Недитяча проблема: чому Луцьку потрібен витверезник

витверезник

Незважаючи на зовсім недешеві ціни на алкоголь та жахаючу статистику про смертність від нього, менше «вживати» українці не стали. У Луцьку проблема із відсутністю культури вживання алкоголю теж досить поширена – прогулюючись у вечірню пору можна помітити компанії, які «тусуються» біля генделиків. Ті, хто встиг відсвяткувати раніше вже або мирно сплять на лавках, або демонструють оточуючим свою силу чи вокальні здібності. І якщо других за порушення громадського порядку заберуть у відділ поліції та розкажуть про порушення законодавства, то що ж робити з тими, хто «під градусом» просто мирно спить на лавочці чи сновигає вулицями?

Патрулюючи спільно із поліцейськими ми помітили важливу проблему – у Луцьку взагалі відсутні місця, куди можна було б помістити людей у стані алкогольного сп’яніння. Патрульні часто отримують виклики до людей, які знаходяться у не зовсім тверезому стані, досить часто поліцейські самі помічають таких осіб та намагаються надати допомогу. Зазвичай патрульні проявляють поліцейське піклування та доставляють любителів хильнути додому. Проте гуляки не завжди можуть назвати адресу проживання або відмовляються, щоб їх везли до рідних, які не схвалюють вживання.

Недавно наші журналісти стали свідком чергового випадку, пов’язаного із вживанням алкоголю. Поліцейських викликали на вулицю Ковельську, де чоловік лежав на землі у зовсім нетеплу пору. Він знаходився у стані легкого алкогольного сп’яніння, відповідав на питання патрульних – повідомив, що з Білорусі, але довгий час жив у Чернівцях у релігійній громаді. Цього разу чоловік повертався на батьківщину,  та не доїхав. У Луцьку він випивав із людьми без визначеного місця проживання, які згодом його й пограбували. Тож чоловік залишився без грошей і не маючи куди йти, залишився на вулиці. Він назвав усі свої дані – номер паспорта, дату народження тощо. Проте у міграційній службі ситуації не зарадили, бо той був без документів.

Тож що далі робити патрульним у таких випадках? Незаконно тримати чоловіка у відділку чи залишити просто на вулиці?

Старі-добрі витверезники

Раніше осіб, яких затримували у стані алкогольного сп’яніння, доставляли у медичний витверезник. Туди поціновувачів спиртного привозили правоохоронці чи швидка допомога. У витверезнику п’яничкам надавали необхідну медичну допомогу та залишали на декілька годин у палаті тверезіти. При деяких витверезниках навіть діяв автопатруль, який уночі «виловлював» жертв зеленого змія. Проте ці заклади, створені ще при Радянському союзі, закрили в Україні 12 серпня 1999 року через відсутність фінансових можливостей для їх утримання.

Згодом любителів «хильнути» відвозили у міськвідділи – там п’янички мали відсиджуватися разом із злочинцями чи правопорушниками в ізоляторі тимчасового утримання. Міліціонери, зі свого боку, ізолювали осіб у стані алкогольного сп’яніння. Це створювало додаткову небезпеку, бо іноді поціновувачі спиртного поводяться не дуже адекватно, ба навіть провокують інших на конфлікти. До того ж, міліціонери не завжди могли надати кваліфіковану медичну допомогу через відсутність освіти, препаратів та елементарно окремого місця для утримання таких людей.

І хоч у 2010 році активно обговорювали можливість відновлення діяльності витверезників, зокрема у Луцьку, задум так і не втілили. Зараз везти п’яниць немає куди, тому вони відлежуються на вулицях, у парках та скверах. Взимку, у морози, це особливо небезпечно, бо тепловтрати у такому стані підвищуються та п’янички можуть просто замерзнути.

Часто до п’яничок викликають лікарів та вимагають зарадити такому стану любителів оковитої.

