Загиблому Герою Роману Луцюку присвятили зворушливий вірш

121-2-848x563

Дружина загиблого айдарівця Романа Луцюка Тетяна подякувала небайдужим волинянам, американським лікарям, волонтерам та військовим за підтримку.

Про це на своїй сторінці у Facebook написала волонтерка Наталія Ариванюк.

Подаємо допис дружини Романа Луцюка без змін та правок:

«Дякую всім, що ви не байдужі до нашого горя…

Так склалася доля, що до нашої родини постукала біда! Цієї суботи Ми поховали свого Ромашку, коханого чоловіка і люблячого татуся, найкращого синочка, брата, друга,…, бійця батальйону «Айдар». Від імені всієї родини, я хочу подякувати всім людям за підтримку і допомогу. Нам було дуже приємно, що українські та американські лікарі до останнього боролися за його життя. Великий уклін українській діаспорі в Америці, усім людям, знайомим які нас підтримували. Дякуємо усім хто провів у останню путь нашого Романа на Київському майдані Незалежності. Окрема подяка батальйону «Айдар» за організацію похорону. До сліз було приємно нам і нашому воїну, що його зустріла колона (30 машин) луцького автомайдану і до самої оселі вони нас супроводжували; усім волонтерам, усім односельчанам і діткам, які прокинулися о 2:00 ночі і на колінках зі свічками та лампадками стояли, організувавши такий яскравий шлях до рідної оселі, усім людям, які стояли від рідного села до Луцька і тримали квіти у руках, проводжали….. Священникам, мешканцям міста Луцьк і всім, всім, хто були з нами. Слава Україні – героям Слава!!!!

Любимо, сумуємо, скорбимо. Спочивай з миром…

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ: ЯК ЛУЦЬК ПРОЩАВСЯ З ВОЇНОМ РОМАНОМ ЛУЦЮКОМ. ФОТОРЕПОРТАЖ

Вірш, який посвятила односельчанка Роману :

Привезли хоронити солдата.
Почорніла від горя мати.
Бо не випросила, бідненька,
Свого сина у смерті ненька.

Як нестерпно було тій мамі
Ждати сина свого ночами.
Бо вертався додому нині
Не живий, а у домовині.

Як хотілося аж до розпуки
Цілувати його у руки,
Цілувати закриті очі…
Привезли сина серед ночі.

І село у ту ніч не спало:
На колінах героя стрічало.
Навіть сумно завмерла нічка –
Ні одна не погасла свічка.

І ридали його побратими,
Що залишилися живими.
Кожен млів: чи не будуть скоро
Його везти таким коридором?

Завезли героя до ставу,
Де він сотні разів рибалив.
Де провів свої босі роки.
Де його вже схололи кроки.

І молилися всі до Бога
Про останню його дорогу.
І встелили живими квітками
Його шлях до сирої ями.

Ти ж лети, Романе, у небо.
Там нічого земного не треба.
Там героїв таких зустрічають
Золоті ворота до раю……..»

Нагадаємо, Роман Луцюк двічі був поранений на Донбасі: у липні – в руку, після чого достроково повернувся в зону АТО, в листопаді він отримав серйозне поранення в живіт. Чоловіка лікували у США, однак врятувати його життя не вдалося. 26 березня Героя поховали на