій наполягає частина колективу та «Укроп»: «І за Пуца, те що було озвучено, то в мене особисто не було документів, мені ніхто не подавав, але я думаю, що комісія врахувала діяльність Пуца: як мінімум 9 мільйонів боргів, у вигляді санкцій і пені, про які вже говорилося – це його робота. Він був «добрим дядечком», людям зарплату платив, а відрахувань до бюджету не робив. На сьогоднішній день маємо проблеми».

Поки Микола  Романюк відмовчується щодо самої можливої маніпуляції з умовами конкурсу, а укропівці не полишають свої позиції, тому чекатимемо продовження політичних «тьорок» навколо ЛПЕ.

 

9) Волинські нардепи Ігор Гузь та Ігор Лапін активізувалися у напрямку приведення відносин із Росією до умов воєнного стану. Під час засідання комітету у закордонних справах Гузь підтримав постанову про розірвання дипвідносин із РФ. Разом із ним рішення підтримали ще 3 депутати із 6. Проте потім Володимир Ар’єв «одумався» і намагався відкликати голос, щоб рішення про підтримку проекту комітетом ВРУ не було прийняте. Аби цього не допустити Гузь разом із Віктором Вовком полишили засідання, щоб не було кворуму.

Натомість Ігор Лапін став автором проекту рішення про запровадження візового режиму із РФ, яку також підтримав комітет.

Проте після оприлюднення рішень розпочався справжній «срач» щодо цього. Опоненти нагадали про мільйони українців, які досі працюють Росію та можуть поїхати туди на заробітки, а прихильники нагадали, що їздити заробляти в країну-агресора – не зовсім нормальна практика. Опоненти нагадали, що багатьом українцям більше немає де заробити, а прихильники нагадали, що за великого бажання можна взагалі забрати речі і їхати в Росію заробляти та жити, бо ж віза – це не повна заборона на переїзд. Отож, «дискусія» продовжується…

 

Антон БУГАЙЧУК