Згідно із статистикою, лише за 2015 рік у Волинській області лікарі виїжджали на такі виклики 6 тисяч разів, четверта частина з  яких – у Луцьку. Загалом із шести тисяч викликів до людей у стані алкогольного сп’яніння 2235 пацієнтів були травмовані, тож лікарі надавали допомогу. Щоправда, не всі погоджувалися на госпіталізацію, тож госпіталізували 1249 пацієнтів з травмами та ще 500 не травмованих, але у стані сильного алкогольного сп’яніння – алкогольній комі чи передкоматозному стані.

Якщо залишити у спокої травмованих, які дійсно потребують лікарської допомоги, то в середньому кожного четвертого любителя оковитої доводиться госпіталізовувати. Але чому це мають робити лікарні, якщо фактично п’янички не є хворими і не потребують лікарської допомоги?

«Таким людям достатньо було б нагляду, який раніше здійснювали у витверезнику», – розповідає головний лікар Волинського обласного центру екстреної медицини і медицини катастроф Олег Куц. Для нагляду за п’яничками там працювали фельдшери, які спостерігали за процесом витвереження, а коли пацієнту легшало, його відпускали додому.

«Якщо ж у людини дійсно алкогольне отруєння і їй не легшало, тоді приїжджала швидка та забирала цю людину. Тобто у нас фактично лише 10-15% від загальної кількості викликів до людей у стані алкогольного сп’яніння дійсно потребують медичної допомоги. А решту просто немає де подіти, тому всі вважають, що має приїхати  швидка допомога і цим займатися», – додає Куц. Тому лікар теж наголошує на доцільності відновлення діяльності витверезників.

Він наводить приклад польських колег – вони виїжджають на виклики до осіб у стані алкогольного сп’яніння лише при наявності ознак травми. В інших випадках «клієнтів» везуть у заклади типу витверезників. Щоправда, вартість перебування у закладі примусово сплачують самі любителі оковитої .

«Якби був витверезник, то ми б виїжджали не на 6000 викликів , а на 500-600, де люди дійсно отримали травму. Витверезник – надзвичайно продумана і корисна справа. Фактично людина сама вводить себе у такий стан. Стан сп’яніння не є патологією, на яку кожного разу має реагувати медицина. Цей випадок не потребує лікування. У Польщі витверезники не живуть на бюджетні гроші, їх діяльність оплачують ті, хто вживає алкоголь. Випив зайвого – розраховуй на те, що маєш мати гроші на витверезник», – додає медик.

В Україні ж поки до такої практики далеко, тому за п’яничками змушені стежити лікарі, адже у більшості випадків, коли люди бачать п’яну особу, телефонують медикам чи патрульним.

«Коли викликають нас, то просять – подивіться, що з цим чоловіком. Ми часто приїжджаємо та просто будимо таких людей, а вони починають грубіянити. А у цей час комусь дійсно може знадобитися допомога медиків», – зазначає Куц. Тож лікар підкреслює, що повернути витверезники є гострою необхідністю. До того ж, така практика й досі існує у багатьох країнах.

«Хтось, звісно скаже, що це погано, бо придумано у Радянському Союзі. Але ось візьмімо, наприклад, Польщу, де вже давно немає совітів. Місцева влада зробила будинки витвереження, де хворі самі оплачують своє перебування. Тобто на прикладі сусідів можемо побачити, як організувати витверезники без витрат»,- додає головний лікар. Якщо розглядати питання з точки зору матеріальної, то у випадку компенсації перебування у витверезнику самими любителями оковитої на бюджет не ляже додаткових витрат. Навпаки, вдасться зекономити ресурс, який змушені витрачати медики – пальне, час та людські ресурси.

«Ми витратили на такі виклики 130 тисяч гривень лише на бензин, не кажучи вже про інші матеріали. Якщо взяти в середньому 1 годину на виклик (хоча зазвичай він займає не менше півтори години), то щоб відреагувати на ці виклики одна бригада мала б витрати 250 днів тільки для того, щоб возити п’яних», – розповідає медик.

Окрім того, лікарям доводиться стикатися із неприємними випадками. Ось недавно правоохоронці викликали медиків до чоловіка у стані сильного алкогольного сп’яніння. Любитель оковитої поводився спокійно, тож бригада забрала його у швидку. Проте вже за декілька хвилин чоловік почав поводитися агресивно та побив медиків і пошкодив деякі речі в автомобілі. Медики змушені були знову викликати правоохоронців та вже спільно доставляти буйного п’яницю до лікарні.

«За те, що він на людей напав, то взагалі виправдання немає. А у машині швидкої є й дороговартісне обладнання, яке використовують наприклад для реанімації. Такі прилади коштують сотні тисяч гривень – у разі пошкодження де ми мали б взяти новий дефібрилятор?», – зазначає Куц.

Та й що далі робити з п’яничками, яких доставили у лікарню? Спеціального відділення немає (та і не може бути), а медперсонал ледь встигає слідкувати за хворими, які мають різні проблеми та потреби. Тож фактично стежити за тим, як буде витвережуватися п’яничка, мають медсестри, у яких є багато інших обов’язків. Таким чином треба залишати без нагляду хворих.

У витверезниках, які діяли раніше, працювали цілодобові пости фельдшерів. Вони спостерігали за п’яничками та у разі виявлення ускладнень чи травм (такі часто у людей у стані алкогольного сп’яніння виявляються не одразу) відправляли їх у лікарню.

«Це не хворі люди. Це просто люди, які самі себе ввели в стан алкогольного сп’яніння. То у яке відділення їх везти? Ці люди потребують всього на всього виведення алкоголю з організму, у складних випадках проводять детоксикацію. Якщо ж людина просто п’яна, то треба їй десь просто перебути», – зазначає Куц. Але поки таких міць немає

Оскільки закрили медвитверезник, так і повелося – все одно везти п’яних в лікарню. Але тут виникає питання: що з ними робити далі? Тож зазвичай не надто п’яних людей, які не потребують медичної допомоги, садять у коридорі, де за ними наглядають медсестри в проміжках між основною роботою.

«Висновок такий: за ними потрібне спостереження. У лікарнях немає такої можливості, бо одна медсестра не може фізично вслідкувати і за хворими у стаціонарі, і за тими хто поступає в стаціонар. До того ж  у кожного з хворих різні проблеми, які потребують постійної уваги персоналу. А тут раптом на її  руки привозять ще й любителів оковитої, які створюють у приймальних відділеннях багато проблем: грубіянять, погрожують, наносять тілесні пошкодження. І захисту від них не має. Замість того,щоб забезпечити спокійні умови роботи медикам, їм додаються додаткові проблеми.

Відновіть витверезники – і проблема зникне», – підсумував лікар.

Маємо те, що маємо

Історія з чоловіком з Білорусі закінчилася добре: поліцейські купили для гостя квиток до кордону, домовилися із патрульними наступної зміни, які доставили чоловіка на вокзал, посадили в автобус та попросили водія автобуса проконролювати його поїздку. Уже на кордоні прикордонники перевірять, чи дійсно перетинав чоловік білоруський кордон, та допоможуть йому потрапити додому. Але, на жаль, поліцейське піклування не вирішує проблеми.

Як діяти поліції у таких випадках? Доставляти чоловіка у відділок немає підстав, бо закону він не порушував. Чому його мають забиратиу  лікарню, адже він не хворий і почувається нормально? За час, поки лікарі будуть возитися з п’яничкою, комусь дійсно може знадобитися допомога.

Але факт залишається фактом: спеціально створених притулків немає. Тож фактично у Луцьку немає місць, куди можна було б прилаштувати таких людей принаймні на нічліг.

Окрім того, попри загальну думку, далеко не всі, хто хильнув зайвого, поводяться агресивно чи виклично.Та алкоголь безумовно впливає на тонус м’язів і швидкість реакції, тож через неуважність чи слабкість такі люди складають підвищену групу ризику на дорогах, навіть не беручи до уваги того, що спати просто на землі у парку теж не надто корисно.

Тож що роботи  із «мирними» п’яничками? Проблема має вирішення: створення витверезників чи бодай притулків, куди хоча б на кілька годин можна буде відвозити людей у стані алкогольного сп’яніння та де вони зможуть отримати необхідну допомогу.

Василина БОРУЦЬКА